К
Баланс ф№1 актив код рядка 220+230+240 кол3
Баланс ф№1 пасив код рядка620 кол3
ал
на початок року = (9.23)
(27.24)
Баланс ф№1 актив код рядка 220+230+240 кол4
К
ал
на кінець звітного періоду =
Баланс ф№1 пасив код рядка620 кол4
Слід зазначити, що в процесі господарської діяльності визначається теоретично достатнім значенням цього коефіцієнту в межах 0,25 - 0,3, тому що строки погашення зобов`язань не настають одночасно. Таким чином, особливо в умовах інфляції, аналізуєме підприємство може розмістити певну частину грошових коштів в інші доходні активи.
В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статтях балансу, як грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третього розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.
Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованість. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатністі, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.
Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи.
Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання підприємства:
заборгованість, строк оплати якої вже настав;
заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;
довгострокова заборгованість.
Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхідного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засоби в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літературі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів : грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.
Поточна платоспроможність - це здібність до швидкого погашення своїх короткострокових зобов’язань, але для цього необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.
Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткострокової заборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов’язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язання, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:
Позитивне значення свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано з не вмілим управлінням активами.
Для характеристики фінансової стійкості підприємства важливо визначити його готовність постійно (щоденно) виконувати свої фінансові зобов`язання з платежів, строк сплати яких настав. Міра такої готовності називається платоспроможністю. У фінансово-економічному аналізі показники платоспроможності мають дещо інше аналітичне навантаження, ніж показники ліквідності (повної або поточної): якщо ліквідність характеризує підприємство з точки зору можливості розрахуватися за своїми зобов`язаннями за певних час за допомогою перетворення своїх активів на гроші, то під платосприжністю розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть негайно бути перетвореними у платіжні засоби (наприклад, швидко ліквідні цінні папери). Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:
недоїмок з платежу в до бюджету;
простроченої заборгованості підприємства робітниками і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;
непогашених у встановлений строк банківських кредитів;
заборгованості постачальникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.
При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.
Змінні витрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об’єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.
Постійні затрати не залежать від об’єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.
Постійні затрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства.
Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки , яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.
Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального доходу у виручці.
В заключення необхідно узагальнити всі результати аналізу і зробити більш точний діагноз, а також його прогноз на перспективу. Необхідно розробити також конкретні міроприємства, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства. Перш за все це міроприємства, направлені на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якості і конкурентноздатності, зниження собівартості, рост прибутку і рентабельності, прискорення обіговості капіталу і більш повне і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства.
Як відомо, між статтями активу і пасиву балансу існує тісна взаємозалежність. Кожна стаття балансу має свої джерела фінансування. Джерелом фінансування довгострокових активів, як правило, є власний капітал і довгострокові позичені кошти. Не виключається випадок формування довгострокових активів і за рахунок короткострокових кредитів банку.
Поточні активи формуються як за рахунок власного капіталу, так і за рахунок короткострокових позичених коштів.
В залежності від джерел формування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:
Змінну частину, яка складена за рахунок короткострокових зобов’язань підприємства;
Постійний мінімум поточних активів, який формується за рахунок власного і довгострокового позиченого капіталу.
Як відомо, власний капітал в балансі відображається загальною сумою. Щоб визначити, скільки його використовується в обороті, необхідно від загальної суми по першому і другому розділах пасиву балансу відрахувати суму довгострокових активів.
Суму власного оборотного капіталу можна розрахувати і таким чином: від загальної суми поточних активів відрахувати суму короткострокових фінансових зобов’язань. Різниця може показати, яка сума поточних активів сформована за рахунок власного капіталу чи що залишається в обороті підприємства, якщо погасити всю короткострокову заборгованість кредиторам.
Розраховується також структура розподілення власного капіталу, а саме доля власного оборотного капіталу в загальній його сумі. Відношення власного оборотного капіталу в загальній його сумі отримало назву “коефіцієнта маневрування капіталу”, який показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обороті, в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами.
