394 __________________________________________ О. М. Кривуля

Співвідносячи категорії діяльності і суспільних відносин

в аспекті зв’язку змісту й форми, ми маємо можливість точніше

виразити субстанційне начало соціальної реальності. Наскільки

суспільні відносини є загальними умовами, формами, передумо

вами діяльності, настільки ж, у свою чергу, вони є результа

тами, специфічними продуктами людської діяльності. Сторони

цієї єдності не рівноважні, вони не є «і те, і інше». Провідною

є характеристика суспільних відносин як продукту людської

діяльності. Жива, предметна діяльність – і продуцент, і поле

демонстрації суспільних відносин. Для всіх минулих поколінь

людей система цих відносин є результатом їх діяльності, а для

кожного нового покоління вони – форма, що визначає нині їх

власну діяльність. У той же час нові покоління своєю діяльністю

започатковують нові зміни в системі відносин. Так існує,

відтворюється і розвивається соціальна реальність.

3.3. Структурасуспільства

Розуміння суспільства як цілісного, системного об’єкта

доповнюється його характеристикою з боку структури. Стру

ктуру (з лат. strūctūra – споруда; улаштованість, порядок)

можна подати у вигляді сукупності усталених зв’язків об’єкта,

що забезпечують його оформленість як даного, тотожного собі.

У разі пристосування поняття структури до системного підходу,

структура буде тим аспектом системи, при якому звертають

увагу на її архітектоніку, конструктивні особливості: визначаль

ні елементи, блоки елементів, зв’язки між ними. У неспеціаль

ному, ширшому колі випадків структурування можна проводити

за більш довільним принципом, фактично за безліччю перетинів,

в залежності від дослідницьких задач.

Починаючи з часів античності і до сьогодення, у соціальній

філософії та в суміжній їй загальній соціальній теорії можна від

найти багато аналітичних підходів до структури суспільства. Аби

не ускладнювати задачу наведенням численних варіантів струк

турного аналізу суспільства і в той же час якось предметно його

проілюструвати зупинимось на тому варіанті, який запропонував

сучасний німецький соціальний теоретик Ніклас Луман (1927–

1999), та на тому, що випливає з наведеної вище субстанційної

характеристики суспільства збоку діяльності й відносин.

Суспільство в цілому і його функціональні підрозділи

Н. Луман [15] розглядає як соціальні системи. В розвинутих (не

примітивних) суспільствах у результаті їхньої диференціації всі

----------------------- Page 395-----------------------

Філософія______________________________________________ 395

підрозділи, не втрачаючи свого функціонального призначення

стосовно суспільства в цілому, поступово стають закритими

системами, залишаючись підсистемами по відношенню до

суспільства як основної системи. Такими системами є політика,

право, наука, економіка, релігія, мистецтво, освіта, охорона

здоров'я, сім’я тощо. Всі ці системи (підсистеми) є релевантними

до всього суспільства, тобто функції, які вони виконують,

стосуються усіх підрозділів суспільства.

Для характеристики закритості систем Луман використовує

поняття «аутопоесіс» або в іншому написанні «аутопоез»

(«самовідтворення»), запозиченому з теоретичної біології. [16]

Аутопоетична система відтворює всі елементи, з яких вона

складена, за допомогою цих же елементів, організованих

певним чином, і таким шляхом виділяє себе з навколишнього

середовища та стає закритою (не абсолютно, а відносно) для

нього. Закрита система будує свої стосунки з навколишнім

середовищем у такий спосіб, що завжди прагне досягти змен

шення складності реальності за рахунок фільтрації інформації.

Все, що не спрацьовує на самовідтворення й збереження системи,

вона не сприймає, або сприймає тільки для корисної зміни свого

стану. Отже такі системи є островами меншої складності

порівняно з оточенням.

Луман доводить, що поняття аутопоесісу може бути

поширене на соціальну сферу тільки в тому випадку, якщо

у якості елементів соціальної системи розглядати не особистості,

а комунікативні акти1. Суспільство – це система, що включає

всі осмислені комунікативні акти, і само є закритою системою.

Комунікації відтворюються тільки через комунікації, усе, що

не є комунікація, відноситься до навколишнього середовища

суспільства.

Оскільки кожна система виконує специфічну соціальну

функцію, то жодна із систем не може претендувати на те, аби

підмінити іншу чи втручатися у виконання її функції. Правда,

такі спроби іноді робляться, але вони завдають шкоди функціо

нальній диференціації суспільства, позбавляють суспільство

переваг такої диференціації. Луман ілюструє це на спробах

політизації економіки при соціалізмі, а також на спробах

деяких країн „ісламізувати” політику, право або економіку.

Відбираючи інформацію за допомогою специфічного коду

і програм, кожна функціональна система створює свій образ

1 “Соціальні системи взагалі утворюються виключно завдяки комунікації.” [17]

----------------------- Page 396-----------------------