504 __________________________________________ О. М. Кривуля

слабкої, здатності до комунікації з допомогою символів.

Найбільш вірогідно, що мовна система зв’язку вперше з’явилась

у Homo erectus, обсяг мозку якого значно перевищував мозок

австралопітека. Які були здатності такої системи – ще не

відомо, може й не дуже значні, бо навіть у неандертальця, як

дехто доводить, голосовий тракт ще не був пристосований до

проголошення всієї гамми мовних звуків.

В яких би деталях все те не відбувалося, ясно одне – на

зміну тваринній спільноті прийшла певна перехідна форма, яку

в свою чергу змінив уже власне суспільний родовий устрій.

З’явились норми, що обмежували й гасили природні інстинкти.

Перші норми мали суто негативний характер (заборони, табу).

Основні заборони стосувались статевих відносин, утвердженню

екзогамії – звичаю, що забороняє шлюби між чоловіками і жінка

ми однієї кровної групи. Інша норма стосувалась заборони вбив

ства свого співплемінника, вимагалась підтримка життя родичів,

а суворість, крайня жорсткість перших заборон перешкоджала

поверненню первісної людини до тваринного стану.

Трудова концепція походження людини не є єдиною серед

учених і філософів. Наведемо для прикладу ще два підходи до

вирішення проблеми, котрі хоч і не заперечують саму ево

люційність (замість неї слід було б визнати в такому разі якесь

раптове творення), однак звертають увагу на дещо інші витоки

й фактори еволюції. Один підхід належить французькому

філософу й науковцю П’єру Тейяру де Шардену. [22] Виникнення

людини він розглядає в контексті загальнокосмічного еволю

ційного процесу від стадії «дожиття», через стадію «життя» і до

«феномена людини». Людина, як носій свідомості, є лише

концентрованим втіленням духовності, котра іманентна космосу

одвічно. У «тканині універсуму» є дві рівноправні сторони:

фізичне й духовне. Отже, духовне є скрізь у всесвіті, однак

тільки в людині воно отримує психічну форму. В ході еволюції,

від клітини до мислячої тварини, так само як до того від атома

до клітини, безперервно продовжується один і той же процес

психічної концентрації, котрий потім стрибкоподібно завер

шується перетворенням суб’єкта. У природу, у світ, каже Тейяр

де Шарден, людина увійшла безшумно, непомітно, завдяки

універсальній і довгочасній підготовці, і тому так важко було

науці зафіксувати появу «феномена людини».

Другий підхід належить американському філософу й соціо

логу Льюісу Мемфорду (18951990). [23] Автор вважає, що

----------------------- Page 505-----------------------

Філософія______________________________________________ 505

визначення людини як тварини, котра використовує знаряддя

праці, фіксує тільки нинішній зв’язок людей з технікою

і перекидає цей факт також і у давнину, щоб показати роль

знарядь праці у антропогенезі. Однак прості знахідки скам’яні

лих залишків черепів гомінідів разом з примітивно обробленим

камінням ще не є переконливим доказом, неначе саме від

виготовлення й вживання того каміння йшла еволюція в нап

рямку людини. Адже є фактом і те, що впродовж наступного

мільйона років помітного удосконалення технології обтесування

каменю не відбулося, а здатність виготовляти таке знаряддя не

потребувала й не створювала розвинутого черепномозкового

апарату стародавніх людей. Мемфорд вважає, що не було нічого

унікально людського в стародавній технології до тої пори, доки

вона не була видозмінена лінгвістичними символами, соціальною

організацією й естетичними задумами. На цій стадії виробництво

символів значно обігнало виробництво знарядь і в свою чергу

сприяло розвитку більш яскраво вираженої технології. Завдяки

надзвичайно розвиненому, постійно активному мозку людина

мала більшу розумову енергію, ніж їй потрібно було для

виживання на чисто тваринному рівні. То ж вона була

вимушена давати вихід цій енергії не тільки під час добування

їжі й розмножування, а й у тих способах життєдіяльності, які

перетворювали цю енергію безпосередньо і творчо у відповідні

культурні, тобто символічні, форми. Така культурна «робота»

мала більш важливе значення для видозміни всього тілесного

й психофізіологічного строю предків сучасної людини. Людина

є головним чином тварина, що використовує розум, виробляє

символи, самоудосконалює себе, а основний акцент її діяльності –

власний організм. Поки людина не зробила щось із самої себе,

вона мало що могла зробити і в довкіллі. Мемфорд робить

висновок: створення важливих типів символічного вираження,

а не більш ефективних знарядь, з самого початку було основою

подальшого розвитку Homo sapiens.

Отже, ці автори також не заперечують поступової еволюції

в антропогенезі, вони розходяться з прихильниками трудової

концепції у витоках і факторах, що склали основу й механізм

еволюції.

Чи продовжується сьогодні біологічна еволюція людини?

Ще донедавна серед вітчизняних філософів і науковців доміну

вала думка, що зі становленням людини й суспільства, коли

наші предки від пристосування своєї тілесної природи до

----------------------- Page 506-----------------------