538 __________________________________________ О. М. Кривуля

ритетних професіоналів з питань філософії свідомості? Чи нема

в них елементів лукавства з арсеналу педагогічних прийомів або

чогось на зразок іронії сократівського типу? Такі думки можуть

промайнути в залежності від того, кому адресовані висловлю

вання. Оскільки і Мамардашвілі, і Деннет звертались до колег,

то вони з повною відповідальністю усвідомлювали труднощі,

які очікують кожного, хто хотів би додати щось кардинально

нове й переконливе стосовно сутності свідомості і тим покласти

край суперечкам і невизначеності, позаяк ця тема постійно

перебуває в центрі уваги філософів вже близько 400 років. А які

тільки титани думки не присвячували їй все своє творче життя!

Мимоволі зніяковієш перед ними. У той же час не можна

повірити, щоб наші автори не могли сказати початківцю

у філософії щось виразне щодо свідомості, принаймні хоч би те,

як багатовіковий досвід навчив коректно ставити питання про

свідомість і як сьогодні говорити про неї не слід. Десь ближче до

такого напрямку ми й рушимо. Але перш за все слід домовитись

відносно термінів, оскільки в зарубіжних і вітчизняних

наукових творах склались певні відмінності в спеціальному

слововживанні.

Вживане в англомовних виданнях слово «mind» прийнято

перекладати українською як «свідомість», хоч воно скоріше має

значення «розум», «мислення» (у широкому смислі, в якому

вживав його ще Декарт) і традиційно саме це мали на увазі

класики зарубіжної філософії. Інший англійський термін

«consciousness» теж перекладається у нас «свідомістю», однак

тут мається на увазі стан психіки, коли людина контролює свою

поведінку, тобто той смисл, який несуть у собі вирази «бути

в свідомості», «втратити свідомість». Вітчизняна традиція одна

кового вживання терміна «свідомість» там, де англомовні

автори вживають «розум», «мислення» (mind), і там, де вони

мають на увазі саме той стан психіки людини, який вона інколи

втрачає (consciousness), може часом породжувати плутанину.

На вітчизняний слововжиток скоріше, мабуть, вплинула

німецька філософія. Німецьке слово «Веwußtsein» (свідомість)

містить у корені натяк на дієслово wissen (знати)1, так само як

російське «сознание» нагадує про дієслово «знать», а україн

ське «свідомість» підказує старослов’янське «ведать», тобто

також – «знати». Про яке знання йдеться? Мається на увазі те,

1 Таке значення воно має, зокрема, у Канта: «Свідомість є знання про наші

уявлення.» [17]

----------------------- Page 539-----------------------

Філософія______________________________________________ 539

що тільки людина відносить притаманні їй відчуття, сприй

няття та інші образи до себе як певного центру, носія цих

психічних образів, і в такому смислі вона знає про них як про

свої образи, усвідомлює їх, а значить, врештірешт, тільки

людина має свідомість. Ці зауваження слід враховувати, аби

коректно зіставляти погляди філософів різних країн і традицій.

Якщо ж говорити в цілому про нашу традицію, то поняття

свідомості вживається у вітчизняних текстах в двох смислах:

у широкому й вузькому. У широкому – воно співпадає з усіма

властивими людині психічними процесами (англомовні автори

вживають тут термін «ментальний»), і тому можна стверджу

вати, що духовне здійснюється в людині як свідомість.

У вузькому значенні свідомість означає тільки вищу форму

духовного осягнення людиною себе і навколишнього світу,

тобто розум і мислення (англомовна література тут дає термін

«mind»).

Отже, сказаним ми й окреслили об’єкт нашого дослідження.

Ним буде свідомість як духовне, що властиве тільки людині. Ми

можемо сміливо наполягати на цьому з тих підстав, що кожна

людина знає про свій внутрішній духовний світ і може повідо

мити про власні переживання іншим людям. Сам факт мовного

спілкування свідчить про наявність духовного і у других

представників роду людського, мова дає доступ до нього.

А зважаючи на сутність і роль мови в суспільстві, про що

йшлося в спеціальному розділі, можна стверджувати, що

функціонування живої мови свідчить, у певному смислі, також

про інтерсуб’єктивність духовного, його трансіндивідуальність.

Чи є духовне у тварин, ми не знаємо, бо в нас немає з ними

мовного контакту. Можливий внутрішній світ тварин для нас

закритий і більше з цієї причини, щоб не бути необґрунтовано

категоричним і виявити обережність у судженні, ми говоримо,

що тварини не мають свідомості як форми духовного.

Окреслений об’єкт дослідження означає, що питання струк

тури свідомості і її змістовної наповненості перебувають поза

межами нашої уваги, як другорядні у філософському відношенні,

вони більше стосуються психології й деяких інших наук.

Зосередимось на головній темі багатовікових філософських пошу

ків: чим за своєю природою є думки (як духовне, як свідомість)

про світ і яке вони мають відношення до нього; яким чином ми

можемо переконатись у тому, що взагалі існує ще щось, крім

наших думок; у чому особливість філософського підходу до сві

----------------------- Page 540-----------------------