На аналізуючому підприємстві по стану на кінець року частка власного капіталу, яка знаходиться в обороті зросла на 0,02 % (0,02-0,04), але це є незначне зростання для підприємства. Підприємство далі залишається з малою часткою власного оборотного капіталу, що не забезпечує підприємству достатню гнучкість у використанні власного капіталу.
Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість є забезпеченість матеріальними оборотними засобами власними джерелами фінансування. Вона встановлюється порівнянням суми власного оборотного капіталу з загальною сумою матеріальних оборотних фондів.
Аналіз стана власних оборотних коштів полягає у визначенні їхньої наявності на початок і кінець звітного періоду і перевірці їхній використання. Сума джерел власних і прирівняних до них засобів при правильному їхньому використанні повинне покривати вкладення підприємства в основні засоби і внеоборотні активи, а також у нормовані оборотні кошти в межах установленого нормативу.
Для визначення наявності власних оборотних і прирівняних до них засобів необхідно з результату поділу I пасиву балансу, у якому відбиваються джерела власних і прирівняних до них засобів (стійкі пасиви приймаються тільки в частині, спрямованої на покриття нормативу), виключити результат поділу I активу, у якому відбиваються основні засоби і внеоборотні активи. У результаті порівняння отриманої суми з установленим для даного підприємства нормативом (результат поділу II активу) визначається надлишок або недостатність власних оборотних коштів.
Головними чинниками, що визначають наявність власних оборотних коштів, є статутний фонд у частині оборотних коштів, прибуток і її використання, зміна сум стійких пасивів. Протягом року на збільшення (зменшення) статутного фонду в частині оборотних коштів надходять (списуються) визначені суми. На наявність оборотних коштів впливає сальдовий результат цих операцій, а також зміна засобів, що знаходяться в обороті підприємства в покриття його нормативу. На підприємствах, не переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, на наявність оборотних коштів впливає також відхилення фактичних витрат, зроблених за рахунок прибутків від планових розрахунків. На підприємствах, переведених на повний госпрозрахунок і самофінансування, усі витрати здійснюються за рахунок фондів, утворених від розрахункового прибутку по встановлених нормативах. Тому цей чинник на зміну наявності оборотних коштів не впливає.
Деталізація факторів, що впливають на стан оборотних коштів, пов'язана з розшифровуванням основних сум, що вплинули на зміну стійких пасивів у покриття нормативу. На підприємстві зменшення стійких пасивів пов'язано зі зміною розмірів кредитування.
Визначений на кінець року нестачі (надлишок) власних оборотних коштів коректується за результатами перерахунків по фактичному прибутку, що провадяться після закінчення звітного періоду. Шляхом порівняння належних сум і фактично внесених платежів із прибутку визначається сума, на якому коректується розмір нестачі власних оборотних коштів, обчислений по балансі. Якщо сума належних платежів більше фактично внесених, то розмір власних оборотних коштів зменшується, а якщо менше - збільшується.
На підприємстві може матері місце також відволікання частини оборотних коштів на цілі, не передбачені планом і маючи не законних джерел покриття. Таке відволікання називають іммобілізацією оборотних коштів.
Нормовані оборотні кошти включають запаси сировини й інших товарно-матеріальних цінностей для забезпечення виробничого процесу, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів і готової продукції, інші нормовані засоби. Мінімальна потреба в зазначених запасах покривається нормативом власних оборотних коштів.
Перевищення фактичних запасів над нормативом називають наднормативними запасами.
Аналіз нормованих оборотних коштів підприємств на зіставленні фактичних запасів із плановими і дослідження причин відхилень від плану.
Нормативи граничного рівня запасів товарно-матеріальних цінностей передбачають, як правило, зниження споживи в прирості запасів у порівнянні з планованими темпами росту реалізації продукції, робіт і послуг, а також залучення в господарський оборот надпланових зайвих і не використовує залишків матеріальних цінностей. У межах обсягу запасів виходячи з цього співвідношення йому може бути наданий кредит банку понад норматив власних оборотних коштів.
