396 __________________________________________ О. М. Кривуля

реальності (політична, правова чи економічна реальність і т. п.).

Для кожної соціальної системи інші соціальні системи

є оточенням. А це значить, що вплив однієї системи на іншу є

для цієї іншої системи шумом, з якого вона робить добір

інформації у відповідності зі своїм специфічним способом дії

(тобто кодом, програмами і схемами інтерпретації). Взаємодія

між системами можлива, але заперечується здатність одної

соціальної системи прямо регулювати операції іншої системи.

Говорячи про взаємодію соціальних систем, слід зазначити

труднощі перекладу коду однієї системи на код іншої.

Позитивна оцінка в одному коді не приводить автоматично до

позитивної оцінки в інших кодах. Скажімо, істинне для науки

може не бути юридично чи економічно значимим. Якщо взяти

політику, то вона не може прямо впливати на право. У разі,

коли політики не беруть до уваги межі саморегуляції права,

політичне рішення не може бути перекладено мовою права.

Навіть коли воно і вдало переведено в закон, то і це ще не

гарантує успіху регулювання суспільних процесів. Правові

норми можуть зіштовхнутися з опором саморегулюючої со

ціальної системи, оскільки впливи правової системи для

системи регульованої – це шум, з якого вона будує власний

порядок у відповідності зі своїм кодом і програмами. Що, напр.,

відбувається у разі регулювання економіки за допомогою права?

Право створює свій образ економіки і формулює норми щодо

нього. У той же час економіка конструює власну модель

реальності і здійснює процедури платежу відповідно до неї.

Правові норми усередині правової системи розглядаються

з погляду їхньої юридичної дійсності. Але ті ж норми оцінюються

економічною системою не з погляду юридичної чинності, а як

момент, який потрібно враховувати в підрахунку витрат

і прибутків. І якщо порушення норми виявиться економічно

раціональним, вона буде порушуватися, що й означає «провал

регулювання». Те, що юристи назвуть вивертами і порушен

нями закону, економічною системою буде розглядатися як

економічно ефективне поводження.

Луман переконаний, що в сучасному надскладному функціо

нально диференційованому суспільстві координація різних

саморегулюючих систем стає особливо важливою. Мова повинна

йти про зміну поняття регулювання. Необхідно відмовитися від

того, що право, політика або якась інша функціональна підсис

тема мають прямий вплив на різні сектори суспільства. Коли

----------------------- Page 397-----------------------

Філософія______________________________________________ 397

йдеться, скажімо про право, то регулятивну силу права варто

описувати набагато скромніше: не як пряме регулювання за

схемою «команда – контроль за виконанням», а як просте ініцію

вання, стимулювання процесів саморегулювання соціальних

інститутів. Правове регулювання не змінює прямо соціальні

інститути, воно тільки є новим викликом для їх аутопоезисної

адаптації.

Для соціальної думки XVIII і XIX ст. характерним було

вважати структурними елементами суспільства соціальні групи

та індивідів, які стоять у певних стабільних відношеннях один

до одного. Схожу позицію Луман вважає давно застарілою

й такою, що не відбиває сучасних реалій. Люди функціонують

у численних контекстах одночасно, будучи агентами комуніка

тивних ланцюгів, тому для теоретичного відтворення структури

сучасного суспільства доцільніше буде виділяти не групи

людей, а типи комунікацій, які й представлені через функціо

нальні підсистеми.

Поняття суспільних відносин і діяльності теж відкривають

свій шлях до з’ясування структури суспільства. Взявши за основу

види суспільних відносин і відповідні їм види діяльності, ми

можемо виділити відносно самостійні сфери суспільства як його

структурні підрозділи, наприклад, економічна, політична,

правова, духовна тощо. Кожна з названих сфер теж має власну

структуру, в неї є відповідні відносини, свій вид організованої

діяльності, соціальні групи або індивіди як агенти діяльності

і сторони відносин, сукупність взаємозв’язків. Оскільки відно

сини і діяльність є субстанційною основою суспільства і вони ж

є базовими у відособленні окремих сфер суспільства, то слід

звернутись спочатку саме до їх структурних особливостей.

Економічні або, інакше, виробничі відносини як форма

виробничої (трудової) діяльності складають підґрунтя еконо

мічної сфери. У суспільствах з розвиненим розподілом праці,

високим рівнем технічного прогресу і товарним характером

виробництва економічна сфера не обмежується тільки продуку

ванням матеріальних благ у вигляді речей. До неї відноситься і

виробництво послуг, результати науковотехнічної і художньої

творчості, організаційні рішення, тобто все, що працює на

виробництво і набуває врештірешт вигляду товару. В умовах

розгалуженої сітки розподілу праці трудові акти, дії окремих

працівників частіш за все одразу й безпосередньо не співпадають

із суспільною трудовою діяльністю, бо є необхідність кооперації

----------------------- Page 398-----------------------