3. Язик – будова, функції

Язик (lingua)– м’язовий орган, що розташований в порожнині рота і бере участь в акті жування і мови.

В ньому розрізняють:

1. Кінчик – сприймає солодкий смак.

2. Тіло – (його випукла поверхня називається спинкою), сприймає кислий і солоний смаки.

3. Корінь язика – сприймає гіркий смак.

Слизова оболонка язика має сосочки:

1 Ниткоподібні - це рецептори загальної чутливості ( дотик, біль

2 Конічні - це рецептори загальної чутливості температура);

3 Грибоподібні.

4 Листоподібні.

5 Сосочки, оточені валом - у вигляді цифри V, розташовані у кореня язика.

3.,4.,5 - це сосочки смакової чутливості.

Задній відділ спинки язика сосочків не має. Тут розташований язичний мигдалик.

ІV. Зуби (dentes)– молочні, постійні. Строки прорізування зубів

Кожен зуб (dens) має:

1.Коронку, частина ,яка виступає над яснами, і вкрита зубною емаллю.

2. Шийку – це частина, яка знаходиться на рівні ясен.

3.Корінь – частина, яка знаходиться в зубній комірці та вкрита зубним цементом.

Зуби починають прорізуватись в 5-6 місяців до 24 місяців - це молочні зуби їх 20.

Зміна на постійні починається від 6 до 12 років.

Постійних – 28-32(в залежності від наявності зубів мудрості).

Види зубів. Формула зубів

Молочні Постійні

1. Різці (dentes incisivi) 8 8

2. Ікла (dentes canini) 4 4

3. Малі корінні ( dentes premolares) 0 8

зуби ( премоляри)

4. Великі корінні зуби 8 8-12

(dentes molares) ( моляри)

Молочні Постійні

2012 2102 3212 2123

2012 2102 3212 2123

V. Слинні залози.

Розрізняють малі і великі слинні залози.

Малі – їх багато, це: губні залози, щічні залози, кутні залози, піднебінні залози, язикові залози та

передня язикова залоза.

Великих три пари:

1. Привушна (glandula parotidea)– вивідний протік відкривається в присінок порожнини рота;

2. Під’язикова (glandula sublingualis).

3. Підщелепна (glandula submandibularis).

2 та 3 протоки відкриваються під язиком.

VI. Глотка (pharinx)

Їжа з порожнини рота потрапляє в глотку. Крім того, через глотку проходить повітря з порожнини рота в гортань і навпаки.

Розміщена глотка попереду тіл шийних хребців, а на рівні 6-го шийного хребця переходить у стравохід.

Вона щільно з’єднана з основою черепа добре вираженою фасцією.

Задня стінка глотки відокремлюється від шийних хребців передхребтовою фасціальною пластинкою та жировою тканиною.

До бічних стінок глотки, які визначаються лише у верхній її частині, прилягають великі кровоносні судини та нерви.

На передній стінці глотки є отвори, крізь які порожнина глотки сполучається з порожниною носа, рота та гортані.

Порожнину глотки умовно поділяють на носову, ротову та гортанну частини.

В глотку відкривається 7 отворів:

- 4 в носоглотку (2 хоани, 2 євстахієві труби);

- 1 в ротову частину( зів);

- 2 в гортанну частину (вхід в гортань, вхід в стравохід).

Носова частина глотки за допомогою хоан сполучається з порожниною носа. З боків у носову частину глотки відкриваються також глоткові отвори слухових труб, крізь які порожнина глотки з’єднується з барабанною порожниною.

Ротова частина глотки розміщується від піднебінної завіски до входу в гортань. Крізь зів вона сполучається з порожниною рота. При ковтанні м’яке піднебіння набуває горизонтального положення, і їжа не потрапляє в носову частину глотки.

Гортанна частина глотки розташована позаду гортані, простягається до нижнього краю перснеподібного хряща, де переходить у стравохід.

Передньою стінкою цієї частини є пластинка перснеподібного хряща та черпакуваті хрящі. Крізь отвір, обмежений надгортанником та черпакувато- надгортанними складками глотка сполучається з гортанню. На бічній стінці гортанної частини глотки розміщені значні заглиблення – грушоподібні закутки, в яких можуть затримуватися шкаралупки зерняток, горошинки, риб’ячі кістки тощо.

Стінка глотки складається з 3 оболонок.

Зовнішня оболонка побудована із сполучної тканини.

М’язова оболонка глотки - найскладніша за будовою та функцією, складається з 5 м’язів та сполучнотканинних утворів – швів.

УІ.Стравохід - розташування, відділи, фізіологічні звуження, будова стінки, функції

Стравохід (esophagus)- м’язово - слизова циліндричної форми трубка довжиною 25 - 30 см,

шириною -3см, по якій їжа проходить в шлунок.

Починається стравохід на рівні VI шийного хребця,

закінчується на рівні на рівні XI грудного хребця під діафрагмою.

В ньому розрізняють три частини: шийну, грудну та черевну.

Шийна частина - простягається від рівня УІ шийного хребця до І - ІІ грудних хребців

Грудна частина стравоходу розміщується в задньому середостінні, йде через усю грудну

порожнину.

Черевна частина - найкоротша (10 - 20мм). На рівні ХІ грудного хребця переходить в

шлунок.

