Добовий набір продуктів для дітей віком від 1 до 17 років

Найменуван­ня продуктів	Кількість харчових продуктів у г
	1-1,5	1,5-2	3-4	5-6	7-10	11-13	14-17
							юнаки	дівча­та
Хліб житний	10	10	20	40	75	100	150	100
пшеничний	45	60	100	120	165	200	250	200
Порошно пшеничне	5	5	10	15	20	20	20	20
Макаронні вироби	5	5	10	10	15	15	15	15
Крупи	20	20	20	25	30	35	35	35
Бобові (горох, квасоля, тощо)	-	-	5	5	5	10	10	10
М'ясо	50	70	100	120	140	175	220	220
Яйце (шт.)	0,5	0,5	0,5	0,75	1	1	1	1
Риба	20	25	30	40	60	60	70	60
Молоко	650	650	600	550	500	500	500	500
Сир або сирні вироби	40	40	40	40	40	45	50	50
Сметана або вершки	5	10	10	15	15	15	15	15
Сир твердий	5	5	5	10	10	10	15	15
Масло вершкове	15	15	20	25	25	25	30	30
Олія	6	6	9	9	10	15	15	15
Картопля	100	120	150	150	200	250	300	275
Овочі різні	150	200	225	250	275	300	350	350
Фрукти свіжі	150- 200	150 -200	150-200	150-200	150-200	150 - 200	150-200	150-200
Ягоди	20	20	30	40	50	50-100	100-200	100-200
Сухофрукти	-	-	10	10-15	10-15	10-15	15-20	15-20
Цукор і контидерські вироби	40	60	60	60	70	85	100	100
Чай	0.1	0.2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Сіль	1,5	1,5-2	2-4	5-6	6-7	7-8	9- 10	8 9

№5 Основні методи обстеження стоматологічного хворого.

Мета клінічного обстеження – правильно поставити діагноз, а це потрібно для успіш-ного лікування. Під час обстеження потрібно бути дуже уважним до симптомів хвороби і відхиленнями від норми. В стоматології використовують багато методів обстеження, які ділять на дві групи – основні і допоміжні.

Основні методи – опитування, огляд, перкусія і пальпація.

Допоміжні методи – термометрія, ЕОД, Rg-діагностика, лабораторні і функціональ-ні методи і багато інших.

Опитування(анамнез)( від грец. аnamnesis - спомин) - це збір фактичного матеріалу, які отримує лікар під час опитування самого пацієнта або людей, які його знають.

Анамнез часто є достатнім для встановлення діагнозу. Але потрібно мати на увазі, що це є суб’єктивне сприймання пацієнта і для підтвердження діагнозу, лікареві необхідно про-вести додаткові методи обстеження.

Розрізняють загальний і спеціальний анамнез.

Загальний анамнез – ставить метою визначити ступінь впливу спадкових, соціальних

і сімейних чинників, шкідливих звичок, умов праці на розвиток захворювання. Звертається увага на супутні або перенесені захворювання, які можуть стати обмеженням до застосування анастетиків (серцево – судинні захворювання, алергії ). Обов’язково потрібно вияснити чи були у пацієнта алергічні реакції. Потрібно вияснити де працює пацієнт, виявєити, якщо є шкідливі умови праці. Опитування має проходити активно - лікар направляє розповідь хворого в певне русло. Необхідно врахувати стан психіки пацієнта, не слід акцентувати його увагу на факти, які його можуть насторожи-ти, тобто при опитуванні необхідно дотримуватись норм деонтології.

Спеціальний анамнез – це збір інформації, яка стосується щелепно-лицевої ділянки. Можна задавати питання, а краще попросити хворого самому розповісти про скарги в даний момент. Скарги можуть бути на біль, печію, асиметрію обличчя і інше. Потрібно вияснити коли і як появились перші ознаки захворювання, причини, що їх викликали і характер больових відчуттів, їх локалізацію. Під час опитування лікар уточ-нює деталі, що його цікавлять, виясняє інтенсивність болю (гостра, пульсуюча, ниюча ) їх локалізацію ( в ділянці певного зуба, щелепи, віддає в вухо, ніс і т.д. ).

