398 __________________________________________ О. М. Кривуля

зусиль багатьох людей. Носієм виробленого кінцевого продукту

(товару) стає «сукупний працівник». У середині кооперованої

діяльності мають місце процеси взаємодії (технічні, технологічні

стосунки), які, однак, не належать до суспільних відносин,

а є структурними елементами сукупної діяльності людей.

Будучи формою, що визначає діяльність людей, виробничі

відносини набувають тим самим силу закону і немов автономне

існування, не залежне від діяльності кожного окремого індивіда.

Справжність автономності суспільних відносин полягає у їх

фактичній наявності до безпосередніх актів взаємодії людей.

Зовнішній зв’язок, у який вони вступають, є об’єктивацією

(чуттєво зафіксованою) їх виробничих суспільних відносин.

Політичні відносини – форма політичної діяльності, складо

вою частиною якої є функціонування держави. У широкому

смислі політична діяльність охоплює всі дії людей стосовно

публічної влади, яка використовується для задоволення інтересів

соціальних груп, а через них і індивідів. Загальною особливістю

політичного суспільства (суспільства, де склалась політична

сфера) є те, що в ньому практично будьяка соціально значуща

діяльність може отримати політичне забарвлення. «Чисто» полі

тичною може бути хіба що діяльність державного службовця або

партійного функціонера, оскільки вона спрямована виключно на

розробку та реалізацію політичних заходів. Політичні відносини,

поряд з правовими й моральними, прийнято називати регу

лятивними, маючи на увазі їх вираження в нормах, які

регулюють життєдіяльність людей у суспільстві.

Згідно з поширеною у юридичній літературі думкою, під

правовими відносинами розуміється всякий суспільний «зв’я

зок», який опосередкований юридичними правами й обов’яз

ками. З правовідносинами мають справу тоді, коли індивіди

стають носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Під останнім

мається на увазі, що загальні правові приписи, які зафіксовані

у законодавчих актах, індивідуалізуються стосовно окремих

індивідів і життєвих ситуацій. У свою чергу, індивідуалізація

загальних прав і обов’язків настає в тих випадках, коли

вважається, що у взаємодіях суб’єктів складається становище,

яке передбачене юридичними нормами і спричиняє правові

наслідки.

Часом висловлюється думка, що правовідносин як окремого

виду суспільних відносин немає, як немає й автономного, суто

правового сектора суспільного життя, де ми могли б зафіксувати

----------------------- Page 399-----------------------

Філософія______________________________________________ 399

правову діяльність і правові відносини у їх чистоті, чистій

окремості. Тут є з чим погодитись, а є й таке, що можна заперечи

ти. Дійсно, у суспільному житті важко встановити область

«чистих» правовідносин, які регулюють якусь специфічно право

ву діяльність. Правові відносини є, скоріш, правовим «покрит

тям» усіх інших відносин, котрі потрапили до зони правового

регулювання. Наприклад, як правило, більшість економічних

відносин (власність, розпорядження, володіння, користування

тощо) мають правову обгортку і саме в такому вигляді подаються

суб’єктам економічної діяльності. І все ж питання про специфіка

цію правовідносин має свій резон. Якщо у суспільних відносинах,

які отримали правове оформлення, вилущити суто «правову»

сторону, безвідносно до будьякої конкретної взаємодії людей, ми

отримаємо самі по собі правовідносини. Ясна річ, у своєму

дійсному бутті ці відносини не існують окремо, вони – результат

автономізації як теоретичної процедури. Але це й небезпідставна

процедура. До неї вдаються щоразу при розробці правових норм,

формуванні законодавства. Правовий закон є не що інше, як фор

мулювання правовідносин у якості чистої форми, моделі потен

ційних стосунків. Ця чиста форма набуває плоті, накладаючись

на конкретні стосунки, що підлягають правовому регулюванню.

Аналогічно вирішується питання й стосовно автономізації

правової діяльності. В цілому її у чистому вигляді не існує.

Правовідносини через норми права регулюють різноманітну

діяльність людей, встановлюють параметри їх дій і вчинків.

Коли ж ми говоримо про правову діяльність «як таку», то маємо

на увазі оцінку вчинків людей під кутом зору відповідності

правовій нормі, абстрагуючись дещо від змістовної конкретності

дій. Тобто і в цьому випадку автономізація правової діяльності

є результат небезпідставної теоретичної процедури.

Загальновизнаним є виділення моральних відносин і відпо

відної їм діяльності. Але й тут знову виринає проблема їх специ

фікації або автономізації, бо багато хто стверджує, що важко,

якщо й взагалі можливо, відокремити якісь специфічно моральні

відносини. І все ж у науковому відношенні автономізація мораль

них відносин і моральної діяльності можлива через теоретичне

абстрагування, коли у поведінці, діяльності, вчинках індивідів

відокремлюється сторона, з якою ототожнюється детермінація дії

збоку моральної норми. Йдеться про свідому теоретичну

процедуру дослідника, коли він розуміє, що у реальному житті

люди хоч і не теоретизують стосовно «моральності», та справ

----------------------- Page 400-----------------------