Хоча заснування банку в даний час кредитують загальні залишки запасів і витрат і наднормативні не прокредитовані запаси по окремих статтях нормованих оборотних коштів не можуть бути визначені, важливо зіставляти фактичні запаси з нормативам. Це необхідно для визначення обґрунтованості нормативу при одночасній перевірці складу фактичних запасів.
Банком не приймається до кредитування та частина виробничих запасів, що не відповідає потребам виробництва або тривалого часу не утягується у виробництво. Зайві і непотрібні матеріальні цінності потребують додаткових витрат на збереження, а іноді призводять до втрат споживчих властивостей.
По незавершеному виробництву повинно бути перевірено, чи немає в його складі бракованої продукції, витрат на анульовані і припинені замовлення, чи своєчасно списуються витрати на незакінчені замовлення, послуги і роботи.
Особо треба звернути увагу на стан запасів готової продукції. При кредитуванні сукупних запасів банк виключає їхні наднормативні залишки, якщо ріст останніх не викликаний транспортними забрудненнями або припиненням відвантаження неакуратним платникам. Тому перевищення планових запасів по цій статті призводить до відволікання засобів з обороту.
Наявність наднормативних, не прокредитованих банком запасів товарно-матеріальних цінностей, що впливають на платоспроможність підприємств, визначається в цілому по всій сукупності запасів у такому порядку.
З фактичної вартості нормованих оборотних, засобів виключається знос малоцінних і предметів, що швидко знашиваются, кредити банку по сукупності запасів і витрат, заборгованість постачальникам. Кредити банку і заборгованість постачальникам при цьому виключається у фактичних сумах, але не більш ніж перевищення фактичної вартості нормованих оборотних коштів, що залишилися після їхнього винятки, над сумою нормативу оборотних коштів.
Ненормовані оборотні кошти мають форму коштів і незакінчених розрахунків. У зв'язку з чинним порядком і термінами проведення розрахунків неминуче наявність визначених перехідних залишків заборгованості на звітні дати. Поряд із цим через порушення нормального ходи фінансово-господарської діяльності виникає додаткова не плануюча потреба у фінансових ресурсах. Планові норми і нормативи по цій групі оборотних коштів не встановлюється.
Джерелами покриття ненормованих оборотних коштів, за винятком що кредитуються банком, є притягнуті поза планом ресурси. Відволікання засобів підприємства на не передбачені планом цілі найчастіше призводить до затримки в обороті засобів постачальників.
Аналіз ненормирует оборотних коштів підприємств на виявленні сум дебіторської і кредиторської заборгованості, причин, що призвели до утворення цих сум, їхній вплив на фінансовий стан підприємства.
Дебіторською заборгованістю називається заборгованість організацій і окремих осіб підприємству, а кредиторської - заборгованість підприємства організаціям і окремим особам. Збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання з обороту засобів підприємства. Кредиторська заборгованість часто є результатом фінансових затруднень. Тому суворий контроль за платіжною дисципліною, виявлення невиправданих сум дебіторської і кредиторської заборгованості мають важливе значення.
До дебіторської заборгованості ставляться незакінчені розрахунки за товари відвантажені, відбивані в III поділі активу балансу. Звільнення оборотних коштів, вкладених у ці статті, значною мірою сприяє збільшенню обсягу реалізації, прибули, поліпшенню фінансового положення підприємства.