Біль при карієсі короткочасна, в ділянці певного зуба, виникає від подразника.

Біль при пульпіті – пульсуюча, довготривала (не зникає після припинення дії подраз-ника), характерна іррадіація болю ( у вухо, скроню і т.д. ).

Біль при періодонтиті - постійна, ниюча, яка наростає і зуб стає болючий при накушу-ванні (зуб стає ніби вищим). Часто біль при захворюваннях зубів буває подібна до болю при захворюваннях с.с.с. і ЦНС, тому завжди потрібно проводити диф.діагностику. Крім болю мають бути і інші факти, а саме- наявність каріозної порожнини, біль при перкусії, рухливість зуба і інше.

Часто у стоматологічного хворого бувають скарги на порушення слиновиділення – гіпо- і гіперсалівація. Гіпосалівація (дійсна) супроводжується сухістю і гіперемією слизової і затрудненим ковтанням, часто супроводжується сухістю слизової очей.

Несправжня гіпосалівація виникає після хвилювання, приймання ліків, анестезії, після припинення дії фактора вона зникає.

Гіперсалівація частіше спостерігається у дітей або у пацієнтів з захворюванням ЦНС. Скарги на неприємний запах з рота (галітоз) часто буває у пацієнтів з захворюванням травного тракту, при діабеті і при недотриманні гігієни порожнини рота.

Скарги на спотворення смаку частіше виникають при ураженнях ЦНС. Після вияснення скарг, вияснимо чи проводилось лікування і його ефективність.

Опитування і скарги дають можливість поставити попередній діагноз, а клінічне обсте-ження дає можливість поставити остаточний діагноз.

Клінічне обстеження - це вже об’єктивні дані. До клінічних методів обстеження відно-ситься огляд, перкусія, пальпація, термометрія, колірні тести, Rg – діагностика.

Зовнішній огляд. Загальний вигляд пацієнта (активний дуже або пасивний внаслідок інтоксикації), наявність асиметрії обличчя, стан шкіри, стан лімфатичних підборідних, піднижньощелепних вузлів (їх розмір, щільність, рухливість, болючість при пальпації). Звертаємо увагу на червону кайму губ, особливо на кутики рота(чи є тріщини,шкірочки) і на внутрішню поверхню губ (в нормі бугриста).

Огляд ротової порожнини починаємо з вестибулярної частини р. порожнини(присінок). Проводять огляд за допомогою інструментів для огляду.Спочатку зімкнуті зуби і огляда-ємо присінок. Під час огляду присінка ротової порожнини звертають увагу на глибину його, ступінь вираженості вуздечок губ, місце їх прикріплення до альвеолярного відростка, колір і консистенцію слизівки.

Огляд власне порожнини рота починаємо з огляду слизової щік. На рівні 7 зубів в/щ знаходиться вивідна протока навколовушної слинної залоз і є жовтуваті вузлики –сальні залози Фордайса. Дослідження слизівки передбачає визначення її кольору, характер і ло-калізацію елементів ураження. Далі оглядаємо тверде і м’яке піднебіння, язик (розмір, колір, вираженість сосочків).

Огляд зубів.Після огляду СОПР оглядаємо зуби і результати заносять у зубну формулу.

Огляд проводять починаючи з 8I і закінчують І8. Дивляться на всі зуби, а не тільки на

той який показує пацієнт. Уважно потрібно дивитись на контактних поверхнях. Огляда-ють раніше накладені пломби, чи є анатомічна форма і крайове прилягання. Всі резуль-тати огляду заносять у зубну формулу за допомогою спеціальних позначень.

Зараз двох-цифрова система (по ВООЗу). До порядкового номера зуба ставиться номер квадранта, в якому знаходиться зуб.В зубній формулі є позначення поверхонь зуба і схема коренів, це дозволяє позначити локалізацію виявленої патології. Можна викорис-товувати і раніше введену систему(позначаємо лініями праву, ліву сторони в.і н.щелеп).

