Інформаційна скринька для вихователя

Додаткова інформація про традиції привітання

В усьому світі в усі часи привітання було і залишається найпершим і найважливішим способом будувати стосунки між людьми, причому переважно всюди це роблять за допомогою вітальних слів, що висловлюють доброзичливість, позитивну налаштованість, довіру й прийняття іншого.

Важливо знати, з ким треба вітатися взагалі. Коли ми зустрічаємо знайомого, вітатися обовʼязково, так, як і з тими людьми, з ким ми зустрічаємося регулярно і знаємо в лице: з сусідами, товаришами по групі чи класу, постійними подорожніми в суспільному транспорті, продавцями в невеликому магазині, де ми постійні покупці тощо. У цих випадках вітаються словами чи легким поклоном, без потискання рук. Вітання у суспільних місцях взагалі не повинно бути гучним і привертати до себе увагу. Якщо людина знаходиться на значній відстані, кричати їй через вулицю чи парк «Привіт!» не треба. Якщо з тобою привіталася малознайома людина, краще відповісти їй, ніж проявити неввічливість.

Крім слів, в усьому світі застосовують також і комунікаційні жести, які майже однакові і не залежать від національності: коли людина радіє, вона посміхається, коли сумує – плаче, коли сердиться – у неї сердитий погляд; коли погоджується або стверджує щось, киває головою. Як правило, привітання супроводжують посмішкою, яка має бути щирою.

Самим звичним для нас жестом привітання ‑ є потиснути руку. Але в різних країнах існують відмінності щодо цього. Так, в Україні і в Росії першим вітається чоловік, або молодший за віком, але руку протягує першою жінка, або старший за віком, якщо захоче, а в Англії ‑ навпаки.

На ближньому Сході потиснувши один одному руки, потім притискують свою правицю до серця, тоді як індуси складають долоні перед груддю. А в окремих країнах Африки на знак привітання люди простягають назустріч один одному обидві руки та при цьому дують на них.

А ось у Японії, Кореї та Китаї не використовують потискування рук, а лише вклоняються, і, чим більше поважають людину, тим нижче вклоняються.

Страшною образою є – не відповісти людині на привітання, не подати руки навзаєм.

Люди для привітання використовують не лише потискання рук, і поклони, в окремих країнах для вітання роблять присідання, а у Лапландії, наприклад, труться носами, принюхуються один до одного. По-різному вітаються також представники різних професій. Так, військові віддають честь, прикладаючи руку до капелюха, дирижер, ‑ постукують легенько паличкою по долоні, артисти зі сцени посилають в зал глядачам повітряний поцілунок, а керівники влади вітають своїх підлеглих змахами руки.

У різні часи під час привітання важливим атрибутом і навіть символом є різні предмети, наприклад, шляпа (її обовʼязково знімають лише чоловіки, перчатки (чоловікам обовʼязково знімати перчатки, жінці – ні), квіти тощо. У давнину церемонія привітання була занадто ускладненою, особливо коли вітали дуже поважну особу. Це можна побачити в кіно про ті часи або на картинах відомих художників.

Читання літературних творів (вибір за вихователем)

1. Казка М.Пляцковського «Гей, ти!»

2. Вітальні вірші

3. Казка С.Козлова «Трям, здравствуйте!»

4. Оповідання В.Сухомлинського «Скажи человеку «Здравствуйте!»

5. Казка С.Козлова «Дружба»

6. Казка М.Пляцковського «Как утенок Крячик свою тень потерял»

Мультфільми, які доцільно проглянути та обговорити разом із дітьми, звертаючи увагу на культуру привітання і ритуали знайомства

1. «Золушка» - момент прибуття героїні до королевського палацу.

2. «Кіт у чоботях» - момент вітання короля і людожера.

3. «Золота антилопа» - момент привітання падишаха.