Частина незакінчених розрахунків за товари відвантажені пов'язана з нормальними термінами документообмена і відбивається по статті “Товари відвантажені і здані роботи з переданих у банк на інкасо розрахунковим документам, термін оплати яких не наступив”. Заборгованість по цій статті покривається кредитом банку під розрахункові документи в шляху. Заборгованість по статті “Товари на відповідальному збереженні в покупців через відмову від акцепту”, природно, банком не кредитується і є додатковим відволіканням засобів з обороту. Все це може бути пов'язане з помилками в оформленні розрахункових документів, а також із порушенням договірних розумів постачання по комплектності і якості продукції. Підприємство в цьому випадку несе непродуктивні витрати по відвантаженню, транспортуванню і збереженню продукції. Наявність цих сум на балансі підприємства свідчить про хиби в роботі підприємства, викликає необхідність детального аналізу відповідних сторін його діяльності.
По статті “Інші дебітори” відбиваються інші види заборгованості. За даними аналітичного урахування виявляються ті суми, що викликані незаконним авансуванням постачальників у рахунок майбутнього відвантаження матеріальних цінностей, невчасним стягненням сум по пред'явлених підприємствах претензіям і т.п.
При аналізі кредиторської заборгованості, відбитої в поділі III пасиву балансу, також варто виділити суми, обумовлені чинним порядком розрахунків і пов'язані з порушеннями розрахунково-платіжної дисципліни.
Нормальною кредиторською заборгованістю рахуються заборгованість постачальникам по акцептованих і інших розрахункових документах, термін оплати яких не наступив, переплати і недоплати на звітну дату по розрахунках із бюджетом (крім недоїмки по платежах), перевищення фактичної заборгованості по стійких пасивах над плановою.
Невиправданими рахуються прострочена кредиторська заборгованість, заборгованість постачальникам по неотфактованим постачаннях, відбиті по статті “Інші кредитори” незакінчені аванси покупців у рахунок майбутнього відвантаження продукції, що перевищує нормальні терміни заборгованість покупцям
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1.Завдання, зміст та принципи фінансового планування.
2.Завдання та види фінансових планів.
3.Зміст та характеристика оперативного фінансового планування.
4.Планування потреби в основному та оборотному капіталі.
5.Структура, показники і сфера застосування балансу доходів і видатків, платіжного календаря, кредитного та касового плану.
6.Суть та порядок визначення точки беззбитковості.
7.Методи розрахунку потреби в оборотних коштах.
8.Способи вимірювання прибутковості підприємства.
9.Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції.
10.Оцінка фінансового стану підприємства.
11.Шляхи вдосконалення фінансового планування в умовах реформування фінансового механізму.
12.Що таке податки, збори, платежі, внески, їх економічна структура.
13.На яких принципах повинна базуватися система оподаткування?
14.Види, сутність податків, мектодика їх нарахування.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
- Огляд інформації, підготовленої студентами щодо звіту підприємств „Фінансовий план”;
- самостійне опрацювання питання: „ Планування ліквідності, фінансової стійкості ”,
- інд.завд.за варіантом (пр.р.№7);
- Задачі №№ 81-83 . Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного.- К.: КНЕУ, 1999.
- конспект;
- Інформація щодо формування цін на продукцію підприємств різних галузей.
ТЕСТИ ДО САМОКОНТРОЛЮ
Варіант 1
К постійним витратам виробництва відносяться:
а) витрати на обслуговування транспорту;
б) заробітна плата керівника;
в) заробітна плата робочого;
г) нормальний прибуток.
До змінних витрат виробництва відносятся:
а) плата за сировину;
б) нормальний прибуток;
в) неоплачені витрати за власні ресурси;
г) грошові платежі, які пов’язані з альтернативними способами використання ресурсів.
3. Грошовий вираз затрат підприємства на виробництво продукції, згідно діючему законодавству – це:
а) собівартість продукції;
б) витрати підприємства;
в) ефективність витрат факторів виробництва;
г) податки.
4. Всі витрати за ознакою ступені однорідності поділяються на:
а) одноелементні і комплексні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і додаткові.
5. Всі витрати за способом віднесення на окремі види продукції поділяються на:
а) одноелементні і комплексні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і додаткові.