Під час обстеження зубів і зубних рядів виявляють:

Колір тимчасових і постійних зубів. Тимчасові зуби мають біло -голубий відтінок, постійні - жовтуватий колір.По­чатковий карієс характеризуєтеся появою вогнищ демі-нералізації у вигляді білих (крейдяних) матових плям. Колір емалі на си­метричних ділянках зубів може мінятись при вроджених некаріозних ураженнях зубів (гіпоплазія, флюороз). Тем­ніють зуби після травмах, пломбуванні мідною або срібною амальгамою.

Форму коронок зубів .Кожен зуб має певну визначену форму. Зміни форми коронок пов'язують в основному із спадковими факторами або порушеннями закладки зубів. Фор­ма може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей людини, різних регі-онів проживання, етнічних ознак. Розміри коронок, які виходять за межі норми в бік збіль-шення це макродентія, в бік зменшення - мікродентія;

Структуру емалі. Структура емалі є стабільною після прорізування і оста­точного дозрі-вання, яка підтримується динамічною рівновагою взаємно пов'язаних процесів де- і ремі-нералізаації. В нормі емаль має рівну поверхню, добре зволожену слиною;

Кількість зубів. У сучасної людини вва­жають нормою наявність 32 зубів. Найчастіше бу-вають відсут­німи треті моляри і другі різці верхньої щелепи. Відсутність третіх молярів в. і н. щелепи вважають варіантом норми в сучасної людини. Проте, відсутність других верхніх різців слід вважати відхиленням від норми, через порушення цілісності зубного ряду і виникненням косметичного дефекту.

Причиною адентії бувають за­пальні процеси і травми щелеп, загальні захворювання дитини і вагітної жінки. Часто зустрічається збіль­шення кількості зубів - гіпердентія. Надкомплектні зуби здебіль­шого розташовуються на верхній щелепі в ділянці різців або іклів і можуть мати неприродну форму.

Зони ризику. Дуже важливо обстежити зони, де найчастіше виникають каріозні порож-нини, це так звані зони ризику (фісури, боріздки) жувальної поверхні молярів і премоля-рів, пришийкові ділянки, контактні поверхні.

Після огляду зубів визначають прикус – співвідношення зубних рядів в/щ і н/щ.

Існує три види фізіологічного прикусу – ортогнатичний, прямий і біпрогнатія. Патологічні прикуси – дистальний, медіальний, глибокий, відкритий, косий.

Далі оглядають ясна – в нормі вони блідо-рожевого кольору, щільно охоплюють ший-ку зуба, ясенні сосочки займають міжзубні проміжки. При запаленні ясен виникає їх набряк і почервоніння при пародонтиті- ясенні кишені, їх вимірюють пародонтальним зондом . Пізніше визначають рухливість зубів за допомогою пінцета. Розрізняють три ступені рухливості зубів:

1 ступінь – ледь замітна в горизонтальному напрямку, в межах 1мм.

2 ступінь – рух в горизонтальному напрямку більш як 1мм.

3 ступінь – рух як і при 2 ступенні і добавляється рух в вертикальному напрямку.

При необхідності пацієнта скеровують на допоміжні дослід­ження: → рентгенологічне,

лабораторне тощо. Перкусія і пальпація. Після огляду проводять перкусію ( постукування ) зубів ручкою зонда або пінцета. Починають перкусію із здорового зуба, щоб пацієнт міг визначити різницю у відчуттях. Перкусія буває вертикальна ( постукують по ріжучому краї або по жувальній поверхні зуба) і горизонтальна ( постукують по боковій поверхні зуба ). Вертикальна перкусія позитивна при патології на верхівці кореня, а позитивна горизон-тальна перкусія вказує на патологію пародонту.

