304 __________________________________________ О. М. Кривуля

12.3.3. Феноменологія

Виникнення феноменологічного напрямку пов’язано з німе

цьким філософом, народженим у Австрії, Едмундом Гусерлем

(1859–1938), який надзвичайно вплинув на багатьох філософів

XX ст. і на ряд течій у філософії цього століття. Його найважли

віші роботи – “Логічні дослідження” (19001901), “Філософія як

строга наука” (1911), “Ідеї до чистої феноменології і феномено

логічної філософії” (1913), “Картезіанські медитації” (1931).

Гусерль упевнився у стані занепаду західної філософії

і вбачав його у роздрібненості та безплідності. Втрачена мета

наукових досліджень, не стало єдності у проблематиці та

методології, а кількість філософій майже зрівнялася з кількістю

філософів. Стала відчутною туга за життєздатною філософією,

яка об'єднала б учених і вивела з кризи філософію та інші

європейські науки. Ці науки (від математики до психології

і далі до всіх наук про дух) втратили свої орієнтири стосовно

смислу людського буття, прагнуть переконати людей, що немає

нічого усталеного, а є тільки швидкоплинні ідеали і норми, які

«виникають і знову зникають, подібно до набігаючих хвиль,

неначе так завжди було й надалі буде, що розум знову й знову

буде обертатися безглуздям, а благодіяння – мукою» [11].

У роботі “Філософія як строга наука” Гусерль зауважує, що

домагання філософії бути строгою наукою властиві їй з самого

початку. Але ніколи раніше, впродовж всієї історії філософії їй

не вдавалося задовольнити такі амбітні претензії. Більше того,

філософія у якості науки ще й не починалася. Здавалось би

зразками науковості є, як вважав також і Кант, фізика,

природознавство. Але, на думку Гусерля, недосконалими є всі

науки, у тому числі й точні. Тим не менше у них науковий зміст

має тенденцію до зростання. Філософія ж значно відстає від

інших наук і її недосконалість полягає у повній безсистемності.

Разом з об’єктивним станом, у якому опинилася філософія, на її

статус впливає позитивістське ставлення до філософії, згідно

з яким кожна наука (і особливо фізика) – сама собі філософія,

тобто вона сама розробляє придатні для неї методологічні

засади. Багато хто на роль філософії як строгої науки висував

психологію, вважаючи її тою наукою, що прийшла на зміну

надто філософічної традиційної гносеології з її нахилом

у методологію. Але Гусерль категорично не згоден з цим, адже

психологія «як наука про факти» не придатна на роль

фундаменту інших наук. Те ж стосується й фізики.

----------------------- Page 305-----------------------

Філософія______________________________________________ 305

Що ж заважає філософії сформуватися у строгу науку

і стати методологічним фундаментом всіх наук? Гусерль вказує

на дві основні причини, або дві установки: натуралізм та

історицизм. Натуралізм, а ним заражена і психологія, схильний

все розглядати як природу, він нічого не бачить крім природи

і природні процеси фіксує як факти, сторонні людині, тобто

прагне вкрай об'єктивістськи оцінювати наукове знання.

Історицизм же панує у сфері «наук про дух», тобто у гумані

тарному знанні, і розглядає все духовне як історичне утворення.

На засадах натуралізму стоїть позитивізм, а на засадах істори

цизму виростає «світоспоглядальна філософія», що не може бути

опорою наук через релятивізм, плинність суб’єктивних уявлень

про світ у різних соціальних групах та епохах.

Перед лицем кризи як філософії, так і всіх європейських

наук, Гусерль радить скористатися досвідом Декарта і ради

кально повернутися до засад послідовного мислення, віднайти

такі очевидності, які поведуть нас правильним шляхом до нової

філософії, не відвертаючи навіть у захмарних філософських

далях від повсякденного реалістичного грунту. Завдяки такій

установці можна буде отримати абсолютно безумовне обґрунту

вання всіх наук, і особливо філософії. Оце підґрунтя і є фено

менологія. Таким чином феноменологія виступає чимось на

зразок першої філософії, базової методологічної частини будь

яких наступних філософських міркувань і всіх можливих наук.

З чого ж почати? У “Філософії як строгій науці” міститься

таке принципове зауваження: «Поштовх до дослідження

повинен виходити не від філософії, а від речей і проблем» [12].

Це може означати, що пошук першої «очевидності», яка буде

мати силу аподиктичності (беззаперечності), слід починати

з чогось безумовного. Гусерль підказує: «Назад до речей». Ця

підказка означає тільки те, що спершу слід звернутися до речей,

до того, що дане нам у нашій свідомості. Воно і є феномен,

оскільки явлене свідомості. Чи стоїть за цією даністю нашій

свідомості певний двійник, тобто якась реальна річ, чи ні –

Гусерль на цьому увагу поки що не акцентує, він просто фіксує

увагу на вихідному стані: є певний факт свідомості. Услід за цим

філософ наполягає, що предмет феноменології зовсім не ці

даності, або факти, а сутності, що стоять за ними. Тому Гусерль

підкреслює, що «чиста, або трансцендентальна феномено

логія отримає своє обґрунтування не як наука про факти, а як

наука про сутності» [13]. Коли представники спеціальних наук

----------------------- Page 306-----------------------