6. Бронхи – види, будова.

Лівий та правий бронхи(bronchus principalis dex. et sin.) є головними. Вони входять у ворота відповідної легені, де розподіляються на часткові бронхи.

Часткові бронхи в легені віддають дрібніші сегментарні бронхи, які, в свою чергу, дихотомічно

( кожний на два) розділяються ( до 18 порядку) до часточкових бронхів ( діаметр до 1 мм) і закінчуються кінцевими бронхіолами ( 0,3- 0,5 мм в діаметрі).

Вся система розгалуження бронхів, починаючи від головних і закінчуючи кінцевим бронхіолами, називається бронхіальним деревом.

7.Легені – розташування, будова. Ацинус.

Легені (pulmo dex. et sin.)– це органи дихання, які займають майже всю грудну клітку, за винятком її середньої частини – середостіння.

У кожній легені розрізняють :

- основу,

- верхівку і

- три поверхні: діафрагмальну, реберну і медіальну.

Основа легенів спрямована донизу і своєю поверхнею прилягає до діафрагми ( діафрагмальна поверхня).

Верхівка легені міститься на рівні шийки 1 ребра ззаду і на 3 см вище з’єднання I ребра з грудиною середу.

Реберна поверхня легенів випукла відповідно до випуклості ребер, до яких вона прилягає.

Медіальна поверхня вгнута, повторює відбиток перикарда і поділяється на:

медіастинальну частину, обернену до середостіння, і

хребтову, обернену до хребтового стовпа.

На медіальній поверхні легенів розташовані ворота легенів, через які входять:

- головні бронхи,

- легенева артерія, що несе венозну кров, і

- нерви, які іннервують легені та бронхи.

Із воріт легенів виходять:

- дві легеневі вени, що несуть до серця артеріальну кров, і

- лімфатичні судини.

Всі перераховані анатомічні утворення разом з навколишньою сполучною тканиною

складають корінь легенів.

Кожна легеня борознами поділяється на частки.

Права легеня має три частки ( верхню, середню і нижню),

ліва – дві ( верхню і нижню).

Кожна частка складається з бронхолегеневих сегментів.

У кожній легені нараховують по 10 бронхолегеневих сегментів.

Бронхолегеневий сегмент – це частина легені, конусоподібної або пірамідальної форми, яка

відповідає одному сегментарному бронху та його розгалуженню.

Він відокремлений від інших сегментів перегородками із сполучної тканини, в який

проходять сегментарні вени.

Кінцеві бронхіоли, що дихотомічно розгалужуються, дають початок дихальним бронхіолам, на стінках яких містяться легеневі міхурці, або альвеоли.

Від кожної дихальної бронхіоли відходять альвеолярні ходи, які закінчуються сліпими альвеолярними мішечками.

При мікроскопії відповідно обробленого шматочка тканини легені дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи й альвеолярні мішечки з альвеолами нагадують виноградне гроно, що дало привід ці утворення називати ацинусом. Загальна кількість ацинусів у легенях досягає 30 тис.

Ацинуси є основними структурно-функціональними одиницями легенів.

В них відбувається обмін газів між альвеолярним повітрям і кров’ю, що знаходиться в

капілярах.

Альвеолярні ходи та мішечки, що відносяться до однієї дихальної бронхіоли останнього

порядку, становлять первинну часточку.

Їх в ацинусі близько 16. Дихальні бронхіоли, альвеолярні ходи та альвеолярні ходи до

мішечків утворюють єдине альвеолярне дерево або дихальну паренхіму легенів.

Із сукупності ацинусів складаються часточки,

із часточок – сегменти,

із сегментів – частки,

а із часток – ціла легеня.