480 __________________________________________ О. М. Кривуля

справедливим і добрим вважався jus gentium і до нього часто

апелювали. Повідомляють, що існувало правило, згідно з яким

звинувачуваний міг просити не застосовувати до нього закон

з усією строгістю, з тим, щоб можливості jus civile не супере

чили природній справедливості (aequitas naturale) і звинува

чуваний не постраждав від несправедливості обвинувача. І той

же Цицерон разом з іншими виступав проти надто буквального

дотримування закону, додавав як аргумент старовинне

прислів’я «summum jus – summa injuria» («вища законність –

вища несправедливість»), маючи на увазі, що в судах не слід

нехтувати й іншими міркуваннями, бо не все, що записано

в законі, відповідає звичаям, природі, справедливості й добру.

Справедливий той, хто знає все це.

Отже, категорія справедливості, яка вміщувала в собі

елементи моралі й уявлень про природне право, здавна

використовувалась для легітимації й критики позитивного

права. У наш час спалах теоретичного інтересу до проблеми

справедливості був спровокований американським соціальним і

політичним філософом Джоном Ролзом (1921–2003).

Книга Джона Ролза «Теорія справедливості» вперше була

опублікована в США у 1971 році і досі вважається класичним

твором, оскільки всі наступні розвідки стосовно справедливості

завжди враховують викладену там концепцію, або ж відштовху

ються від неї. Вже на першій сторінці автор зауважує, що

«справедливість це перша доброчинність суспільних інсти

тутів, так точно як істина є першою доброчинністю систем

думки» [22] І далі говорить, що закони і інститути, якщо вони

несправедливі, повинні бути реформованими або зліквідованими.

Кожна особистість користується недоторканністю, заснованою на

справедливості, і вона не може бути порушена навіть у процвітаю

чому суспільстві. З цієї причини справедливість не припускає,

щоб втрата свободи одних була б виправдана більшими благами

інших. Неприпустимо, щоб нестатки, які вимушено випадають

меншості, переважувались більшою сумою переваг, якими

насолоджується більшість. Несправедливість терпима тільки

тоді, коли необхідно уникнути ще більшої несправедливості.

Мета, до якої прагнув Д. Ролз, полягала в узагальненні до

більш високого рівня абстракції теорії суспільного договору, що

представлена ще в працях Д. Локка, Ж.Ж. Руссо і І. Канта.

Щоб цього досягти, попереджає автор, ми не повинні думати

про вихідний контракт як про договір у якомусь конкретному

----------------------- Page 481-----------------------

Філософія______________________________________________ 481

суспільстві, де люди домовляються про якусь конкретну форму

правління. Йдеться тут про гіпотетичне припущення, що немов

принципи справедливості для базисної структури суспільства

є об’єктами вихідної угоди. Базисна структура, про котру

говориться, то є головний суб’єкт справедливості, і ототожнюєть

ся вона зі способами, якими основні соціальні інститути

розподіляють фундаментальні права та обов’язки і визначають

розподіл переваг соціальної кооперації. Під основними

інститутами автор розуміє конституцію і головні економічні та

соціальні устрої; всі разом вони визначають права та обов’язки

людей і впливають на їх життєві перспективи – ким вони мають

надію бути і як вони мають цю надію здійснити. Наприклад,

захист законом свободи думки і свободи совісті, вільний ринок,

приватна власність на засоби виробництва, моногамна сім’я – то

все приклади основних соціальних інститутів.

Ключовими для розуміння Д. Ролзом суспільного договору

є двi ідеї: ідея вихідної позиції i ідея «завіси невідання». Вихідна

позиція моделює ситуацію вибору, яка забезпечує свободу

i рівність кожного учасника, оскільки принципи справедливості

повинні і можуть бути визначені лише в умовах свободи й piв

ності. Для peaлізації цієї умови на кожного у вихідній позиції

немов накинута «завіса нeвiдaння» відносно певних фактів про

нього самого i про суспільство, в якому він живе. За ідеєю «зaвicи

невідання» мається на увазі те просте міркування, що людина,

котра не знає, яке місце вона займе у майбутньому суспільстві,

спробує обрати такі принципи соціального устрою, які забезпе

чували б справедливі й сприятливі умови для кожного. Вихідну

позицію можна тлумачити як процес складання угоди, при якому

кожна людина, діючи раціонально у власних iнтepecax, прагне до

найбільш вигідного результату для себе. Якби люди знали, як

розподілені між ними, cкaжiмo, соціальні позиції i природні

здібності, то угода відображала б пeвнi нерівності i вона була

б вигідна для найбільш щасливих, удачливих. Саме тому для

справедливої угоди є необхідною «завіса нeвiдaння». На думку

Д. Ролза, ця «завіса» повинна бути накинута i на уявлення людей

відносно блага.

Які ж принципи справедливості будуть обрані людьми

у вихідній позиції? Ролз вважає, що це буде принцип рівних

свобод i принцип, що складається з двох частин: принцип

диференціації i принцип рівних можливостей. Згідно з першим,

індивід вибере суспільство, що забезпечує максимальну iндивi

----------------------- Page 482-----------------------