464 __________________________________________ О. М. Кривуля

_____ 6. СВІТПРАВАУ ФІЛОСОФСЬКІЙРЕФЛЕКСІЇ ____

6.1. Про «право» філософіїторкатисяправа

Філософія і право… Кажуть, що давні греки дали людям

філософію, а римляни – право. І хоча інші народи світу (напр.,

Китаю та Індії) ще й до контактів з європейцями знали філо

софію й право, а все ж частка істини в цьому виразі є. Дійсно,

філософія як перший вид систематизованого раціонального

знання пішла від греків, а перша раціонально упорядкована

система права з’явилась у Римі. Може сьогодні й не кожному

є очевидними глибокі зв’язки цих двох найдавніших форм

людських міркувань, однак такі зв’язки були колись і зали

шаються донині, хоч побачити це заважає нинішня поглиблена

професіоналізація і розподіл сфери інтелектуальних зусиль

філософів і правознавців. Щоб виправдати місце обраної теми

в структурі нашого курсу перед тими, хто висловить скепсис

відносно доцільності або «права» філософії втручатись у про

фесійні справи юристів, слід ще раз нагадати специфіку

філософії та її роль. Філософія є системою світоглядного

знання, що раціональними засобами обґрунтовує принципові

позиції щодо відношення людини до світу, а зв’язок людини

й світу вона висвітлює крізь призму інтересів і потреб людини,

беручи останню як цілісність, в єдності емоційного і раціональ

ного, духовного й тілесного, психічного й фізіологічного, со

ціального та індивідуального. Інша сторона філософії визна

чається її взаємовідносинами з рештою наук. Так уже склалась

історична доля філософії, що на неї немов лежить прокляття

«первородного гріха»: відокремившись від філософії, різні

науки зберігають первісне щеплення від неї. Десь у методо

логічних підвалинах і філософія, і окремі науки збігаються в

своїх інтересах. Це знайшло вираз у розвитку таких специ

фічних галузей філософського знання, як філософія фізики,

філософія техніки, філософія мови, філософія історії тощо.

Серед них є й філософія права. Сам вираз «філософія права»

може нести подвійний смисл залежно від того, що мати на увазі

під «правом»: чи то деякий зріз соціальної дійсності, чи то

науку про нього. У першому випадку «філософія права» буде

досліджувати філософськими засобами правову реальність,

здійснювати рефлексію відносно права як соціального явища.

У другому, коли під «правом» (у скороченому написанні) буде

розумітись певна галузь науки, тобто правознавство, – філосо

----------------------- Page 465-----------------------

Філософія______________________________________________ 465

фія зосередиться на методологічних питаннях правової науки.

Сучасний стан філософії права є таким, що вона поєднує в собі

обидва аспекти, хоч окремі філософськоправові вчення можуть

схилятись більше в той чи інший бік.

Яке ж відношення між філософією і правознавством відносно

права? Тут є суттєва проблема. До деякої міри філософські ідеї

представлені в так званій загальній частині правових законів.

У ній визначаються ключові поняття стосовно того, про що

йдеться в особливій частині. Ясна річ, що не всі базові юридичні

терміни завжди проходять етап попередньої філософської

фільтрації, в цьому, частіш за все, немає ніякої нагальної

потреби. Але буває й так, що інтереси філософії і права можуть

збігатися у суті і визначенні фундаментальних понять. Напри

клад, досі у вітчизняному правознавстві поширена думка, що

найбільш загальним об’єктом злочинів є суспільні відносини.

Однак невизначеність поняття суспільних відносин у самій

юридичній науці (раніше вона запозичувала його у надто

заідеологізованому «історичному матеріалізмі» часів існування

Радянського Союзу) дає простір для домислів, відкриває

можливість підняти оцінку будьякої кримінальної дії до такої

висоти, з якої вона, буцімто, складає безпосередню загрозу

основам суспільства. В той же час, якщо згадати наведений

раніше філософський рівень аналізу поняття суспільних

відносин, стає зрозумілим, що смисл цієї категорії має дуже

віддалене відношення до безпосередньої практики юриста,

оскільки ні прямо, ні побічно нікому з його «клієнтів» не дано

усунути об’єктивні засади тих «материкових» відносин, що

визначають фундамент соціальності. Вони можуть бути зовсім

невідомі навіть і законодавцю. У своїй практиці звичайний

правник не працює з таким рівнем абстракції. Він має справи

з питаннями юридичного захисту власності, життя, здоров’я

людей, захисту політичної системи, але може іноді страждати

на хворобу бачення у випадках цілком конкретних злочинів не

менше як вселенські масштаби наслідків, як замах на суспільні

відносини в цілому. Здається, що в злочинних діях окремих

людей немає загрози суспільним відносинам, хоч як абстрактна

можливість така постановка питання може набути смисл, але

лише в тому випадку, коли зростання кількості протиправних

дій досягне критичної маси, коли непокора охопить абсолютну

більшість населення. Але й тоді це означатиме, що йдеться про

тотальну зміну самих підвалин суспільних відносин і функція

----------------------- Page 466-----------------------