На всьому протязі стравохід має три звуження:

а)перше-на початку його,

б) друге-на рівні біфуркації трахеї,

в) третє - на місці проходження стравоходу через діафрагму ( найбільше

звуження).

У звужених місцях стравоходу нерідко затримуються проковтнуті сторонні предмети,

погано пережована їжа і токсичні речовини ( алкоголь, кислоти, луги), які викликають

найбільші зміни у структурі і функції.

Про наявність цих звужень потрібно знати при проведенні зондування, яке здійснюється

з діагностичною і лікувальною метою. Нижче і вище діафрагмального звуження є два

розширення.

Стінка стравоходу має три оболонки:

1.Адвентиція - зовнішня.

2.М’язова оболонка - має 2 шари

• зовнішній (повздовжній);

• внутрішній (коловий)

Верхня третина стравоходу представлена посмугованою м’язовою тканиною.

Нижня третина стравоходу представлена непосмугованою м’язовою тканиною.

Середня третина стравоходу представлена змішаною м’язовою тканиною.

3.Слизова оболонка - багатошаровий плоский епітелій, під яким розміщений шар м’язових

клітин.

Підслизовий шар представлений значною кількістю пухкої сполучної тканини.

Це сприяє тому, що слизова оболонка легко збирається в складки і на поперечному

розрізі просвіт стравоходу має форму зірчастої щілини.

Підслизовий шар вміщує дрібні слизові залози та поодинокі лімфатичні вузлики.

Інші відділи травного каналу, які починаються з шлунка, розташовані в черевній

порожнині.

УІІ.Черевна порожнина.

Черевна порожнина - простір, який відокремлений зверху від грудної порожнини діафрагмою. Спереду і з боків черевну порожнину утворюють м’язи стінок живота, а також частково ребра і крила клубових кісток, ззаду - поперекова частина хребтового стовбура разом з квадратними м’язами попереку, знизу - стінки великого та малого таза.

Стінки черевної порожнини вистилає серозна оболонка, яка покриває її органи і

називається очеревиною. Заповнений серозною оболонкою щілиноподібний простір між

парієтальною і вісцеральною очеревиною називаються порожниною очеревини.

Нутрощі черевної порожнини покриті очеревиною неоднаково.Одні з них очеревина покриває з усіх боків - інтраперитонеально ( шлунок, селезінка, тонка кишка, сліпа кишка з червоподібним відростком, клубова, поперечна та сигмоподібна ободові кишки, надампулярний відділ прямої кишки, початковий відділ дванадцятипалої кишки), інші - з трьох боків - мезаперитонеально ( висхідна і низхідна ободові кишки, ампула прямої кишки, висхідна частина дванадцятипалої кишки, печінка, жовчний та сечовий міхури, матка). Дванадцятипала кишка ( її низхідна і горизонтальна частини), підшлункова залоза, піхва, нижній відділ прямої кишки покриваються очеревиною тільки з одного боку - екстраперитонеально.

При переході очеревини зі стінок живота на орган, з одного органа на інший, з органа на черевну стінку утворюються складки, зв’язки, брижі та сальники. За допомогою зв’язок органи черевної порожнини прикріпляються між собою і до стінок живота.

Брижі є складками очеревини, які прикріплюють кишку до задньої стінки живота. Між листками

брижі розміщені судини і лімфатичні вузли.

Сальники - складки очеревини, між листками якої зберігається велика кількість жирової

клітковини. Їх 2:

а) малий сальник - починається від малої кривини шлунка;

б) великий сальник - починається від великої кривини шлунка.

Запалення очеревини - перитоніт.

УІІІ. Шлунок - розташування, форма, відділи поверхні, кривини.

Шлунок (gaster, ventriculus)- розширена частина травного каналу, де збирається їжа і

відбувається підготовка її до травлення.

Шлунок розташований на верхньому поверсі черевної порожнини - в лівому підребер’ї та

надчерев’ї. Більша його частина знаходиться зліва від середньої лінії, менша - справа.

У шлунку розрізняють:

кардіальну частину, розміщену на місці входження стравоходу,

дно - найвищу частину шлунка,

тіло - середню його частину і

пілоричну частину (воротар) - частину, яка переходить у дванадцятипалу кишку.

Верхній край шлунка, що обернений догори і вправо, наз. малою кривиною, нижній

( випуклий) - великою кривиною, яка обернена донизу і ліворуч.

Довжина шлунка - 21-25 см.,

об’єм - від 1 до 3 л.,

форма та розміри шлунка змінюються відповідно до будови тіла, його моторної функції і

кількості спожитої їжі ( його наповнення). Найчастіше шлунок має форму рога, ретори або

груші.

Функції шлунка:

1.Секреторна - забезпечується залозами.

2.Моторна - здійснюється за рахунок скорочення м’язів.

3.Всмоктувальна - сприяє потраплянню в організм з шлунка води, мінеральних солей,

спирту, ліків, продуктів розщеплення білка.

4.Екскреторна - виділення разом з шлунковим соком продуктів обміну білка (сечовина),

вуглеводів (молочна кислота), різних лікарських речовин(йод, хінін, морфій, миш’як,

саліцилат натрію).

5.Інкреторна - в шлунку утворюється ряд гормонів, які специфічно впливають на процес

травлення.

6.Бактерицидна - за рахунок соляної кислоти шлункового соку, яка стерилізує вміст

шлунку.