378 __________________________________________ О. М. Кривуля

9. Тарароев Я. В. Современная космология – взгляд извне // Вопросы

философии. – 2006. – №2.

10. Трубников Н. Н. Время человеческого бытия. – М.: Наука, 1987. –

255 с.

11. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. –

1989. –№9.

12. Швебс Т. И. Идея ноосферы и социальная экология // Вопросы

философии. – 1991. – №7.

13. Шевчук В. Сталий економічний розвиток і збереження довкілля //

Сучасність. – 1997. – №2.

Примітки

1. Див.: Древо мировое // Мифы народов мира. Энциклопедия. Т.1. – М.:

Советская энциклопедия, 1991. – С. 398406; Элиаде М. Космос

и история. – М.: Прогресс, 1987. – С. 154–158; Попович М. В.

Мировоззрение древних славян. – К.: Наукова думка, 1985. – С. 46–62.

2. Элиаде М. Космос и история. – М., 1987. – С. 32.

3. Див.: Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського

народу. К., 1992.

4. Див.: Бицилли П. М. Элементы средневековой культуры. – СПб.:

Мифрил, 1995. – С. 11–94; Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового

Запада. – М.: Издательская группа Прогресс, ПрогрессАкадемия,

1992. – С. 124–183, 302–316.

5. Див.: Колесов В. В. История русского языка в рассказах. – М.:

Просвещение, 1982. – С. 58–60.

6. Будагов Р. А. История слов в истории общества. – М. Просвещение,

1971. – С. 116.

7. Див.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або фізика // Людина і

довкілля. Антологія: Книга 2: Людина і довкілля в українській

духовності. – К.: Заповіт, 1995. – С. 119–120.

8. Аврелий Августин. Исповедь. – М.: Ренессанс, 1991. – С. 292.

9. Лоренц К. Кантовская доктрина априори в свете современной

биологии // Человек. – 1997. – №5. – С. 21.

10. Див. Штомпка Петр. Социология социальных изменений. Ч.1, гл. 3.

Временное измерение общества: социальное время – М.: Аспект

Пресс, 1996.

11. Див.: Брей У., Трамп Д. Археологический словарь. – М.: Прогресс,

1990. – С.174.

12. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні // Чижевський Д.

Філософські твори: у 4х тт. Т. 1. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 16.

13. Дані взяті з: Страны и народы: Науч.попул. геогр.этногр. изд. в 20

ти т. Советский Союз. Республики Прибалтики. Белоруссия.

Украина. Молдавия. – М., 1984. – С. 227–240.

14. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М.: Наука, 1987. – С. 149.

15. Вернадский В.И. Размышления натуралиста. Научная мысль как

планетное явление. Книга вторая. – М.: Наука, 1977. – С. 41.

16. Там само. С. 36.

----------------------- Page 379-----------------------

Філософія______________________________________________ 379

____ 3. СУСПІЛЬСТВО: ВИХІДНІПОНЯТТЯ ____

СОЦІАЛЬНОЇФІЛОСОФІЇ

3.1. Поняттясуспільства. «Соціальне» тасоціальна

реальність

У попередньому розділі ми звертались до тієї частини світу,

яка для людей є зовнісущою, тобто до природи. Тепер предме

том нашої уваги буде суспільство, яке хоч і твориться людьми,

проте постає перед кожним індивідом як реальність, на яку слід

зважати і до якої необхідно визначати своє ставлення.

З давніх часів кінцевим напрямом філософських учень були

справи громадські, оскільки загальнофілософські настанови

були не самоціллю для будького з мислителів, а слугували

базою для побудови розумової моделі суспільного життя. Тому

в усіх філософських системах минулого соціальна проблематика

є наскрізною або, принаймні, кінцевою. Поступово, але також

у межах філософії, набувала відносно самостійного значення

так звана філософія історії, головне завдання якої вбачали

у пошуку прихованого смислу історії, сутності та логіки

історичного процесу. Пізніше сформувалось поняття соціальної

філософії для позначення тієї частини філософського знання,

яка спеціально і з найбільш загальних позицій досліджує

якісну своєрідність суспільства, структуру та взаємозв’язок

різних компонентів суспільного цілого. Якщо, починаючи

з 30х років ХХ ст., термін «соціальна філософія», завдяки

працям так званих неомарксистів Франкфуртської школи

(ФРН), вживався головним чином на Заході, то останнім часом

він став широко вживаним серед фахівців і в нашій країні. Із

середини XIX ст. поруч із соціальною філософією складалась ще

одна дисципліна, яка досліджує суспільство, – соціологія.

Вперше термін «соціологія» запровадив у 1824 р. Огюст Конт,

визнаний пізніше засновником соціології як науки. Ужив він

його у смислі «соціальної фізики» як нової позитивної соціальної

науки, науки про сумісне життя людей. Однак предмет нової

науки довгий час залишався невиразним. І хоча досі немає

загальноприйнятого розуміння предмета соціології, все ж це не

говорить про те, що серед учених нема більшменш схожих

поглядів на специфіку соціології. Частіш за все у визначенні

цієї науки її предмет зводиться до взаємодії людей. Ось деякі

приклади.

----------------------- Page 380-----------------------