Пальпацію (обмацування ) проводять для виявлення припухлості, ущільнення, болю-чості ділянки. Пальпують м’ягкі тканини обличчя, ротової порожнини, лімфатичні вузли. Щоки пальпуємо двома руками – пальці однієї руки всередині, іншої зовні. Вестибулярну ділянку порожнини рота пальпуємо вказівним пальцем, якщо є потреба тоді двома – великий зовні, а вказівний- з оральної сторони. Лімфатичні вузли пальпу-ємо правою або лівою рукою і усіма пальцями. Пальпацію починають зі здорових ділянок і поступово наближаються до патологічного вогнища. Якщо є припухлість виявляють її локалізацію, розмір, консистенцію (тверда чи м’яка ). Якщо на СОПР є виразки, виявляють щільність країв, спаяність з підлеглими тканинами.

№6 Допоміжні методи обстеження стомат.хворого. Медична

документація в стоматології.

Крім вище зазначених основних методів обстеження є багато допоміжних, за допомо-гою яких підтверджують діагноз. Допоміжні методи – термометрія, колірні тести, ЕОД, Rg-діагностика, лабораторні і функціональні методи і багато інших.

Дуже велике значення в стоматології має термометрія (температурні тести ) – метод,

за допомогою якого, досліджують реакцію пульпи на температурні подразники.

Це може бути холодна або гаряча вода, гаряча гутаперча, ватні кульки з хлоретилом і інше. Якщо від термічних подразників виникає чутливість і вона триває до 10 сек. то це нормальна реакція пульпи. Якщо виникає біль і вона триває більше 15 сек.-є зміни в пу-льпі, якщо біль сильна і довготривала (10-15хв.) це вже запалення пульпи. Коли біль виникає від гарячого, а зникає від холодного - це ознака наявності гною. Якщо реакція відсутня і від холодного, і від гарячого- пульпа нежива.

Часто в стоматології використовують ЕОД ( електроодонтометрія ) – це дослідження пульпи за допомогою електричного струму. В нормі пульпа реагує на струм 2 – 6 мкА, якщо пульпа реагує на струм 10 - 40 мкА є запалення коронкової пульпи, а якщо пульпа реагує на струм 50 -100 мкА - є запалення усієї пульпи. Реакція зуба 100 - 200 мкА- це реакція здорового періодонту, при патології періодонту, сила струму більша 200 мкА.

Методика проведення ЕОД. Позитивний електрод апарату зачіплюють за нижню губу,

а до негативного підєднуємо кореневу голку. Голкою торкаємось до місця на коронці,

де найблище розміщена пульпа – середина ріжучого краю різців, щічні бугри премоля-рів і молярів або дно каріозної порожнини, коли вона є.

Колірні тести Дуже часто в стоматології використовують барвники.Їх використовують

для діагностики початкового карієсу - на тканини зуба наносять барвник (2% водний розчин метиленового синього, 0,1% водний розчин метиленового червоного) і інші.

При карієсі фарба фіксується в тканинах зуба(є демінералізація емалі), при некаріозних ураженнях твердих тканин зуба (гіпоплазія,флюороз) фарба вимивається легко водою.

Для виявлення зубних відкладень застосовують також фарбники, крім вище зазначених, використовують 5% розчин еритрозину (або в таблетках для розжовування) бісмарк ко-ричневий і багато інших. Коли є потреба виявити скрите запалення ясен використову-ють йодовмісні розчини (Шіллера-Пісарєва, Люголя) при запаленні слизова ясен наби-рає світло- або темно-коричневого забарвлення.

Дуже велике значення в стоматології має рентгенологічне обстеження. Воно дає мож-ливість виявити патологічні зміни в тканинах, коли клінічними методами цього досягти

не завжди вдається або і неможливо. Метод ґрунтується на здатності Rg – променів проходити через тканини і в залежності від їх щільності, затримуватись ними (якщо тканина щільна ) або проходити через тканини (м’які тканини ). Таким чином на Rg – плівці будуть різні по інтенсивності тіні. Rg – графія дає можливість виявити каріозні порожнини, вияснити аномалію коренів, топографію кореневих каналів ( к/к ), стан кістки навколо зуба і інше.