6. Всі витрати залежно від звїязку з обсягом виробництва поділяються на:
а) основні і додаткові;
б) одноелементні і комплексні;
в) прямі і непрямі;
г) постійні і змінні.
7. Загальна сума яких витрат не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах (до них відносять витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління)?
а) прямих;
б) непрямих;
в) постійних;
г) змінних.
8. Загальна сума яких витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції?
а) прямих;
б) непрямих;
в) постійних;
г) змінних.
9. Традиційним для відчизняного обліку методом калькулювання є:
а) по повній собівартості;
б) по неповній собівартості;
в) стандарт-кост;
г) директ-костінг.
10. Системи обліку стандарт-кост і директ-костінг відносятсь до калькулювання:
а) по повної собівартості;
б) по неповної собівартості;
в) по виробничої собівартості;
г) по граничної собівартості.
11. Яка система обліку характеризується обліком втрат і відхилень:
а) повна собівартість;
б) позаказна собівартість;
в) стандарт-кост;
г) директ-костінг.
12. Відхилення по нормам розраховуються при використанні:
а) позаказної калькуляції;
б) повної калькуляції;
в) стандарт-косту;
г) директ-костінга.
13. Маржинальний дохід розраховується при використанні:
а) позаказної калькуляції;
б) повної калькуляції;
в) стандарт-косту;
г) директ-костінга.
14. Яка система обліку дозволяє розраховувати беззбитковість виробництва?
а) позаказне калькулювання;
б) традиційне калькулювання;
в) стандарт-кост;
г) директ-костінг.
15. На зниження собівартості продукції впливають внутрівиробничі техніко-економічні фактори:
а) поліпшення використання природних ресурсів;
б) підвищення технічного рівня виробництва;
в) поліпшення структури виробленої продукції;
г) усі відповіді вірні.
16. Аналіз витрат підприємства на оплату праці містить:
а) визначення частки приросту продукції від чисельності робітників і продуктивності праці;
б) розрахунок впливу на зміну фонду оплати праці чисельності працівників і середньорічного вироблення;
в) визначення ємкості продукції;
г) не має вірної відповіді.
17. План, який відображає стратегію розвитку підприємства, це:
а) довгостроковий план;
б) середньостроковий план;
в) поточне планування;
г) фінансовий план.
18. План, який детализує стратегію розвитку підприємства на найближчі роки діяльності підприємства, це:
а) довгостроковий план;
б) середньостроковий план;
в) поточне планування;
г) фінансовий план.
19. План, який розроблюється на всіх рівнях управління підприємством і по всім напрямам його діяльності на кварта чи, місяць, це:
а) довгостроковий план;
б) середньостроковий план;
в) поточний план;
г) фінансовий план.
20. Достатнє кількісне співвідношення між розділами плану, це:
а) сбалансованість;
б) оптимальність;
в) перспективність;
г) економічність.
Варіант 2
1. Комерційна собівартість продукції включає витрати:
а) на виробництво і збут продукції (комерційні витрати)
б) цехову собівартість
в) виробничу собівартість
г) підприємства на основні і допоміжні матеріали
2. По методу обліку витрати поділяють на
а) валові, середні і граничні
б) додаткові і чисті
в) стартові і поточні
г) витрати але економічних елементів і по статтях калькуляції
3. Перемінні витрати які змінюються в тій же пропорції , що й обсяг чи виробництва товарообіг називаються
а) дегрессивными
б) пропорційними
в) прогресивними постійними
г) постійними
4. До якого виду витрат варто віднести тарифну частину зарплати адміністративно-управлінських працівників підприємства?
