Лікування стс

Загальне лікування:

1. Інфузійна терапія:

• - переливання поліглюкіну, реополіглюкіну, 5% розчину глюкози,

• - серцеві засоби (корглікон, строфантин 0,5-1 мл),

• - гормони (преднізолон, гідрокортизон 1-2 мл),

• - вітаміни «С», групи «В»,

• - сольові розчини, 4% розчин соди, трисамин, гемодез,

• - плазми крові, білкових препаратів, желатиноль, - спазмолітики (еуфілін 2,4% - 10 мл, папаверин та інш.),

• - десенсибілізуючі засоби (димедрол, піпольфен, супрастин, тавегіл).

2. При збереженні сечовидільної функції нирок – форсований діурез (в/в-15 л рідини, у кінці лазикс 20-40-60 мг).

3. Екстракорпоральні методи активного виведення із організму токсинів:

• а) Гемосорбція – перфузія крові хворого через колонку – детоксикатор, яка вмістить активоване вугілля.

• Б) Плазмаферез – поділення крові на плазму і формені елементи центрифужним методом. Плазма хворого заміщується свіжозамороженою плазмою, а формені елементи знову вводять хворому.

• В) Гемодіаліз – за допомогою апарату «штучна нирка» при гострій нирковій недостатності.

Місцеве лікування:

• Вище місця накладання джгута:

• футлярна новокаїнова блокада поперечного січення кінцівки 0,25% розчином новокаїну – 30 мл.

• Проводять двобічну колониркову, внутрішньотазову новокаїнову блокаду.

• Джгут, бинт знімають після охолодження кінцівки (20-30 хвилин).

• Холод 5-6 днів до зникнення набряку (обкладають кінцівку міхурами з льодом) з перервою 1-2 години через кожні 4-5 годин.

• Для попередження інфекції: в/м антибіотики, сульфаніламіди.

15

• Погіршується загальний стан хворого.

Ускладнення в період токсемії

• Гіпохромна анемія.

• Пневмонія.

• Сепсис.

• Перитоніт.

• Некроз шкіри і м’язів.

• Флегмони.

• Гангрена.

• Травматичні неврити.

ПМД при СТС

• Витягти постраждалого.

• Звільнити кінцівку від одежі, взуття, шкіру відмити від бруду.

• Рани промити розчином антисептику,

• Асептичні пов’язки.

• Бинтування всієї кінцівки знизу вверх еластичним бинтом.

• Джгут накладати проксимальне ушкодження, якщо роздавлювання більше 10-15 годин (у випадку обов’язкової ампутації).

• Іммобілізація шиною.

• Обкладання льодом.

• В/м обезболюючі засоби (морфін промедол).

• В/м дихальні аналептики (кордіамін, кофеїн, ефедрин).

• В/в рідини: реополіглюкін, поліглюкін, гемодез,

• сольові розчини, 4% розчин соди,

• серцеві засоби, гормональні препарати.

• Для місцевої анестезії – провідникова новокаїнова блокада.

• Масковий наркоз: суміш кисню з закисом азоту, фторотаном.

• Нейролептанальгезія: в/в дроперидол 1-2 мл, фентаніл 1 мл, (повільно!).

• седативні препарати – седуксен 2 мл (повільно).

• При підозрі ушкодження внутрішніх органів введення наркотиків і анальгетиків заборонено!

• При гострій дихальній недостатності:

• інтубація трахеї, трахеостомія, киснева терапія, ШВЛ.

• Швидке транспортування в лікувальний заклад.

14

• загального стану організму;

• характеру навколишнього середовища (сухе, вологе).

Дія електричного струму спричиняє термічні, механічні та хімічні ушкодження тканин.

Проходження струму через організм призводить до виникнення неспецифічних міток, або знаків, на шкірі.

Ці опіки характеризуються наявністю жовто-сірих крапок або круглих вдавлених у центрі кратерів, діаметр яких становить 1-3 см. Вони оточені валиком і не мають ознак запалення (гіперемія, набряк шкіри відсутні).

Під час проходження струму через організм може розвинутись термінальний стан. Це зумовлено фібриляцією шлуночків і зупинкою серця внаслідок подразнення блукаючого нерва, спазму коронарних судин, зупинки дихання.

Клінічна смерть у потерпілих може виникнути внаслідок первинної зупинки дихання (судомне скорочення дихальних м'язів, ураження дихального центру), фібриляції серця чи ураження центральної нервової системи ( в останніх випадках – з мінімальними проявами життєдіяльності.

При цьому пробудження хворих, заживо похованих у землі, можли-во, й породило забобони, начебто для повернення до життя потерпі-лих, уражених блискавкою чи електричним струмом, потрібно закопувати в землю “щоб позбавити їх струму”).

Клініка

І ступінь

• Судомне скорочення м'язів без втрати свідомості.

• Потерпілий відчуває страх.

• Шкіряні покриві бліді.

• Озноб.

• Судомний крик.

ІІ ступінь

• Судомне скорочення м'язів із втратою свідомості.

• Блідість шкіри.

• Свідомість швидко повертається.

• Сильний переляк, волання про допомогу.

• Самостійне звільнення від дії струму неможливе.

7

ІІІ ступінь

• Судомне скорочення м'язів із втратою свідомості.

• Спазм голосових зв’язок.

• Порушення дихання і серцевої діяльності.

• Потерпілий не може кричати навіть після повернення свідомості.

• Дихання утруднене.

• Тони серця глухі.

• Брадикардія або фібриляція.

ІV ступінь

• Клінічна смерть.

• Серцева діяльність відсутня або спостерігають фібриляцію шлуночків.

• Після судоми виникає різкий видих, вдих неможливий, апное.

Причини смерті:

• Первинний параліч серця, дихання, мозку.

• Може розвитися стан мнимої смерті, який характеризується різким порушенням і послабленням функцій життєво важливих органів і пошти повною відсутністю ознак життя у постражда-лого.

В більш легких випадках в подальшому:

• підвищена стомленість,

• слабкість,

• пригнічений настрій,

• зниження пам’яті, слуху, зору, нюху.

Місцеві зміни:

• «Знаки току» - на місці входу і виходу току - опікові рани – кратероподібне поглиблення, краї сіро-жовтого кольору, іноді проникають до кісток, трохи болісні, пошти не мають вираженої реакції навколо.

• Опік може порушити не тільки шкіру, або і підлягаючи тканини адже до обвуглювання кісток – «ходи току».