Внутрішньо ротові методи Rg -діагностики:

Контактна близькофокусна Rg – графія – плівка розміщена біля зуба з оральної сто-рони, а Rg – промінь падає зовні, на проекцію зуба. Ця Rg – графія дозволяє отримати чітке зображення зуба та прилеглих тканин;

Контактна в прикус Rg – графія - плівку розміщують між зімкнутими зубами,

Rg – промінь падає зовні на проекцію зуба, плівка, при цьому методі знаходиться далі від зуба, тому зображення менш чітке. Цей метод Rg – графії проводять, коли неможли-во відкрити рот і у дітей.

Позаротові методи Rg – діагностики дають можливість отримати зображення досить великих ділянок однієї щелепи збільшене в 2 рази (панорамна Rg – графія ) або роз-горнуте по площині, пошарове зображення відразу обох щелеп на одній плівці (орто-пантомографія). Позаротові методи дають менш чітку картину тканин, але їх перевага в тому, що за один раз є зображення усіх зубів (менше опромінення ). Зараз дуже поши-рені дентальні Rg – апарати поєднані з комп’ютером ( комп’ютерна Rg – графія ).

Rg - промені попадають на зуб, проходять його і попадають на датчик(розміщений в по-рожнині рота) де Rg – промені перетворюються на електричні імпульси, які попадають

на монітор комп’ютера. Цей метод дає можливість значно зменшити опромінення, на моніторі є можливість збільшити зображення, перевернути, зафіксувати і інше.

Основний документ для обліку роботи лікаря-стоматолога любої спеціалізації являється мед.карта стоматологічного хворого- форма-043.

Мед.карта стомат. хворого складається з паспортної частини (оформляється в регіт-тратурі або в оглядовому кабінеті) і медичної частини (заповнює лікар).

Паспортна частина - порядковий №, графа прізвище, ім’я, по-батькові, дата народжен-ня, стать, адреса, місце роботи.

Мед.частина -графа „діагноз”заповнюється тільки після повного обстеження, можли- ві доповнення, але потрібно поставити дату.Діагноз повинен бути тільки стоматологіч-ним і відповідати міжнародній класифікації стоматологічних захворювань.

Скарги—зі слів хворого або родичів (відмітити).

Перенесені або супутні захворювання—зі слів хворого (потрібно підкреслити) або офіційних документів (довідок , заключень і інше).

В графі „розвиток захворювання”- вказується час появи перших ознак захворювання,

їх причини, динаміку розвитку, попереднє лікування і його результати.

Далі ідуть дані об’єктивного обстеження:

Зовнішній огляд—стан піднижньощелепових і підборідкових лімфатичних вузлів.

Огляд ротової порожнини— стан зубів (зубна формула по ВООЗу), прикус, стан СОПР, дані Rg і лабораторних досліджень.

В графі „колір за шкалою Віта”- вказується колір зуба, його визначають коли прово-дять відбілювання, реставрацію зуба або виготовляють ортопедичні конструкції.

Далі ідуть графи „Дата навчання навичкам гігієни порожнини рота і дата контро-лю гігієни порожнини рота”. Ці графи заповнює гігієніст,після проведення уроку гігієни. При кожному відвідуванні пацієнта ведеться щоденник, де вказується, які сто-матологічні маніпуляції проводилося і підпис лікаря.

Мед.карта стомат.хворого є юридичним документом, не видається на руки пацієнтові. Тримається в регістратурі 5р.в архіві 75р.

Існують ще документи, які є системою обліку і звіту праці стоматолога це:

Листок щоденного обліку роботи лікаря---ф-№037;

Звітна відомість обліку роботи лікаря---ф-№039.

Журнал обліку профілактичного огляду- ф-№49;

Карта диспансерного спостереження-ф-№30

Ці документи заповнюються як і мед.карта після проведеної певної роботи лікарем або гігієністом і більш детально будуть розглядатись на практичних заняттях. Крім обліко-вої і звітної документації, є документи, які показують результативність діяльності клініки, відділення, кабінету або лікаря. Ця робота оцінюється по основних кількісних показниках. Наприклад лікаря-стоматолога терапевта: Прийнято хв..в день-----

Накладено пломб в день ----Сановано хв.. в день------Вироблено УОП в день і інше.

№7 Зубні відкладення- різновиди, їх вплив на тканини

порожнини рота.

Зубні відкладення - м'які і тверді утворення на поверхні коронок зубів, які склада­ються з органічних і неорганічних речовин.

Зубні відкладення, контактуючи з твердими тканинами зуба, слизівкою ясен, сприяють розвитку карієсу, захворювань пародонту і слизівки.

Різновиди зубних відкладень:

1. Немінералізовані зубні відкладення:

а) пелікула; б) зубний наліт; в) зубна бляшка.

2. Мінералізовані зубні відкладення

а) над'ясенний зубний камінь;

б) під'ясенний зубний камінь.

При розвитку, зуб покритий кутикулою (органічна оболонка), після прорізування, коли є контакт зуба зі слиною,вона руйнується і зберігається тільки у пришийкових ділянках.

Пелікула. Після прорізування зуба, на його поверхні утворюється органічна оболонка пелікула, за добу вона має товщину 2-4 мкм і складається з трьох шарів – два- на повер-хні емалі, а третій у поверхневому шарі емаліі. Після зняття абразивними інструмента-ми, пелікула швидко відновлюється при контакті зуба зі слиною. Від стану пелікули залежить процес проникливості емалі.

Зубний наліт. Розрізняють білий, коричневий і зелений наліт.

Білий являє собою скупчення бактерій, залишків їжі, злущений епітелій.

В білому зубному нальоті, під впливом мікроорганізмів відбу­ваються процеси бродіння і гниття. Токсичні продукти, які утво­рюються при цьому, виявляють руйнівну дію на тверді тканини зуба і викликають подразнення і запалення слизів­ки ясен. Наліт є "фокусом" для відкладення неорга­нічних солей і утворення зубного каменю.

Білий наліт частіше зустрічається в осіб, які не дотримуються правил гігієни порожни-ни рота, він досить легко видаляється за до­помогою зубної щітки і пасти.

Зелений зубний наліт виникає переважно у дітей і в молодих осіб. Розташовується, як і білий, тонким шаром на губній поверхні фронталь­них зубів, деколи проникає в емаль. Зелений колір нальоту здебільшого пов'язують з дією гриба Ziehen dentalis. За допомо-гою мікроскопічних досліджень виявлені дрібні отвори, густо заселені грибами, які, уражаючи органічну основу емалі, сприяють ви­никненню карієсу.

Коричневий зубний наліт проникає в емаль, внаслідок чого погано піддається вида-ленню.Він частіше зустрічається у курців, тоді він розміщений на оральних поверхнях фронтальних зубів.Темно-коричневий наліт може зустрі­чатись і у дітей, слина яких містить багато невідновленого залі­за, воно, з'єднуючись із сіркою з гниючих білко­вих речовин, зумовлює коричневе забарвлення нальоту.Тоді наліт частіше розміщений на оральній поверхні зубів, у вигляді смужки. Знімається коричневий зубний наліт тільки абразивною пастою.

Зубна бляшка. Виникає на місці скупчення нальоту. Утворення її починається з приєд-нання липкого шару бактерій до пелікули і поступовим нагромадженням нових бакте-рій, які розміщуються у бляшці пошарово. Зубна бляшка щільно прилягає до пелікули зуба і її можна зняти лише механічно. Склад бляшки – 20% органічні і неорганічні ком-поненти і бактерії і 80% вода.Сприяє росту бляшки м’яка їжа і де багато вуглеводів.

Етапи утворення зубної бляшки (самостійна).

