2.2. Параметри транспортного шуму

Чинні стандарти рівня шуму визначені для денного (7.00-23.00) та нічного (23.00-7.00) періодів доби. Згідно з міжнародним стандартом ISO “Акустика. Виміри і оцінка шуму навколишнього середовища” такі інтервали часу відносяться до базисних. Стандарт ISO рекомендує визначати оціночний рівень звука за тривалий інтервал часу.

Шумова характеристика транспортних потоків на вулично-дорожній мережі міст L.А.екв (дБА) – це еквівалентний рівень звуку на відстані 7,5 м від осі першої смуги руху, який визначається протягом 8 годин найбільш шумного періоду денного часу доби [45].

Має місце деяка розбіжність у визначенні періодів шумового впливу, яка пов’язана з добовою динамікою інтенсивності руху автотранспорту. Шум транспортних потоків не має циклічного характеру. Тому його шумові характеристики відносять до денного та нічного періоду доби.

Санітарні норми еквівалентного рівня шуму надані в ДБН 360-92* та ДСП 173-96 для інтервалів часу "день” з 7.00 до 23.00 (16 годин) і “ніч” з 23.00 до 7.00 (8 годин). За цими правилами слід використовувати як вихідні дані середню годинну (нат.од/год) інтенсивність руху транспортного потоку за 8 годин найбільш шумного періоду денного часу доби. Весь нічний період становить 8 годин, і в ролі вихідних даних слід використовувати середню годинну (нат.од/год) інтенсивність руху транспортного потоку за ніч.

За усередненими даними натурних обстежень різних міст годинна інтенсивність руху (нат.од/год) протягом 8 годин найбільш шумного періоду денного часу доби N.день становить в середньому близько 6% добової інтенсивності, в нічний час – N.ніч = 1% добової.

Методики оцінки шуму удосконалювалися протягом кількох десятиріч. Огляд методичних підходів поданий в роботах колективів авторів за провідною участю В.М. Білоусова [1987], Г.Л. Осипова [1975, 1982, 1987], Є.П. Самойлюка [1975, 1981, 1989], В.Ф. Скорченка [1983], О.О. Факторовича [1982], Я.В. Хом’яка [1983]. У містах України одним з найбільш впливових негативних санітарно-екологічних чинників є шум транспортних потоків.

У більшості міст України рівень транспортного шуму перевищує санітарні норми. Тому в складі проектів нових об’єктів доводиться передбачати заходи щодо зниження шуму до гранично допустимого рівня (ГДР), навіть коли сам проектований об’єкт змінює шумове навантаження дуже мало або навіть трохи зменшує його. Такі заходи, як правило, досить вартісні, й шумозахист слід проектувати вельми скрупульозно.

В умовах забудови, що вже склалася, реалізація шумозахисних заходів вкрай складна, оскільки будівлі розміщуються близько від проїзної частини, а застосування шумозахисних споруд і озеленення обмежується підземними інженерними мережами, до яких потрібен доступ. Крім того, шумозахисні заходи багато в чому подібні до газозахисних і повинні проектуватися в комплексі. При цьому необхідно раціональне поєднання суцільних захисних споруд із екрануючими та фільтруючими зеленими насадженнями.

Розрахунки рівнів шуму досить громіздкі, і їх важко застосовувати для поточної перевірки варіантів проектних рішень в процесі їх формування. У даній роботі методики оцінки рівня шуму систематизовані, частково спрощені без втрати точності й забезпечують можливість оперативного обґрунтування проектних рішень.