228 __________________________________________ О. М. Кривуля

необхідне, елімінувавши випадкове – така філософія, на думку

Шеллінга, може бути названа негативною. Пізнати ж те, що

щось («щó є») ще й існує, тобто, що воно і є – справа іншої,

а саме позитивної філософії.

Позитивна філософія не є тією, котра приходить на зміну

негативної, витісняючи або скасовуючи її. У них різні задачі.

Те, що стає власним предметом позитивної філософії, залишено

негативною як далі непізнаване. Останнє, що передає негативна

філософія позитивній, – є тільки задача, яка розв'язується далі

позитивною філософією, хоча вона може і сама ставити собі цю

ж задачу цілком незалежно від негативної. Однак обидві

філософії можна представити в якості двох сторін однієї і тієї ж

філософії.

Обидві сторони або обидві лінії у філософії Шеллінг

просліджує з античних часів. Негативна чи раціоналістична

філософія, вона ж у розвинутій формі – апріорна філософія,

представлена вже в Геракліта і елеатів. Завершується розвиток

раціональної, негативної філософії «Критикою чистого розуму»

і її ідей Бога в Канта. Прориви до позитивної філософії він

відзначає в Сократа, Платона й у неоплатоніків. Прориви до

позитивної філософії Шеллінг певним чином зв'язує з емпі

ризмом. Звичайно під емпіризмом мається на увазі установка,

що все наше знання є досвідним, а основа досвіду – сукупність

сприйнять, породжених поза нами існуючими речами.

Звичайний емпіризм виключає зі сфери досвіду надчуттєве. Але

Шеллінг не ототожнює апеляцію до досвіду тільки з емпі

ризмом, і сам досвід розширює аж до області надчуттєвого.

Позитивна філософія, на його думку, не є в цьому змісті

емпіризмом, її відношення до досвіду тонше. Для цієї філософії

досвід є підтверджуючим, але не таким, що доводить апріорне

знання. Для негативної філософії досвід є таким, що доводить,

але не існування абсолютно первинного (Бога), а наслідок

з нього, саме воно повинно бути емпірично доведено, і тим

самим буде підтверджено, що Бог дійсно існує. Існування саме

такого наслідку тим самим підтверджує, що і саме первинне

існує саме так, як ми його зрозуміли, тобто що Бог існує.

Позитивна філософія – не релігійна філософія, і навіть не

християнська. Шеллінг називає її філософією одкровення.

Прагнучи витлумачити поняття одкровення і бажаючи бути

правильно зрозумілим, Шеллінг стверджував, що зміст

одкровення насамперед є історичний зміст, але не в звичайному

----------------------- Page 229-----------------------

Філософія______________________________________________ 229

часовому змісті. Воно є змістом, який хоча і відкривається

(у цьому смислі й вживається слово “одкровення”) у певний час,

тобто виступає у вигляді земного явища, однак яке по суті, нехай

неявно і приховано, мало місце і було підготовлено «до

заснування світу», зміст світу відступає кудись і в щось

надсвітове, а також і в досвітовий час. Одкровення є досвід

у зазначеному вище смислі. Зміст одкровення є актом

божественної волі. Розуміння й обґрунтування цього факту

є філософією одкровення. Факт одкровення полягає в тому, що

людство, що відійшло від Бога, повернуте до нього, примирене

з ним за посередництвом Христа. Виникнення християнства

і воно саме має всесвітньоісторичне значення. Перш ніж

людство дозріло своїм духом до сприйняття факту (події),

розкритого в християнстві, повинен був вичерпатися до кінця

міфологічний процес. Христос з'явився тоді, коли виповнився

час. Раніш він хоча і відкривався, але не як Христос. Всесвітня

історія відповідає епосі цього світу, якому передує час до початку

й творіння світу, а також час після кінця і загибелі світу.

Шеллінг уводить поняття тимчасового часу та вічних часів.

Перше відбиває безцільний, повторюваний процес виникнення

і зникнення, це час, у якому нічого не досягається, ніщо не

здійснюється. У цьому тимчасовому часі немає справжньої

послідовності. Друге поняття відбиває істинну послідовність,

у ньому можна розрізнити минуле, сьогодення і майбутнє:

послідовність часів, з яких кожне має свою мету і вічний зміст.

Ці виконані часи Шеллінг називає світовими епохами або

эонами (вічностями). Всесвітня історія є эон, вона є час

теперішнього світу, вічний зміст якого, початок і кінець,

причина і ціль є Христос.

9.6. ФілософіяГ. В. Ф. Гегеля

9.6.1. ЖиттяітвориГ. В. Ф. Гегеля

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770–1831) народився

в Штутгарті (Німеччина), де його батько займав досить високу

державну посаду. У чотирнадцять років Гегель втратив матір,

яку з любов'ю згадував усе життя. Там же в Штутгарті він

пройшов етап домашнього виховання, латинську школу,

гімназію і скрізь був зразковим учнем. З 1788 по 1793 рік

Гегель – студент теології Тюбінгенського університету, де перші

два роки вивчав філософію, з якої одержав магістерський

----------------------- Page 230-----------------------