Утворення зубного нальоту і бляшки залежить від:

- мікрофлори порожнини рота;

- в'язкості і складу слини;

- місцевих запальних процесів;

- самоочищення ротової порожнини( особливостей жування і характеру їжі;

- індивідуальної форми зубів, зубних дуг, характеру прикусу;

Мінералізація зубного нальоту відбувається через декілька тижнів після початку його утворення і супроводжується імпрег­нацією кристалів фосфату кальцію. Час, необхід-ний для затвер­дження м'якої основи — біля 12 днів. Консистенція зубного каме­ню залежить від кількості органічних і неорганічних (мінераль­них) речовин.

Хімічний склад зубного каменю

н консистенція зубного каменю	органічні речовини	М мінеральні речовини
м’яка середня тверда	43,5 23,73 13,12	56,5 76,27 86,88

Види зубного каменю:

Над'ясенний зубний камінь здебільшого розташовується на язикових поверхнях нижніх різців і щічних поверхнях перших мо­лярів верхньої щелепи.Він щільний, світло-корич-невого чи зеленуватого кольору, щільно кріпиться до поверхні зуба. Кажуть, що він утворюється зі слини. Легко відокремлюється від зуба інструментом.

Під'ясенний камінь знаходиться в зубо-ясенних патологічних кишенях. Він щільний, темно-коричневого чи зеленувато-чорного кольору і міцно кріпиться до поверхні зуба. Кажуть, що він утворюється зі сиворотки крові.

Мікроелементи зубного каменю і нальоту в процесі їх взає­модії та окислення можуть утворювати різні токсичні сполуки, які, поряд з токсинами мікробного походження, шкідливо впли­вають на м'які тканини пародонту.

Інтенсивність відкладеній зубного каменю залежить від:

- загального стану організму;

- частоти видалення;

- !швидкості накопичення;

- догляду за ротовою порожниною.

Методи виявлення зубних відкладень.

Існують прямі методи виявлення зубних відкладень (капи, пластинки з золота, їх зва-жують після експозиції у роті), але це проблематично і тому розробили спрощені дос-лідження утворення зубних відкладень.З цією метою використовують різні барвники.

Барвники використовують для:

- індивідуального контролю рівня гігієни ротової порожнини в домашніх умовах: (розчини для полоскання рота( "Плакмаркер"), таблетки( розчинити або пережувати) Для зручності виявлення зубного нальо­ту в домашніх умовах пацієнтам запропо­новані дзеркальця з підсвітленням і без ньо­го.

• визначення гігієнічного стану ротової порожнини в стома­тологічній клініці це: 5% розчин еритрозину або таблетки; метиленовий синій; бісмарк коричневий;

• спиртовий розчин фуксину;

• розчин флуоресцеїн натрію (видно зубний наліт під галогеновим світлом);

• комбіновані розчини, які виявляють сту­пінь зрілості зубної бляшки:

до 3-х днів – червоний колір, більше 3-х днів — синій.

№8 Індексна оцінка гігієнічного стану ротової порожнини. Для оцінки гігієни порожнини рота, ефективності використання засобів та предметів гігієни, використовують об'єктивні гігієнічні індекси, які відображають кількість і якість зубних відкладень, тобто стан гігієни порожнини рота.

Групи індексів наявності зубних відкладень:

• Індекси, що оцінюють площу зубного нальоту.

• Індекси, що оцінюють товщину зубного нальоту.

• Індекси, що оцінюють масу зубного нальоту.

• Індекси, що оцінюють фізичні, хімічні, мікробіологічні пара­метри зубного нальоту.

Найчастіше у клініці застосовуються індекси, які належать до 1-ї та 2-ї групи. Це зумов-лено відносно нескладною методикою їх визначення та достатньою інформативністю (дає мож­ливість швидко оцінити гігієнічний стан порожнини рота).

До 1-ї групи вїдносяться індекси, що оцінюють площу зубного нальоту це :

індекси Федорова - Володкіної, Green-Vermillionа, Ramfiordа, Turecky, Аrnіта та ін.

Індекс Федорова-Володкіної (гігієнічний індекс)

Фарбують вестибулярні поверхні шести нижніх фронтальних зубів наявним барвником.

