§ 1. Промислова революція на заході. Реалізм і суб'єктивізм

Горизонти технічної цивілізації

В середині XIX ст. промислова ре­волюція поширилась на увесь Євро­пейський континент. Про потуж­ність індустріального піднесення свідчить стрибок у енергетиці: світо­ве виробництво кам'яного вугілля зросло з 1850 р. по 1910 р. в 13 разів, виробництво енергії в світі зросло особливо разюче між 1870 та 1910 р. — з 1,1 млрд кВт/год. до 9,4 млрд кВт/год. Джерелом енергії на 90 відсотків було вугілля; основою енергетики XIX ст. залишалася паро­ва машина на вугільному паливі. В кінці століття близько половини ко­раблів у найбільших морських дер­жавах становили ще парусні судна, але поступово флот перейшов на ма­зут, а в дев'яностих роках були вже й електростанції, і дизельний двигун. Паралельно із зростанням видобутку вугілля змінюється обличчя європей­ської металургії. Розвиток металургії безпосередньо впливав і на будівниц­тво: дедалі ширше застосовувались металеві конструкції, особливо наоч­но переваги металу над традиційни­ми матеріалами виявлялися в будівництві мостів. Заводські мета­леві знаряддя стають доступними се­лянству, вже в кінці століття в селі з'являються косарки, жатки, моло­тарки, а потім трактори і комбайни.

Зростання індустріальної потуж­ності країн Заходу передусім відби­лося на організації життя, на інфра­структурі й способах зв'язку госпо­дарських територій в єдине ціле. Будівництво деяких залізниць мало

161