1.1. Місце навчальної дисципліни у підготовці спеціаліста

В системі підготовки перекладачів курс “Вступ до мовознавства” є першим, початковим курсом науки про мову. Він вводить студента в проблематику цієї науки, знайомить його з людською мовою як суспільним явищем, зі структурою і історичним розвитком мови, з основними поняттями і термінами сучасного мовознавства, знання яких необхідне для серйозного вивчення будь-якої мови. Тому даний курс є загальним теоретичним вступом до всього комплексу лінгвістичних дисциплін усіх філологічних спеціальностей.

2. Мета навчальної дисципліни

Метою курсу „Вступ до мовознавства” є дати знання студентам з фонетики і фонології; лексикології; граматики; історичного мовознавства; генеалогічної і типологічної класифікації мов; питань типологічного мовознавства; письма.

1.3 Узагальнена характеристика навчальної дисципліни

Оскільки на даний курс відведено 28 годин аудиторних занять, деякі теми виносяться на самостійне опрацювання (26 годин) з тим, щоб студенти вчилися працювати з науковою, довідковою, методичною літературою, активно використовували ці знання на практиці і, як результат, поліпшили свою філологічну культуру.

Після опрацювання програмного матеріалу студентам початкового, середнього та вищого етапу вивчення даної дисципліни (відповідно перед І, ІІ та ІІІ атестаціями) пропонуються тести для самоперевірки і самооцінки набутих знань.

Перед іспитом студенти повинні виконати контрольні роботи.

1.4 Вимоги до знань і умінь студентів

Передбачається, що на рівні знань зі „Вступу до мовознавства” студент зобов`язаний засвоїти:

• загальні відомості про мови світу; з’ясувати мету курсу загального, теоретичного, прикладного мовознавства; основні проблеми загального мовознавства;

• природу і сутність мови; функції мови;

• принципи класифікації звуків; поділу їх на голосні і приголосні; смисл понять „фонема” і „фонологія”; принципи використання фонем у побудові звукової сторони значущих елементів; правила чергування звуків (альтернації) і їх основні типи; принципи поділу слів на склади, постановку наголосу, мати загальне поняття про інтонацію;

• зміст поняття „Слово як одиниця мови”; принципи поділу слів на повнозначні і службові; значення повнозначних слів; принципи поділу імен на власні і загальні; синоніми; антоніми; пояснити явища багатозначності слова; моносемії і полісемії; прямого і переносного значення слова; знати типи омонімів; принципи виділення фразеологічних одиниць; розкрити поняття „Лексикографія”; знати типи словників; зміст і побудову словникової статті в тлумачному словнику; специфіку перекладних словників;

• розкрити зміст понять граматика; граматична категорія; морфологія і синтаксис; лексема, словоформа, словозмінна парадигма;

• знати найбільш загальні лексико-граматичні розряди слів; граматичне значення, синтаксичні властивості і граматичні категорії основних частин мови; слова-замінники назв, їхню специфіку;

• синтаксичні зв’язки слів, їхні типи; ознаки речення; принципи виділення членів речення; шляхи походження людської мови і виникнення окремих мов земної кулі; мовні відношення; мовні контакти;

• хронологічні шари в словниковому складі мови; неологізми; принципи розгортання словникового складу мови за рахунок словотворення та філіації значень; принципи запозичення слів, калькування; інтернаціональний лексичний фонд; поняття пуризму; знати причини виникнення історизмів та архаїзмів; причини зміни значень слів в історії мови; зміст понять мовне табу та евфемізми; шляхи і причини емоційно-експресивного обновлення лексики; причини змін у звуковому аспекті мови;

• принципи класифікації мов за типом поєднання морфем у слові; типологію знаків письма; етапи розвитку письма; типи письма в сучасному світі; розкрити зміст понять алфавіт, графіка і орфографія; транскрипція і транслітерація.

На рівні умінь студент повинен осмислити життя мови як цілісного знакового механізму спілкування, що допоможе йому філологічно орієнтуватися при вивченні нових мов.