424 __________________________________________ О. М. Кривуля

М., СПб.: Университетская книга, 2000. – 224 с.; Рикёр, Поль.

Память, история, забвение. – М.: Издательство гуманитарной

литературы, 2004. – 728 с.

8. Трёльч Э. Историзм и его проблемы. – М.: Юрист, 1994. – С. 620.

9. Зиммель Г. К вопросу о философии истории // Зиммель Г. Избранное.

Том первый. Философия культуры. – М.: Юрист, 1996. – С. 534.

10. Ясперс К. Истоки истории и ее цель // Ясперс К. Смысл и назначение

истории. – М., 1991. – С. 245.

11. Див.: Манхейм К. Консервативная мысль // Карл Манхейм. Диагноз

нашего времени. – М.: Юрист, 1994. – С. 593–600.)

12. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні // Чижевський Д.

Філософські твори: у 4х тт. Т. 1. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 15–18.)

13. Див. уривки з неї: Антология исследований культуры. Т. 1.

Интерпретация культуры. – СПб.: Университетская книга, 1997. –

С. 465–496.

14. Крёбер Ф. Конфигурации развития культуры // Антология

исследований культуры. Т. 1. Интерпретация культуры. – СПб.,

1997. – С. 485.

15. Боас Ф. Эволюция или диффузия? // Антология исследований

культуры. Т.1. Интерпретация культуры. – СПб., 1997. – С. 347.

16. Див.: Уайт Л. Концепция эволюции в культурной антропологии.

История, эволюционизм и функционализм как три типа интерпрета

ции культуры // Антология исследований культуры. Т. 1. Интерпре

тация культуры. – СПб., 1997. – С. 536–590.

17. Див.: Парсонс Т. Система современых обществ. – М., 1998. –

С. 43–45.

18. Парсонс Т. Система современных обществ. – М., 1998. – С. 23, 26.

19. Гегель Г. В. Ф. Философия истории. – СПб.: Наука, 1993. – С. 65.

20. Маркс К. К критике политической экономии. Предисловие // Маркс

К., Энгельс Ф. Избранные сочинения в 9ти томах. Т.4. – М., 1986. –

С. 138.

21. Фукуяма Ф. Конец истории? // Вопросы философии. – 1990. – №3. –

С.135.

22. Хантінгтон С. Захід: унікальність versus універсалізм // Філософська

думка. – 1999. – №1–2. – С. 84.

23. Хантінгтон С. Там само. – С. 94, 96.

----------------------- Page 425-----------------------

Філософія______________________________________________ 425

_____ 5. СВІТИСОЦІАЛЬНОЇРЕАЛЬНОСТІ ____

Соціальна реальність ніколи не сприймається нами якоюсь

окремою і особливою цілісністю, тому й ніякого її окремого

чуттєвого образу наша уява створити не може. «Соціальна реаль

ність» як теоретичний конструкт символізує численні суспільні

явища, котрі протистоять індивідові у вигляді об’єктивної

даності. Сукупність явищ, що складають соціальну реальність,

кожен з нас застає готовою і залучається до її створення та

подальшої еволюції у процесі соціалізації. Сталі однотипні

феномени, з якими людина зустрічається, приходячи в світ

людей, самі складають відносно окремі світи. Навчитись

мешкати в світах соціальної реальності непросто, ніхто й ніщо

не замінить власного досвіду. Але розширити цей досвід за

рахунок здобутків інших поколінь та з теоретичних узагальнень

провідних мислителів минулого й сучасності – вельми корисно.

Ми тут зупинимось лише на деяких «світах» соціальної

реальності, що входять у наше життя з дитинства і часом лякають

або вражають своєю неосяжністю. З цими світами ми можемо

співіснувати, враховуючи їх могутність, та можемо навчитись

поводитися не як сусіди чи гості, а почуватись, як удома.

5.1. Влада

Влада є таким соціальним явищем, яке існує від виникнення

суспільства, а щодо кожного з нас, то ми зіштовхуємось з ним

з часу нашого народження. Немічний несвідомий малюк,

з’явившись на світ, попри всі свої природні силкування зайняти

звичне положення ембріона, вимушено підкоряється материнсь

кій силі, що піклується про нього і тягне його у напрямку

еволюції до людства. Чи не тут ми здобуваємо перший досвід

владності, яка, модифікуючись, поширюється і ніколи не

покидає нас протягом життя?

У соціальних науках відомо дуже багато визначень поняття

влади. Можна віднайти й чимало спроб упорядкувати наявні

визначення, провести їх класифікацію. Наведемо для прикладу

дві такі спроби.

Французький філософ російського походження Олександр

Кожев (19021968), поняттю влади присвятив спеціальну книгу,

яка хоч і була написана ще у 1942 році, однак широкому колу

читачів стала відома лише на початку XXI століття [1].

----------------------- Page 426-----------------------