а) до умовно-перемінних
б) до умовно-постійних
в) частково до умовно-постійних, а частково до умовно-перемінних
г) немає правильної відповіді
5. До угруповання витрат по економічних елементах відносяться витрати на:
а) паливо й енергію на технологічні цілі
б) основну зарплату виробничих робітників
в) амортизацію основних фондів
г) усі відповіді вірні
6. Розподіл витрат на постійні і перемінні проводяться з метою:
а) прогнозування прибутку
б) визначення для кожної конкретної ситуації обсягу реалізації, що забезпечує беззбиткову діяльність
в) виділення цехів з виробничої і комерційної собівартості
г) немає правильної відповіді
7. Цехова собівартість продукції містить у собі витрати:
а) цеху на виконання технологічних операцій
б) підприємства на виробництво даного виду продукції
в) цеху на керування виробництвом
г) цеху на виконання технологічних операцій і керування цехом
8. Які чинники впливу на витрати не може регулювати підприємство?
а) ціни;
б) трудомісткість;
в) виробнича програма підприємства;
г) асортимент продукції.
9. По характеру дії чинники можуть бути:
а) кількісні та якісні;
б) інтенсивні та екстенсивні;
в) постійні і змінні;
г) основні і додаткові.
10. По мірі впливу на витрати чинники можуть бути:
а) одноелементні і комплексні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і другорядніі.
11. По своєму складу чинники впливу на витрати можуть бути:
а) простіі і складні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і другорядні.
12. Критичний рівень постійних витрат розраховують при використанні:
а) позаказної калькуляції;
б) повної калькуляції;
в) стандарт-косту;
г) директ-костінга.
13. До змінних витрат відносять:
а) арендну плату;
б) витрати на сировину і технологічне паливо;
в) витрати на освітлення;
г) амортизаційні відрахування.
14. До постійних витрат відносять:
а) витрати на сировину;
б) витрати на технологічне паливо;
в) арендну плату;
г) технологічну енергію.
15. Процедури розробки заходів щодо зниження витрат містять:
а) прямі відхилення по матеріалам;
б) аналіз нормативів витрат живой праці;
в) аналіз вартості продукції;
г) всі відповіді вірні.
16. Використання відходів виробництва забезпечує:
а) економію ресурсів;
б) підвищення витрат;
в) підвищення якості продукції;
г) зниження трудомісткості.
17. Який показник собівартості дозволяє порівнювати рівень витрат у разних галузях виробництва?
а) загальна собівартість;
б) витрати на 1 гривню товарної продукції;
в) собівартість виробу;
г) собівартість порівняльної продукції.
18. Який показник собівартості демонструє зв’язок між витратами і доходом?
а) загальна собівартість;
б) витрати на 1 гривню товарної продукції;
в) собівартість виробу;
г) собівартість порівняльної продукції.
19. Постійні витрати залежать від:
а) рівня цін;
б) об’ємів виробництва;
в) матеріалоємкості виробів;
г) енергоємкості виробів.
20. Продукція, яка вироблялася підприємством протягом останніх років, це:
а) валова продукція;
б) товарна продукція;
в) порівняльна продукція;
г) чиста продукція.
Варіант 3
1. Загальна сума яких витрат не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах (до них відносять витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління)?
а) прямих;
б) непрямих;
в) постійних;
г) змінних.
2. Загальна сума яких витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції?
а) прямих;
б) непрямих;
в) постійних;
г) змінних.
3. В якому внутрішньому документі витрати групують за економічними елементами?
а) кошторисі виробництва;
б) калькуляції собівартості продукції;
в) балансі підприємства;
г) бізнес-плані.
4. В якому внутрішньому документі витрати групують за калькуляційними статтями?
а) кошторисі виробництва;
б) калькуляції собівартості продукції;
в) балансі підприємства;
г) бізнес-плані.
5. Відношення собівартості реалізованої продукції до виручки від реалізації – це:
а) собівартість реалізованої продукції;
б) собівартість товарної продукції;
в) витрати на одну гривню товарної продукції;
г) собівартість валової продукції.
6. У залежності від впливу зміни обсягу виробництва витрати поділяються:
а) продуктивні і непродуктивні
б) прямі і непрямі
в) валові., середні і граничні
г) умовно-постійні й умовно-перемінні
7. Маржинальний дохід розраховується при використанні:
а) позаказної калькуляції;
б) повної калькуляції;
в) стандарт-косту;
г) директ-костінга.
