22 __________________________________________ О. М. Кривуля

всіх його елементів (економічних, соціальних, політичних,

культурних). У такому разі історична типологія філософії спів

падає з відомими епохами: античність, середньовіччя, Відрод

ження, Новий час, до якого прилягає Просвітництво. Для XIX–

XX століть можна додатково виділити період раціоналістичної

класики і некласичну філософію.

Типологія філософії може бути проведена і за такою ознакою

як зміна її “центрації”. “Центрація” – термін, що вказує на

загальноприйняту (або модну) форму, в яку рядяться традиційні

філософські проблеми. Як правило, це пов’язано зі зміною

культурних парадигм. У такому разі в історичному розвитку

філософії виділяють космоцентризм (у ньому на першому плані

загальні проблеми світоустрою, космосу на мега–, макро– та

мікрорівні), теоцентризм (у ньому всі питання розглядаються

у релігійній оболонці, з урахуванням Бога – від грец. Θεως– Бог),

антропоцентризм (переважає проблематика, що пов’язана

з людиною – грец. άνθρωπος – людина), “наукоцентризм” або

сцієнтизм (від лат. scientia – наука), антисцієнтизм (ірраціо

налізм). У часи античності раннього періоду філософія була

переважно космоцентричною, пізніше софісти й Сократ започат

кували перший антропологічний поворот у філософії, а неопла

тонізм III–V ст. схилявся до теоцентризму. Теоцентричною була

й філософія Середньовіччя. Починаючи з XVII ст. набирає сили

наукоцентричність філософії, коли наука (природознавство) стає

зразком науковості й наукової організації знання.

До питання про існування історичних типів філософії

примикає проблема її національної приналежності. Якщо понят

тя історичного типу в чомусь ігнорує національну своєрідність

філософії, акцентує увагу на тих загальних рисах, що “припи

сані” до певної епохи, то поняття “національна філософія” вказує

на регіональне різноманіття філософського життя людства не

лише у діахронному, а й у синхронному вимірі. Рано чи пізно

кожна національна культура концентровано висловлює себе через

філософську думку. Наявність філософії є своєрідним показ

ником зрілості культури народу, її духом, її метамовою. Відмов

ляти якомусь народу у створенні, хоч би і в майбутньому, власної

філософії, значить недооцінювати культурний потенціал народу,

а побічно й відмовляти йому у наявності власної культури.

Фундатори німецької класичної філософії законно пишалися

успіхами старовинного виду духовної діяльності на своїй землі

і може унікальність його злету в Німеччині спонукувало їх як до

----------------------- Page 23-----------------------

Філософія______________________________________________ 23

роздумів про специфіку національної філософії, так і про

первинні умови виникнення філософування. За Гегелем, певний

образ національної філософії відповідає характеру народу, його

моральності, державному устрою й формі правління, громадсь

кому життю. Класик української історикофілософської думки

Д. І. Чижевський (18941977) вказував [5], що своєрідність

національної філософії визначається боротьбою цілком певних

для різних народів протилежностей: у Франції – містицизм

і раціоналізм, у Англії – емпіризм і платонізм, у Німеччині –

спекулятивний і індуктивний методи, в Росії – релігійні тенденції

і різні форми просвітництва. За Чижевським, переважно три

моменти характеризують особливості філософії окремої нації:

форма проявлення філософських ідей, методи філософських

досліджень та побудова системи філософії, її архітектоніка.

1.4.Характерфілософськихпроблем, структура

філософіїтаособливостіїїмови

Специфіка філософії багато в чому визначається характером

її проблематики. Проблеми, що їх розв’язує філософія, окрес

люють її предметне, дослідницьке поле. Взагалі ж проблемою

прийнято називати чітко усвідомлене питання відносно якихось

суттєвих зв’язків між явищами. Вирішити проблему – значить

пояснити явища або факти посиланням на причини, що їх

обумовлюють. Оскільки філософія з’ясовує фундаментальні

причини широкого кола фактів і навіть здавна прагне до

відкриття ключової причини всіх часткових причин, то її

проблематика охоплює всі світоглядні питання, про які йшлося

раніше. Проблемність не є прерогативою тільки філософії, це

властивість будьякої науки. І навіть пересічна людина у своєму

приватному житті оточена колом проблем. Однак специфіка

філософських проблем на відміну від інших полягає у їх

вічності, у тому, що вони принципово не мають однозначного

рішення і, будучи одного разу сформульованими, залишаються

постійним предметом роздумів. Кожне нове покоління людей,

кожна нова епоха звертається до одвічних питань про суть

буття, про призначення людини тощо. Уроки, які давали людству

видатні мислителі минулого своїми відкриттями глибин буття,

покривали дедалі більшу площину незнаного. Але слід відки

нути уявлення про філософію, що має лінійний прогрес

у напрямку повної істини. Минулі філософські відкриття

назавжди зберігають свій загальнокультурний потенціал,

----------------------- Page 24-----------------------