48 __________________________________________ О. М. Кривуля

Як і вся ведична література Упанішади є витоком давньо

індійської філософії. Ті школи, які найближче наслідують їх,

називаються ортодоксальними. Це – санкх’я, йога, вайшешика,

н’яя, міманса й веданта. А ті, що не дуже переймалися

авторитетом вед, склали три школи – локаята, джайнізм,

буддизм. Спочатку розглянемо коротко основи вчення орто

доксальних шкіл (даршан).

3.2. Індійськіфілософськішколи (даршани) ведичної

традиції

Санкх’я

Засновником школи вважають Капілу, однак його твори не

збереглися, а певних відомостей про його життя теж немає.

Найбільш давнім твором цієї школи є “Санкх’якаріка” автора

Ішваракрішни, появу якої відносять до IV або V ст. н. е. У ньому

коротко викладені центральні положення класичної санкх’ї.

Останні представники школи жили XVI–XVII ст.ст.

Сам термін “санкх’я” є багатозначним (“число”, “кількість”,

“аналіз”, “роздум”) і школа, мабуть, названа так через увагу до

кількісного аналізу, до важливості числової символіки, а може

й через властивий її представникам раціоналізм. Це досить

раціоналістичне вчення, що прагне, спираючись на Веди, дати

систему знань про світ в цілому, про причину та походження

речей, їх метаморфози. Вихідна теза полягає у визнанні

існування першооснови світу – пракриті, що частіше перекла

дається як “природа”, хоч за деякими іншими дослідженнями

термін краще було б передавати словом “матерія”. Пракриті має

два види: в’якта (виявлена) і ав’якта (невиявлена). Ці

поняття запозичені з Упанішад, але мають інше значення:

в’якта – сукупність конкретних речей як модифікацій якоїсь

первинної матеріальної цілісності (ав’якта).

Крім пракриті санкх’я визнає також існування іншого

незалежного начала – пуруші. Пуруша – деякий світовий дух,

“чиста свідомість” (початкові значення слова “пуруша” – чоловік,

мужчина; герой; душа). Ішваракрішна говорить про необхідність

з’єднання пракриті й пуруші для того, щоб пуруша її (тобто

пракриті) побачив, а їй було б кому демонструвати свою творчу

силу. Союз пуруші й пракриті пояснюють прикладом поєднання

здатностей кульгавого й сліпого: пракриті виступає у образі

сліпого, але здатна до руху, а пуруша має зір, та нездатен до руху.

----------------------- Page 49-----------------------

Філософія______________________________________________ 49

Водночас Ішваракрішна підкреслював, що пуруша тільки

пасивний спостерігач матеріальних процесів, котрі викликає дія

пракриті. Імпульс до руху й саморозвитку вона містить у собі

і тому відкидається ідея богатворця.

Перетворення невиявленої пракриті на сукупність речей

і істот відбулося завдяки трьом гунам (якостям), поєднання яких

спрямовує рух і розвиток всесвіту. Цими гунами є раджас (праг

нення, пристрасть), тамас (пітьма), саттва (сутність, істина,

ясність). Пракриті уподібнювалась мотузці, линві, сплетеній

з трьох прядок (гун). Кожна зрима річ обов’язково має три гуни

одночасно, але співвідношення їх мінливе. У одних речах

переважає саттва і вони тяжіють до краси, істини і мудрості;

у інших переважає тамас і це надає речам пасивність, обмеже

ність;раджас – винуватець активного, енергійного в речах.

Концепція еволюції містить також уявлення про 24 таттви

(елементи, або сутності), що системно упорядковані. З ав’якти

спочатку виникає махат, який щось посереднє між в’якта і

ав’якта і який називається також буддхі (свідомість). Махат

(він же буддхі) породжує ахамкару (принцип індивідуалізації),

через якого пракриті породжує живих істот. Буддхі і ахамкара

дають початок органам сприйняття й дії людини та п’яти

речовим елементам (бхута), з яких утворено зовнішній світ.

Речових (грубих) елементів, які йменуються махабхутані,

налічувалося п’ять (ефір, вогонь, повітря, вода, земля)

і складені вони з танматр (тонких сутностей), утворених

у свою чергу з ахамкари. До таттв відносились також п’ять

чуттів і п’ять органів дії (голос, руки, ноги, органи виділення й

розмножування. До 10ти “чуттів і дій” людини додавався 11й –

манас (розум), який призначений для синтезу даних органів

чуття. Отже, пракриті, махат, ахамкара, одинадцять проявів

людини, п’ять махабхутані і п’ять танматр складали

у сукупності 24 таттви (сутності). Санкх’ю 24х елементів

відрізняють від санкх’ї 25 елементів (додається ще й пуруша).

Санкх’ю 26ти елементів іноді називають йогою, яка додавала

до попередньої кількості ще й бога.

Важливе місце у положеннях санкх’ї про становлення

й подальшу зміну світу займала теорія причинності під назвою

саткар’явада (учення про присутність наслідку у причині, що

його породжує). Школа вважала, що якби наслідок не був

присутній у причині, то він би виникав з ніщо. Однак кожна дія

породжується тільки певною першоосновою (сир робиться

----------------------- Page 50-----------------------