8. Яка система обліку дозволяє розраховувати беззбитковість виробництва?
а) позаказне калькулювання;
б) традиційне калькулювання;
в) стандарт-кост;
г) директ-костінг.
9. В основі якої системи полягає розподіл витрат на постійні і змінні?
а) позаказне калькулювання;
б) традиційне калькулювання;
в) стандарт-кост;
г) директ-костінг.
10. Витрати, ромір яких не залежить від коливання об’ємів виробництва, це:
а) постійні;
б) змінні;
в) непрямі;
г) релевантні.
11 Витрати, ромір яких залежить від коливання об’ємів виробництва, це:
а) постійні;
б) змінні;
в) непрямі;
г) релевантні.
12. Всі витрати за ознакою ступені однорідності поділяються на:
а) одноелементні і комплексні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і додаткові.
13. План, який розроблюється на всіх рівнях управління підприємством і по всім напрямам його діяльності на кварта чи, місяць, це:
а) довгостроковий план;
б) середньостроковий план;
в) поточний план;
г) фінансовий план.
14. Достатнє кількісне співвідношення між розділами плану, це:
а) сбалансованість;
б) оптимальність;
в) перспективність;
г) економічність.
15. Який принцип планування охоплює всі сфери діяльності підприємства, всі тенденції, зміни і зворотні зв’язки?
а) сбалансованість;
б) оптимальність;
в) перспективність;
г) системність.
16. Потенційні можливості підвищення ефективності підприємства і зниження витрат, це:
а) формальність;
б) резерви;
в) аналіз;
г) планування.
17. Який аналіз використовується при вивчанні поведінки чинників і результативних показників в майбутньому?
а) перспективний;
б) ретроспективний;
в) статичний;
г) динамічний.
18. Який аналіз вивчає причини зміни результатних показників у минулому?
а) перспективний;
б) ретроспективний;
в) статичний;
г) динамічний.
19. Який аналіз використовується при вивчанні впливу чинників на результативні показники на якусь конкретну дату?
а) перспективний;
б) ретроспективний;
в) статичний;
г) динамічний.
20. Який аналіз використовується з цілью дослідження зв’язків у динаміці?
а) перспективний;
б) ретроспективний;
в) статичний;
г) динамічний.
Варіант 4
1. В якому внутрішньому документі витрати групують за калькуляційними статтями?
а) кошторисі виробництва;
б) калькуляції собівартості продукції;
в) балансі підприємства;
г) бізнес-плані.
2. Відношення собівартості реалізованої продукції до виручки від реалізації – це:
а) собівартість реалізованої продукції;
б) собівартість товарної продукції;
в) витрати на одну гривню товарної продукції;
г) собівартість валової продукції.
3. У залежності від впливу зміни обсягу виробництва витрати поділяються:
а) продуктивні і непродуктивні
б) прямі і непрямі
в) валові., середні і граничні
г) умовно-постійні й умовно-перемінні
4. По методу обліку витрати поділяють на
а) валові, середні і граничні
б) додаткові і чисті
в) стартові і поточні
г) витрати але економічних елементів і по статтях калькуляції
5. Перемінні витрати які змінюються в тій же пропорції , що й обсяг чи виробництва товарообіг називаються
а) дегрессивными
б) пропорційними
в) прогресивними постійними
г) постійними
6. До якого виду витрат варто віднести тарифну частину зарплати адміністративно-управлінських працівників підприємства?
а) до умовно-перемінних
б) до умовно-постійних
в) частково до умовно-постійних, а частково до умовно-перемінних
г) немає правильної відповіді
7. До угруповання витрат по економічних елементах відносяться витрати на:
а) паливо й енергію на технологічні цілі
б) основну зарплату виробничих робітників
в) амортизацію основних фондів
г) усі відповіді вірні
8. Витрати, ромір яких не залежить від коливання об’ємів виробництва, це:
а) постійні;
б) змінні;
в) непрямі;
г) релевантні.
