456 __________________________________________ О. М. Кривуля

домлень і знань скоро зможуть у планетарному масштабі

забезпечити доступність інформації майже кожному бажаючому.

До культури ми віднесемо не тільки програми діяльності

у вигляді системи функціонуючих знань, а й утілення знань

в артефакти (від лат. arte – штучний + factus – зроблений)

і наочну демонстрацію знань у вигляді навичок та вміння вести

виробничу діяльність. І тут перед нами відкривається культурна

еволюція людства від примітивних форм збирання готових

продуктів природи й полювання до аграрної культури і далі – до

сучасної науковотехнічної культури. Культурними явищами

слід вважати також цінності, правила й норми, які в засвоєному

вигляді визначають напрямки й параметри діяльності індивідів.

З огляду на визначення культури соціальною програмою

діяльності людей можна дійти згоди й щодо смислу того, що

прийнято називати культурністю. Культурність виражає міру

засвоєння індивідом культури свого часу й своєї спільноти, про

що обов’язково має свідчити спрямованість його діяльності

й поведінки.

Щоб завершити з’ясування прийнятого нами змісту понят

тя культури, слід згадати про одне споріднене з ним поняття.

У сучасній філософській літературі та в інших творах

гуманітарного ґатунку поряд з поняттям культури широко

вживається термін «цивілізація». У тому випадку, коли

цивілізація є синонімом культури, проблем немає. Але часто

терміну «цивілізація» надається дещо інший смисл і його слід

враховувати в нашій розмові про культуру аби розвести ці

поняття. Дослідники історії слів «цивілізація» й «культура»

[39] стверджують, що вперше іменник цивілізація з’явився

у французькій мові в 1757 р., в англійській – у 1772 р., а з кінця

XVIII та з початку XIX ст. це слово вживається в багатьох

європейських мовах. У той час під ним розуміється певний стан

суспільного розвитку і терміном цивілізація сукупно позначають

все, що зроблено «руками й душами людей» (Франсуа Гізо,

французький історик, 1787–1874). Цивілізацію, зазвичай,

відносили до цілих народів, до великих епох, а культура

стосувалась чогось менш узагальненого. Протягом решти XIX

ст. більш уживаним стало поняття культури, воно охоплювало

собою всі масштаби створеного людьми. У XX ст. обидва

поняття стають однаково вживаними і часто синонімічними.

Нині ж складається тенденція до набуття цивілізацією спеціаль

ного семантичного відтінку: цей термін скоріш відображає

----------------------- Page 457-----------------------

Філософія______________________________________________ 457

«технічну» сторону досягнень людства, успіхи у справі

зростання індустріальної могутності разом з усіма її складовими

(наука, інженерія, система освіти, заводигіганти, урбанізація,

системи зв’язку й транспорту тощо), хоч інколи несе в собі

й моральноправовий аспект (напр., у виразах «цивілізована

поведінка», «цивілізовані стосунки»). Хоч ця тенденція

й переважає, та час від часу поновлюються спроби співставити

«культуру» й «цивілізацію» чи то як аспекти, чи то як частини

одного або іншого. Напр.: «Цивілізація є деяким функціональним

підрозділом культури. Якщо культура є всією системою смислів

людського буття, як ідеальних, так і упредметнених, то

цивілізація може розумітися як частина цієї системи, котра

пов’язана саме з предметним ресурсом культури. Світ упредмет

нених і відповідно, напевно функціональних феноменів складає

предметне тіло культури, або цивілізацію». [40] Зважаючи на

давню традицію вбачати в культурі і цивілізації близькість, а то

навіть і спорідненість, є резон зберегти їх, особливо в зв’язку з

не менш давньою традицією розрізнення в єдиній культурі

культури матеріальної й духовної. Предметний світ, створений

людьми (артефакти), як носіями знань, умінь та навичок,

котрі дають змогу пристосовувати зовнішні явища й процеси

для задоволення власних матеріальних потреб, може бути

названий матеріальною культурою. Саме вона й характеризує

цивілізаційну сторону культури, складає те, що визначається

як цивілізація. Етичні, естетичні, релігійні тощо духовні

цінності теж здебільшого упредметнюються, але символічний

характер їх втілень краще включити до складу духовної куль

тури. У випадках же, коли культуру й цивілізацію вживають

все ще як синоніми, то ми не бачимо тут іншого смислу, окрім

стилістичного урізноманітнення тексту.

Філософська рефлексія відносно культури має багату паліт

ру проблем, якими спеціально переймається філософія культу

ри. У вузах, де викладається курс культурології або курс історії

й теорії вітчизняної та світової культури, студенти більш

докладно знайомляться з філософськими аспектами культури.

Зазначимо тут, додатково до викладеного вище, лише деякі з них.

Довгий шлях подолання європоцентристського бачення

культури привів до розуміння культури людства як багато

манітного явища, до переконання, що немає й не було на Землі

некультурних народів, просто різні народи світу мають свою,

притаманну їм культуру. Багатоманітність культури у етнічно

----------------------- Page 458-----------------------