46 __________________________________________ О. М. Кривуля

“таємне вчення”, що не призначено всім. Це збірки великих

і малих текстів, яких староіндійська традиція налічує 108,

а зараз у спеціальній літературі зустрічаються цифри у 200–300

текстів, написаних протягом значного історичного періоду

(від VIII ст. до н. е. до середини XIX століття н. е.). Найбільш

давніми є такі упанішади як Чхандогья, Брихадараньяка,

Айтарея, Кушітака, Тайттірія та Кена.

Перш ніж звернутися до філософського змісту Упанішад,

наведемо деякі приклади з іншої ведичної літератури для

ілюстрації її світоглядної орієнтації (у російськомовному перек

ладі з книги “Древнеиндийская философия. Начальный

период”. – М., 1972.).

«Тогда не было ни сущего, ни несущего; не было ни

воздушного пространства, ни неба над ним. Что в движении

было? Где? Под чьим покровом? Чем были воды, непроницае

мые, глубокие? Тогда не было ни смерти, ни бессмертия, не

было различия между ночью и днём. Без дуновения само собою

дышало Единое, и ничего, кроме него, не было» (Ригведа,

Х, 129, 1).

«Покоящуюся область несущего одни люди считают как

высшее, а другие таковым считают сущее, почитая эту

область» (Атхарваведа, Х, 7, 21).

«Поистине вначале это как бы не было ни несущим, ни

сущим. Вначале это поистине как бы было и как бы не было.

Это было лишь мыслью. Поэтому мудрецом сказано: «Не

было тогда ни несущего, ни сущего». Ибо мысль как бы не

есть ни сущая, ни несущая. Она, мысль, будучи созданной,

пожелала стать явной, более ясно выраженной, с более

чётким обликом» (Шатапатхабрахмана, Х, 5, 3, 1–3).

У наведених уривках ми, щоб не ускладнювати сприйняття

текстів, навмисно уникали місць, де використовуються

міфологічні образи, вживаються імена численних богів, усім

цим надзвичайно переповнені Веди.

Однією з центральних тем Упанішад є питання про

першооснову буття і пошук у цьому напрямку звівся до розроб

ки наскрізних понять давньоіндійської філософії “брахман”

і “атман” та їх діалектики. Слово “брахман” має декілька

значень: брахман як член касти жерців, Брахмани як група

текстів ведичної літератури, Брахман як ім’я одного з богів,

Брахман як філософська категорія для вираження деякої

загальної основи всього сущого. Слово “атман” теж має декілька

----------------------- Page 47-----------------------

Філософія______________________________________________ 47

значень: як тіло, дихання, індивідуальна людська душа або як

загальна душа, що тотожна Брахману. В Упанішадах прово

диться й така думка, що атман як духовне “Я” кожної людини

зливається з загальною духовною сутністю всього сущого, тобто

з брахманом, становлячись у їх злитті “атманомбрахманом”,

і в цьому поєднанні атман характеризує суб’єктивний, а брахман

об’єктивний бік єдиносущого.

Упанішади містять також вчення про карму і самсару.

Карма (закон відплати) – сукупність гарних і хороших вчинків,

здійснених людиною у її попередніх існуваннях, коли той чи

інший загальний баланс вчинків визначає подальшу долю

людини. Людина, яка принизила себе аморальним вчинком,

може колись відродитися твариною, рослиною і навіть каменем.

Однак шлях до повернення у людський вигляд для неї не

перекритий, оскільки всі речі мають душу, то через душевні

зусилля людина може повернути собі людський вигляд навіть із

стану скам’янілості.

В Упанішадах вчення про карму пов’язано зі вченням про

самсару, про вічний колообіг життя і смерті. Метою життя має

стати внутрішнє звільнення від цього колообігу: “Тот, кто

живёт неразумно, без мыслей, кто всегда запятнан, тот не

достигнет того места (берега покоя) и вернётся в самсару.

Но тот, кто живёт разумно, с мыслями, кто никогда не

запятнан, тот достигнет того места, откуда не рождаются

вновь” (Катхаупанишада, I, 3.7–3.8).

Уявлення про карму й самсару увійшли майже в усі

філософські системи Індії. Упанішади не просто констатують

плинність та взаємозв’язок явищ, ця істина для них є вихідним

пунктом обґрунтування системи поведінки, що має релігійний

характер. Має місце безперервний колообіг життя і смерті,

кожна частка світу приховує в собі незнищенну цілісність.

Цьому колообігу підкорюється все в світі. Тільки людина, єдина

з усіх речей, здатна пізнати сутність цього процесу і внутрішньо

звільнитись від будьяких пут життя (не відмінити, не

уникнути, а саме “внутрішньо звільнитися”, зайнявши позицію

безтурботності). Ідеал Упанішад – мудрець, який відрікся

земних справ, не втручається в них, байдужий до всього, що

коїться в світі. Пізнавши власну причетність до всього світу,

ототожнивши себе з ним, чого прагнув би такий мудрець?

Спокою у спостереженні величності Світу і його символу –

Брахмана.

----------------------- Page 48-----------------------