9. Витрати, ромір яких залежить від коливання об’ємів виробництва, це:
а) постійні;
б) змінні;
в) непрямі;
г) релевантні.
10. Всі витрати за ознакою ступені однорідності поділяються на:
а) одноелементні і комплексні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і додаткові.
11. По характеру дії чинники можуть бути:
а) кількісні та якісні;
б) інтенсивні та екстенсивні;
в) постійні і змінні;
г) основні і додаткові.
12. По мірі впливу на витрати чинники можуть бути:
а) одноелементні і комплексні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і другорядніі.
13. По своєму складу чинники впливу на витрати можуть бути:
а) простіі і складні;
б) прямі і непрямі;
в) постійні і змінні;
г) основні і другорядні.
14. Критичний рівень постійних витрат розраховують при використанні:
а) позаказної калькуляції;
б) повної калькуляції;
в) стандарт-косту;
г) директ-костінга.
15. Який принцип планування охоплює всі сфери діяльності підприємства, всі тенденції, зміни і зворотні зв’язки?
а) сбалансованість;
б) оптимальність;
в) перспективність;
г) системність.
16. Який аналіз використовується при вивчанні поведінки чинників і результативних показників в майбутньому?
а) перспективний;
б) ретроспективний;
в) статичний;
г) динамічний.
17. Який аналіз вивчає причини зміни результатних показників у минулому?
а) перспективний;
б) ретроспективний;
в) статичний;
г) динамічний.
18. Якщо виробництво підвищується, то витрати на одиницю продукції:
а) зростають;
б) знижуються;
в) залишаються незмінними;
г) всі відповіді невірні.
19. Якщо виробництво підвищується, то загальні витрати:
а) зростають;
б) знижуються;
в) залишаються незмінними;
г) всі відповіді невірні.
20. Потенційні можливості підвищення ефективності підприємства і зниження витрат, це:
а) формальність;
б) резерви;
в) аналіз;
г) планування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Львів, "Сполом", 1999.
2. Економіка підприємства: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації. - 2–е вид., виправ. і доп. /І.М.Бойчик, М.І.Харів, М.І.Хопчан, Ю.В.Піча.– К.: Каравела; Львів Новий світ, 2000, 2001. – 298 с.
3. 3убовський В.М. Економіка підприємства. К., Вид-во Укр.-фін. Інститут менеджменту і бізнесу, 1999.
4. Организация, Планирование й управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. С.М.Бухало. - К.: Высшая школа, 1989 г.
5. Совершенствование планирования на промышленном предприятии М.Г.Грещак й др. - К.: Техника, 1983 г.
6. Мочерний С.В. Економічний словник-довідник. К., "Феміна", 1995.
7. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – 2–ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с., іл.
8. Приймак Т.О. Економіка підприємств: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1999. – 108с.: іл.. – Бібліогр.: с. 106.
9. Економіка підприємства. Збірник практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посібник / С.Ф. Покропивний, Г.О. Швиданенко, О.С. Федонін та ін.; За ред. д–ра екон. наук, проф. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000. – 328с.
10. Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2006. - 656с.
11. Економіка підприємства: Навч. посібник / А.В.Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П.Нахаба та ін.; за ред. А.В.Шегди. - К.: Знання-Прес, 2005.
12. Планування діяльності підприємства. Зінь В.А., Турченок М.О.– К., Професіонал, 2004 – 318с.
13 Планування діяльності підприємства. Шаповал О.Ф. - К., ВМУЛ „Україна”,2008р. 214 с.
14. Плоткін Я.Д. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві. Львів, Світ, 1996р.
15. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. К., Каравела, 2003.
16. Шапилова Н.В. Економіка підприємств. Збірник задач і ділових ігор. Харків, Консум, 1999.