Критерії оцінки:

1. бал - відсутність забарвлення;

2. бала - забарвлення ¼ поверхні коронки зуба;

3. бала - забарвлення ½ поверхні коронки зуба;

4. бала - забарвлення ¾ поверхні коронки зуба;

5. балів - забарвлення усієї поверхні коронки зуба.

Оцінки всіх зубів у балах, сумують і одержану суму ділять на 6 (кількість зубів).

Інтерпретація результатів:

1,1 - 1,5 бала – хороша гігієна.;

1,6 - 2,0 бала - задовільна;

2,1 - 2,5 бала - незадовільна;

2,6 - 3,4 бала - погана;

3,5 - 5,0 бала - дуже погана.

В нормі гігієнічний індекс не повинен перевищувати 1.

Більш точно визначити гігієнічний стан порожнини рота мож­на за допомогою спрощеного індексу гігієни рота –індексу Гріна-Верміль­йона, OHI-S (Oral Hyqiene Indices-Simplified).

Для визначення індексу фарбують вестибулярні і язикові поверхні 16, 11, 26, 36, 31, 46 зубів. На досліджуваних поверхнях спер­шу визначають зубний наліт, а потім зубний ка­мінь(якщо він є). Для визначення індексу зубного нальоту використовують критерії оцінки зубного нальоту, а для визначення індексу зубного каменю критерії оцінки зуб-ного каменю.

Критерії оцінки

Зубного нальоту	Зубного каменю
0 - зубний наліт відсутній	0 - зубний камінь не виявлений
1 - зубний наліт вкриває 1/3 по­верхні коронки зуба.	1 - над'ясенний зубний камінь вкриває 1/3 поверхні коронки зуба
2 - зубний наліт вкриває 2/3 по­верхні коронки зуба	2 - над'ясенний зубний камінь вкриває 2/3 поверхні коронки зуба, під'ясенний зубний камінь у вигляді окремих конгломератів.
3 - зубний наліт вкриває більше 2/3 поверхні коронки зуба	3 - над'ясенний камінь вкриває 2/3 поверхні коронки зуба, під'ясенний зубний камінь оточує пришийкову частину зуба.

Формула для обчислення: Індекс дорівнює сумі значень зубного нальоту і зубного каменю поділених на кількість зубів(звичайно 6)..

Інтерпретація результатів:

Значення OHI-S	Оцінка OHI-S	Оцінки гігієни порожнини рота
0 — 0,6	Низький	Хороша
0,7—1,6	Середній	Задовільна
1,7 — 2,5	Високий	Незадовільна
понад 2,6	Дуже високий	Погана

Індекс Silness-Loe (індекс бляшок)

Належить до 2-ї групи гігієнічних індексів, оскільки враховує товщину зубної бляшки

у пришийковій ділянці. При визначенні цього індексу фарбування зубного нальоту не здійснюється. Його товщина визначається за допомогою зонда на 4 поверхнях зуба.

Обстежують 6 зубів (14,11, 26, 34, 31,46).

Критерії оцінки:

0- наліт біля шийки зуба зондом не визначається;

1- наліт на око не помітний, визначається гру­дочка нальоту на кінчику зонда;

2- наліт видно оком;

3- інтенсивне відкладення нальо­ту на поверхнях зуба і в міжзубних проміжках.

Формула для обчислення:

а) для одного зуба - додають зна­чення , отримані при обстеженні різних поверхонь одного зубах і ділять на 4;

б) для групи зубів - сума значень для окремих зубів (різців, премолярів і молярів)

в) для індивідуума — додати значення біля усіх зубів та поділити на кількість обстежених зубів.

№9 Зубні щітки- будова, різновиди,особливості застосування та зберігання.

Предмети і пристосування для індивідуальної гігієни порож­нини рота:

1.Зубні щітки; 2. Предмети для інтердентальної гігієни;

3.Іригатори ротової порожнини; 4. Оральні центри.