210 __________________________________________ О. М. Кривуля

з прагматичної точки зору” (1798). Людина – головна мета

i головний предмет, заради якого здiйснюються всi досягнення

науки та культури. У своїй останнiй роботi Кант виступає як

гуманіст, але не зачаровується людською природою, далеко не

iдеалiзує її. В людях бiльше дуростi, нiж злостi, є й пихатість,

i користолюбство i т. iн. Властива їм і “недоброзичлива

товариськiсть” як антагонiстичне сполучення нахилу до спiлку

вання i готовностi до суперечки, наявнiсть злого начала. Та

Кант має вiру в прогрес з допомогою розуму, так що добрi

задатки, якi є в людях, врештiрешт одержать вiдповiдний

розвиток, коли не в конкретнiй обмеженiй людськiй iстотi, то

в прогресуючому людствi, в усьому людському родi. Вiн бачить

суспiльну недосконалiсть, далекi вiд iдеалу моральнi якостi

людей, однак вiрить в те, що вони вийдуть “iз стану неповно

лiття”, зумiють як слiд скористатися своїм розумом. Нам часто,

вважав він, не розуму не вистачає, а рiшучостi i мужностi

у користуваннi цiєю могутньою зброєю, яку нам даровано.

Кант усiм своїм життям, широкою творчою спадщиною –

результатом наполегливої повсякденної працi – вчить пильно

вдивлятися в свiт, що оточує нас, в глибини нашого

внутрiшнього Я, смiливо і вiдповiдально ставити та вирiшувати

складні проблеми.

9.4. ФілософіяЙ. Г. Фіхте

9.4.1. ЖиттяіосновнітвориФіхте

Йоган Готліб Фіхте (1762–1814) народився у селищі

Рамменау, що в Саксонії, в сім’ї ремісника. В його долі значну

роль відіграв сусідський поміщик фон Мільтіц, після того як він

переконався у неординарних здібностях хлопця і попіклувався

про його освіту та виховання. Закінчивши монастирську

школу, Фіхте у 1789 р спочатку навчався в Ієнському

університеті а пізніше в університеті м. Лейпциг. З 1784 р.

почалась його робота домашнім вчителем. Учителював Фіхте в

різних місцях Саксонії, а з 1788 р. протягом півтора років у

Цюріху (Швейцарія). У 1790 р. повернувся до Лейпцигу.

Зробивши численні спроби віднайти роботу, яка відповідала б

його духові й потребі у доходах, він вимушений був повернутися

до приватних уроків. І тут в його долі стався ще один поворот.

Деякий студент попрохав за платню викладати йому кантівську

філософію, з якою Фіхте до цього випадку майже не

----------------------- Page 211-----------------------

Філософія______________________________________________ 211

зустрічався. Необхідність викладання змусила його серйозно

зайнятися Кантом і незабаром критична філософія так

захопила його, що Фіхте забуває всі свої життєві негаразди.

Його ближчою метою стало засвоєння кантівської філософії.

Влітку 1791 р. Фіхте прибув до Кенігсбергу, аби особисто

познайомитися з великим філософом, якого він тепер називає

«гордістю людського духу».

Академічна кар’єра Фіхте почалась в Ієнськім університеті

в 1794 р. У тому ж році Фіхте пише твори «Про поняття

науковчення, або про так звану філософію», «Основи загального

науковчення», які готувались ним спеціально для занять зі

студентами. Ієнський період закінчився для Фіхте через п’ять

років. Переїхавши з Ієни до Берліна, Фіхте деякий час закінчує

раніше заплановані роботи: «Призначення людини» (1800),

«Замкнена торговельна держава» (1800) та інші. У 1804 р.

Фіхте отримав з Росії пропозицію зайняти кафедру філософії

в Харківському університеті, який щойно відкрився, а також

з Баварії. Не наважившись поїхати до Харкова, і не задоволь

нившись умовами роботи в Баварії, Фіхте до початку у 1806 р.

франкопрусської війни читає лекції в університеті м. Ерланген

(Прусія). Війна ганяла його по різних містах, одного разу він

викладав навіть у Кенігсбергу, на батьківщині Канта. Повернув

шись у 1807 р. до Берліна, Фіхте уславив себе «Промовами до

німецької нації». У 1810 р. відбулось відкриття Берлінського

університету, де першим ректором за академічними виборами

став саме Фіхте. Хоч цю посаду він займав зовсім недовго,

у Берлінськім університеті пропрацював до своєї смерті у 1814 р.

Енергії, навіть одержимості, з якою служив філософії Фіхте,

можуть дати пояснення такі його слова: «Про свою особу я вза

галі не думаю: до істини ж я полум’янію, і те, що я вважаю

за істинне, те я буду завжди повторювати настільки

енергійно і настільки рішуче, настільки зможу» [18].

9.4.2. «Науковчення» Фіхте

«Відштовхнувшись» від Канта, Фіхте з часом пішов іншим

напрямком, хоч йому здавалось, що він розвивав далі ідейні

інтенції кантіанства. Коли Кант скритикував інноваційні кроки

Фіхте, той мав сміливість згорда заявити, неначе старий вже

сам не розуміє власної філософії.

Як і Кант, Фіхте починає з питання про науковість

філософії. Але, насамперед, слід з’ясувати питання стосовно

----------------------- Page 212-----------------------