230 __________________________________________ О. М. Кривуля

ступінь. Від духовної кар'єри він відмовився, мріючи в май

бутньому стати викладачем філософії, а поки що вирішив

попрацювати домашнім учителем. Вчителювання в Берні,

а пізніше і у Франкфурті, розтяглося на цілих вісім років,

протягом яких він не припиняв своїх філософських занять.

З 1801 р. Гегель уже знаходиться в Ієні, де прожив сім років,

працюючи спочатку доцентом, а потім професором університету.

Викладав історію філософії, логіку, метафізику, феноменологію

духу. Ієнський період завершується публікацією Гегелем одного

з його головних творів – “Феноменологія духу”.

Далі протягом семи років він працює директором гімназії

в Нюрнберзі. Це був період, наповнений напруженою роботою.

З 1816 по 1818 рік Гегель – професор Гейдельбергзького

університету, викладає розроблену ним енциклопедію філо

софських наук, історію філософії, логіку та ін. У 1818 р. Гегель

одержав запрошення на посаду професора Берлінського

університету, де працював аж до самої смерті в 1831 р. Останні

два роки життя він був ректором цього університету.

Серед значних творів, виданих самим Гегелем, крім

“Феноменології духу”, можна назвати також “Науку логіки”,

“Енциклопедію філософських наук”, “Філософію права”. Після

смерті Гегеля до його виданих праць додалися також записи

лекцій, що склали серію томів з історії філософії, естетики,

філософії релігії, філософії історії.

Ґрунтовно засвоївши у свій час досягнення європейської

філософської думки, маючи гарне орієнтування у філософському

житті Німеччини, Гегель чітко усвідомив своє місце в ній

і почав здійснення власних намірів. Ці наміри стосувалися (як

тоді було прийнято) не менш як створення власної системи,

починаючи від розуміння предмета філософії й аж до висвітлення

периферійних питань. Центральним твором, що дає уявлення

про задум Гегеля і може служити ключем до розуміння його

філософської системи, була “Феноменологія духу”.

9.6.2. “Феноменологіядуху”

Уже в передмові до “Феноменології духу” автор говорить

про намір усіляко сприяти наближенню філософії до форми

науки, досягненню такого стану, коли вона стане посправжньому

знанням, відмовившись від імені любові до знання. На його

думку, прийшов час піднесення філософії до рангу науки.

Форма науковості філософії тісно зв'язана з її прагненням

----------------------- Page 231-----------------------

Філософія______________________________________________ 231

досягти істини. Досягнення ж істини не є одномоментним

актом, воно являє собою процес. Просування до істини розго

ртається в ряді ступенів, що проходить свідомість, а виклад

послідовності етапів руху свідомості і є шукана системна форма

науки. Це що стосується форми філософії, а яка ж вона за своєю

суттю, за своїм предметом?

У розкритті специфіки філософії Гегель йде слідом за

новоєвропейською традицією висувати на перший план проблеми

свідомості, знання і пізнання. На відміну від природничих наук,

філософія не має перед собою якоїнебудь емпіричної “тіле

сності”, яку б вона вивчала. Її сфера – сфера думки, знання.

Звичайно, кожний може відразу ж заперечити: а хіба інші науки

існують не у формі знання чи думки? Це так, але змістом думок

у спеціальних науках є емпірична реальність, кінцеві предмети

і явища, тоді як філософія має справу з “думками з приводу

думок”, чи, як говорять, вона є рефлексією над процесом

мислення. При цьому Гегель вважає, що філософська рефлексія

з приводу мислення рухається разом з історією людського

пізнання і, тільки оглянувшись назад, ми можемо зафіксувати

фази такого руху.

Як і у всій новоєвропейській філософії, ми знайдемо

в Гегеля особливе ставлення до розуму. Однак розум для Гегеля

не є лише однією з властивостей людини. Розумність у нього

набуває надіндивідуальної форми. Скажімо, розгортання в історії

людства пізнавального процесу від покоління до покоління

є маніфестацією розумності, що знаходилася раніш у згорнутому

стані, на зразок ембріона.

Вид, якою розумність виявляється у філософії, є поняття.

Поняття – ключовий термін у системі поглядів Гегеля. Для

нього “поняття” не просто одна з форм мислення, як це бачиться

з позиції класичної логіки. Його точний зміст слід шукати

в співвідношенні з близькими категоріями, такими як

“свідомість”, “знання”, “пізнання” і т. п. Тому і ми, перш ніж

рушити далі, прояснимо деякі ключові терміни.

За Гегелем, свідомість, включає у свій зміст усі духовні

явища, властиві людині, починаючи від почуттів, вольових

здібностей і аж до самих вищих інтелектуальних проявів, або до

“розумної свідомості”. Людська свідомість діяльна, активна, їй

властива воля до знання зі своєю неявною метою. Остання є не

що інше, як сутність свідомості, спочатку прихована, а потім

виявлена в розвитку індивіда й історії суспільства. Словом, це

----------------------- Page 232-----------------------