554 __________________________________________ О. М. Кривуля

революції», в період переходу від економіки, заснованої на

присвоюванні готових продуктів природи, до економіки, що

виробляє продукти (землеробство, скотарство), оскільки тут

вже необхідні були елементи наукових знань. Але цьому є запе

речення, яке полягає в тім, що ремісництвом і сільськогоспо

дарським виробництвом можна займатись і на основі буденного,

стихійно складеного знання.

За другим варіантом, наукове знання, на відміну від

буденного, – теоретичне. Останнє значить, що це є знання систе

матизоване (у ньому одне положення пов’язане з іншим)

і логічно обґрунтоване, доведене, в ньому судження спираються

не на авторитет, традицію, а на логічний висновок. Така форма

знання вперше виникла у Греції античної доби, і це є перш за

все математика, становленню якої посприяла філософія, котра

теж була формою раціонального, упорядкованого знання. Якщо

погодитись з таким варіантом, то синонімом науки стосовно

античності буде математика. А філософія? Була вона в цьому

смислі наукою, чи ні? Виходячи з визначення науковості, мате

матика і філософія будуть двома варіантами науки для часів

античності. Однак, якщо глянути на відношення античної

математики й філософії до дійсності, то філософія була

ближчою до життя. Знавець історії науки російськофранцузь

кий філософ Олександр Койре (1892–1964) так писав про хід

античного мислення з приводу математики: «Повсякденна

дійсність, в якій ми живемо й діємо, не є ані математичною,

ані такою, що математизується. Це сфера рухливого,

неточного, де панують «більшменш», «майже», «близько

того» і «приблизно»… Звідси випливає, що бажання застосу

вати математику до вивчення природи є помилковим

і суперечить здоровому глузду. У природі немає ні кіл, ні

еліпсів чи прямих ліній».[41]

За третім варіантом, наукове знання є не просто теоретичне,

а й таке, яке математизовано й спирається, що головне, на

експеримент. У такому разі наука в сучасному смислі виникає

не раніше XVII ст. і її батьком вважається Галілео Галілей.

За четвертим варіантом, наука виникає в середині XIX ст.

У даному випадку як головна ознака науки береться не специфіка

наукового знання, а зміни в організації діяльності вчених: нау

ка стає професією (за заняття нею отримують заробітну плату,

організується підготовка наукових кадрів у вищих навчальних

закладах) і безпосередньою виробничою силою.

----------------------- Page 555-----------------------

Філософія______________________________________________ 555

З чотирьох наведених варіантів відповідей щодо сутності

і часу виникнення науки третій варіант найбільш поширений

і прийнятний. У сучасному наукознавстві наука розуміється

в єдності двох характеристик: як систематизоване, теорети

чне знання, що розвивається; і як певний вид інтелектуальної

діяльності, орієнтованої на здобуття нових знань. Вироблені

наукою теоретичні знання стають основою будьякої іншої

людської діяльності.

3. Релігійне пізнання. У суспільній свідомості склався стій

кий стереотип протиставляти релігію й науку та вважати, що

опорою релігії є віра, а наука ґрунтується на знанні. Популярно і

в жартівливому вигляді це протиставлення А. П. Чехов виразив

так у одному з своїх записників: «Коли хочеться пити,

здається, що вип’єш ціле море – це віра; а коли почнеш пити,

то вип’єш всього зо дві склянки – це наука». [42] Однак чи

можна настільки однозначно стверджувати відмінність релігії

й науки за принципом «або віра, або знання»? Якщо так ставить

ся питання, то релігії взагалі слід відмовити у її приналежності

до системи людських знань, а говорити про якесь там особливе

релігійне пізнання і не приходиться. Поглянемо наскільки таке

міркування є правильним.

Релігійний світогляд склався раніше за філософський, і тим

більше є давнішим за наукове пізнання. Релігія й сьогодні

надзвичайно поширена в світі і всі прогнози давніх і недавніх

політиків від атеїзму щодо скорого подолання релігійно забарвле

ної свідомості, схоже, були абсолютно примарними. Тому, вихо

дячи з факту стійкості релігії, багато хто з дослідників звернувся

до вивчення причин її укоріненості, а заразом, оскільки у людей

є релігійне знання, і до з’ясування специфіки релігійного

пізнання.

У свідомості релігійних людей суттєве місце займає переко

наність в існуванні особливої надприродної реальності, вищої

сутності, знання про яку здобувається відмінно від знань про

фізичний світ. Це буде або одкровення Господа, зафіксоване

у спеціальних (священних) текстах, або «чуттєві» свідчення про

особисті контакти з надприродними силами. Американський

філософ і психолог Вільям Джеймс, досліджуючи природу релі

гійного мислення, зібрав багато даних про психологічні джерела

початкових релігійних переживань людей. Ось один з наведених

ним прикладів про переживання людиною контакту з «духом»:

«Одного разу я раптом прокинувся, немов розбуджений

----------------------- Page 556-----------------------