24 __________________________________________ О. М. Кривуля

оскільки мають у собі відповідь не на зовсім унікальні життєві

умови й ситуації, а й на цілком можливі їх повторення в житті

кожного. Так стало з вченням середньовічного філософа Фоми

Аквінського в умовах сьогоднішньої актуалізації проблеми

співвідношення віри й знання, так стало з екстравагантним для

XIX століття вченням датського філософа С. К’єркегора у XX

столітті, в умовах, коли трагічне сприйняття життя набуло

масового характеру після двох світових воєн і жахів тоталітар

них режимів, так стає з реанімацією містичних учень на терені

соціальноекономічних спадів у різних країнах в наші часи.

За довгий час розвитку філософія стала досить розгалу

женою, має певну структурну упорядкованість. Структурними

одиницями філософії стають її галузі (окремі дисципліни),

в яких концентруються групи споріднених проблем. До суку

ності філософських дисциплін відносять метафізику, гносеологію

й логіку, етику й естетику, культурологію й релігієзнавство,

аксіологію й філософську антропологію. Деякі з перелічених

частин вивчаються студентами вищих навчальних закладів як

окремі дисципліни, інші даються в загальному курсі філософії.

Десь з кінця XVIII століття почали виникати і все частіш

заявляти про себе так звані прикладні “філософії”: соціальна

філософія, філософія історії, філософія права, філософія фізики

тощо. Вони досліджують онтологічні засади різних природних,

соціальних і духовних явищ, розв’язують методологічні питання

конкретних наук, які вивчають ці явища.

За ті ж довгі століття існування філософії склалась і її

специфічна мова, термінологічна база, без засвоєння якої немож

ливе оволодіння філософією. Одна частина філософських термінів

відображує історикофілософський процес. Це, наприклад, такі

слова як матеріалізм та ідеалізм; монізм, дуалізм і плюралізм;

номіналізм і реалізм; емпіризм і раціоналізм; скептицизм, агно

стицизм. Друга частина зачіпляє саму філософську проблематику

(буття, субстанція, матерія, природа; дух, свідомість, розум;

простір, час, рух; причина і наслідок; необхідність і випадковість

тощо). Крім того, кожний оригінальний мислитель дбає й про

власну термінологію, яка є складовою частиною його творчого

внеску до філософії. Це додає додаткові труднощі в засвоєнні

філософської спадщини, але й збагачує арсенал мовних засобів,

якими користується філософія, підвищує культурний рівень всіх,

хто звертається до філософських вчень у пошуках відповіді на

оновлені власними переживаннями одвічні проблеми буття.

----------------------- Page 25-----------------------

Філософія______________________________________________ 25

Література

1. Бесс ЖМ., Буассьер А. Философия: Краткий курс. – М.: АСТ:

Астрель, 2005. – 156 с.

2. Бибихин В. В. Философия и религия // Вопросы философии. – 1992, №3.

3. Библер В. С. Что есть философия // Вопросы философии. – 1995, №1.

4. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. – Новочеркасск, 1994. –

С. 127174.

5. Заіченко Г. А. Філософія мови і мова філософії // Філософська

і соціологічна думка. – 1996, №№56, 78.

6. Коган Л. А. О будущем философии // Вопросы философии. – 1996, №7.

7. Кривуля О. М. Філософські інваріанти і своєрідність національних

філософій // Григорій Сковорода і проблеми національної філософії. –

Х.: Центр освітніх ініціатив, 1996. – С. 1422.

8. Маритен Ж. Философ в мире. – М.: Высшая школа, 1994. – 192 с.

9. Овчинников В. Ф. О понятии исторического типа философии //

Вопросы философии. –1996, №10.

10. ОртегаиГассет Х. Что такое философия. – М.: Наука, 1991. – 408 с.

11. Соловьёв В .С. Несколько слов о настоящей задаче философии //

Соловьёв В. С. Соч. в 2х томах. Т.1. М.: Правда, 1989. – С. 1518.

12. Уайтхед А. Н. Наука и философия // Уайтхед А.Н. Избранные

работы по философии. – М.: Прогресс, – 1990. – С. 540560.

13. Хайдеггер М. Что это такое – философия? // Вопросы философии. –

1993,№8.

14. Юшкевич П.С. О сущности философии // На переломе. Философия

и мировоззрение. Философские дискуссии 20х годов. – М.:

Политиздат, 1990. – С. 151167.

Примітки

1. Бэкон Ф. Сочинения. В 2х томах. Т.1. – М.: Мысль, 1971. – С. 188.

2. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. В трех томах. Т. 1. – М.: Мысль,

1970. – С. 76.

3. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории. – СПб.: Наука, 1993. –

С. 65.

4. Шеллинг Ф. В. Й. Сочинения в 2 т. Т. 2. – М.: Мысль, 1989. – С. 379.

5. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні // Чижевський

Д. Філософські твори: у 4х тт. Т. 1. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 9.

----------------------- Page 26-----------------------