V. Селезінка. Розташування. Будова. Функції

Селезінка – непарний, видовженої форми орган темно-червоного кольору, розміщений к черевній

порожнині зліва від шлунка.

Сучасними дослідженнями доведено, що селезінка виконує функції:

- кровотворну і

- захисну, а також

- депонує кров.

Довжина органа – 10-15 см.;

ширина – 6-9 см.;

товщина – 3-7 см,;

маса – 150-200 г.

У селезінці розрізняють:

два кінці – передній, задній;

два краї – верхній, нижній;

дві поверхні – діафрагмальну ( опукла, прилягає до діафрагми),

нутряна ( вгнута і прилягає до шлунка, лівої нирки та поперечної ободової кишки).

На поверхні є заглиблення – ворота селезінки, крізь які входять:

селезінкова артерія ( іноді вона біля воріт розгалужується на 5-7 гілок), нерви,

а виходять: вени та лімфатичні судини.

Селезінка з усіх боків покрита очеревиною, яка утворює зв’язки, що фіксують орган до шлунка

( шлунково - селезінкова зв’язка) та до діафрагми ( діафрагмально - селезінкова зв’язка).

Крім цих зв’язок від діафрагми до лівого згину ободової кишки проходить діафрагмально –

ободова зв’язка, що також підтримує селезінку. Вважають також, що крім вищезгаданих

зв’язок селезінка утримується на місці внаслідок тиску м’язів передньої черевної стінки.

Під серозною оболонкою селезінки знаходиться її волокниста оболонка, побудована з

еластичних і колагенових волокон та непосмугованих м'язових клітин. Від волокнистої

оболонки відходять перекладинки селезінки, що в глибоких частинах органа з'єднуються

між собою. Між ними є ретикулярна сполучна тканина, яка утворює строму органа. Паренхіму

селезінки називають пульпою, розрізняють білу і червону пульпу.

Біла пульпа – це комплекс лімфатичних вузликів селезінки та лімфатичних періартеріальних

піхв. Лімфатичні вузлики за будовою такі, як лімфатичні вузли. Вони виконують

захисну функцію та продукують основну масу лімфоцитів крові.

Червона пульпа - складається з ретикулярної тканини, між волокнами якої розміщені

еритроцити, а також численні синусоїдні судини.

ЛЕКЦІЯ №4

ТЕМА: «. АНАТОМІЯ СПИННОГО ТА ГОЛОВНОГО МОЗКУ».

1. Загальні дані про нервову систему.

Нервова система :

- регулює діяльність всіх органів і систем,

- забезпечує зв’язок організму , як цілого із зовнішнім середовищем.

Нервова система умовно поділяється на 3 відділи:

1.Центральна нервова система (спинний та головний мозок);

2.Периферична нервова система (12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара

спинномозкових нервів);

3.Вегетаривна нервова система ( симпатична і парасимпатична нервові системи).

Структурна одиниця нервової системи - нейрон.

Нервова система побудована з : 1.Сірої речовини. 2.Білої речовини.

Сіра речовина - це накопичення нервових клітин.

Біла речовина - це накопичення нервових волокон.

Ядро - накопичення сірої речовини всередині білої.

Вузол - накопичення сірої речовини поза тканиною мозку.

Кора - накопичення сірої речовини на поверхні білої.

Сегмент - ділянка спинного мозку, від якої відходить одна пара спинномозкових нервів.

В основі діяльності Н.С. лежать рефлекси.

Рефлекс - це відповідна реакція організму на подразнення за обов’язковою участю ЦНС.

Рефлекторна дуга - це шлях нервового імпульсу від рецептора до ефектора.

А-соматичний рефлекс

1.рецептор- початок любої рефлекторної дуги;

2.чутливе волокно(аферентне) - яке проводить збудження до нервового центру

3.нервовий центр - група клітин, які розташовані в різних відділах ЦНС та відповідають за

проведення певного рефлексу; в ньому відбувається переключення збудження від чутливих

клітин на рухові . Кожний рефлекс має свою локалізацію в ЦНС.

4.рухові волокна - передають нервові імпульси від нервового центру до ефектора;

5.ефектор - робочий орган - м’язи або залоза.

ІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ РЕФЛЕКСІВ

І.За біологічним значенням

1.Харчові,

2.Оборонні,

3.Статеві.

ІІ. За видом подразнення рецепторів:

1.Екстрерорецепторні;

2.Інтерорецепторні;

3.Проприорецепторні.

ІІІ. За характером відповідної реакції:

1.Рухові або моторні (ефектор м’язи );

2.Секреторні ( ефектор залози);

3.Судинно - рухові (звуження або розширення кровоносних судин).

ІУ. За місцем знаходження головного нервового центру:

1.Спинальні (спинний мозок) - сечовиділення, дефекація тощо;

2.Бульбарні (довгастий мозок) - кашель, чхання, блювота;

3.Мезенцефальні (середній мозок) - випрямлення, ходіння;

4.Диенцефальні (проміжний мозок) - терморегуляторні;

5.Кіркові (кінцевий мозок)- умовні рефлекси.

У.За тривалістю:

1.Фазні - короткі, вони забезпечують всі види робочих, спортивних рухів;

2.Тонічні - тривалі, продовжуються годинами (стояння).

УІ. За складністю:

1.Прості - розширення зіниці у відповідь на затемнення ока, розгинання ноги

/ колінний рефлекс /

2.Складні - регуляція серцево-судинної діяльності, процесу травлення , в цьому випадку

кінець одного рефлексу служить подразненням для виникнення другого.

УІІ. За принципом ефекторної іннервації:

1.Скелетно - моторні або соматичні - забезпечують рухові акти скелетної мускулатури

2.Вегетативні - функції внутрішніх органів.

УІІІ. За придбанням:

1.Безумовні - уродженні

2.Умовні - придбанні .

ІІІ.СПИННИЙ МОЗОК (MEDULLA SPINALIS).

Спинний мозок - лежить в хребтовому каналі.

Циліндричний тяж сплющений спереду назад, довжина 40 - 45 см, вага 35 г.

Верхня межа - I-й шийний хребець. Зверху він переходить в довгастий мозок,

Нижня межа - 1 - 2 поперековий хребець. Закінчується мозковим конусом, від якого відходить

термінальна нитка (складається з продовження оболонок СМ і кріпиться до 2-го

поперекового хребця).

СМ має 2 потовщення:

1. шийне - місце виходу нервів до верхніх кінцівок;

2. попереково - крижове - місце виходу нервів до нижніх кінцівок.

Вздовж СМ іде: