42 __________________________________________ О. М. Кривуля

про характерну якість представників групи. Народ (мінь),

звучить близько до темний (мін), чиновник (ши) значить ще

й “той, хто служить” (ши) і т. ін. Імена, вважає Дун Чжуншу,

виникають із справжньої реальності, імена даються, щоб

виразити справжність речей, справ, вчинків, а всі імена

знаходяться в цілому у відповідності до помислів Неба.

Вчення Дун Чжуншу пізніше було канонізоване, так що

й через багато років ми віднайдемо у текстах доби Хань багато

паралалей з цим мислителем. Напр., у книзі Бань Гу (32–92) “Бо

ху тун” також ідеться про світле і темне начало, про п’ять

першоелементів, про те, що все відбувається за велінням Неба, що

імена речей є промовистими, такими, що виражають їх сутність:

“Яке значення вкладається у поняття “державець” і “підлег

лий”? Цзюнь – “державець” – те ж, що й цюнь – “натовп”. Це

значить, що державець збирає докупи звернені до нього серця

натовпу. Чень – “підлеглий” – те ж, що й чаньцзянь –

“гнучкий та міцний”. Це означає, що підлеглий, загартовуючи

свою волю, стає наполегливим і непохитним… Що означає

“чоловік” та “дружина”? Фу – “чоловік” – те ж, що фу –

“допомогати”. Це означає, що чоловік, дотримуючись Шляху,

допомогає дружині наближенню до нього. Фу – “дружина” –

те ж, що фу – “поступатися”. Це означає, що дружина, згідно

до обрядів, повинна покірливо поступатися.” [27]

Велике значення у історії філософії доби Хань мала творчість

Ван Чуна (27–97). Він відомий зокрема виступами проти конфу

ціанства і деяких положень даосизму, хоч дещо з його думок має

витоки саме в останньому. Так принцип природності підказаний

даосизмом, однак у тлумаченні Ван Чуна набуває дещо іншого

смислу. Він говорить про універсальне значення принципу приро

дного розвитку всього сущого поза небесне зумовлення. Навіть,

коли йдеться про долю, Ван Чун тлумачить її не як втручання

надприродних сил, а як розвиток згідно природної закономірно

сті. “Є три долі. – писав він. – Першу називають “долею приро

дності”, другу – долею, залежною від обставин, третю нази

вають “долею несприятливою”.[28] Ван Чун схиляється до того,

аби вважати долю просто людською природою, набутою відпоча

тку і таким є порядок як для роду людського, так і для індивіда.

Значне місце у вченні Ван Чуна мало поняття життєвої

енергії, яким він широко користувався для пояснення соціаль

них і природних процесів і яке замикав врештірешт на

“природність”: “А я стверджую, що небо знаходиться у постій

----------------------- Page 43-----------------------

Філософія______________________________________________ 43

ному русі і випромінює життєву енергію. Все суще наро

джується саме через те, що небо у своєму русі випромінює

життєву енергію… Рухаючись, небо не прагне породити тим

самим речі, однак усі речі самі собою народжуються. Оце

і є природність.”[29]

***

Наведені положення різних шкіл давньокитайської філософії

підтверджують її загальну характеристику: вона була від початку

соціальнополітично і морально орієнтованою, переймалася

питаннями управління, гармонізацією стосунків між людьми

і різними станами, проблемами виховання й збереження стабіль

ності та рівноваги у суспільстві. Вона з давніх часів базувалася на

ідеях взаємодії протилежностей, наявності суперечностей, які

складають суть буття природних речей і суспільних явищ.

У житті китайського суспільства як минулого, так і теперішнього

часу давні філософські здобутки залишаються дієвим фактором.

Література:

Першоджерела

1. Древнекитайская философия. Собрание текстов в двух томах. – М.:

Мысль, 1972, 1973.

2. Древнекитайская философия. Эпоха Хань. – М.: Наука. Главная

редакция восточной литературы, 1990. – 523 с.

3. Лаоцзы. Обрести себя в Дао. – М,: Республика, 2000. – 447 с.

4. ЧжуанЦзы: даосские каноны / пер., вступ. ст., коммент.

В.В. Малявина. – М.: АСТ, Астрель, 2002. – 432 с.

Навчальна література

1. История китайской философии». – М.: Прогресс, 1989. – 552 с.

2. Лукьянов А. Е. Лаоцзы: (Философия раннего даосизма). – М.: Издво

Унта дружбы народов, 1991. – 164 с.

3. Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай

и Индия). М.: Инсан, 1992. – 208 с.

Додаткова література

1. Васильев Л. С. Проблемы генезиса китайской мысли. (Формирование

основ мировоззрения и менталитета). – М.: Наука, 1989. – 307 с.

2. Лейбниц Г. В. Рассуждения о религии и философии в Китае. Письмо

о китайской философии Николаю Ремону // Вопросы философии,

№12, 1999.

3. Лукьянов К. Н. Дао дэ цзин: предфилософия и философия //

Философские науки, 1989, №№2.

4. Малявин В. Китайская цивилизация. – М.: Дизайн. Информация.

Картография, Астрель, АСТ, 2001. – 632 с.

5. Малявин В. В. Чжуанцзы. – М.: Наука, 1985. – 309 с.

6. Хамидов А. А. Философия Востока и философия Запада: к определению

мировоззренческой валидности // Вопросы философии, 2002, №3.

----------------------- Page 44-----------------------