Комунальний заклад

«Бердянський медичний колледж»

Запорізької обласної ради

Навчально – методичний

комплекс студента з анестезіології та реаніматології

Тема: «Види місцевої та загальної анестезії»

Спеціальність: 5.12010101 «Лікувальна справа»

Курс: ІV

Кількість навчальних годин: 2

Розроблено: Приходько О. О., спеціалістом

вищої категорії, викладачем хірургії.

63. З метою підготовки пацієнта до наркозу м/с виміряла Т тіла, фор-му і розміри зіниць, реакцію їх на світло, перевірила прохідність ди-хальних шляхів, рухомість ниж-ньої щелепи, шиї, визначила пульс і АТ, вагу тіла, зібрала анамнез (алергологічний і трансфузійний), визначила групу крові і Rh, проми-ла шлунок, випустила сечу катете- ром і поставила клізму. На що не звернула увагу м/с:	1 не перевірила наявність знімних зубних протезів 2 не запитала, як часто пацієнт вживає алкоголь 3 не запитала чи пацієнт палить 4 не запитала чи пацієнт ВІЛ інфікований 5 не запитала чи пацієнт хворів хворобою Боткіна
64. Виберіть препарат, необхідний для виконання провідникової анестезії за методом Оберсту – Лукашевича:	1 новокаїн 1-2% 2 кетаміну 1% 3 тіопентал-натрію 4 лідокаїн 0,25% 5 натрію оксибутират 20%

24

Науково-методичне обґрунтування теми: знання цієї теми, практичні навички, які придбані на цьому занятті, дозволяє медсестрі не тільки подавати діючу допомогу лікареві – анестезіологу під час проведення наркозу, перидуральної, спинномозкової, інших видах місцевої анестезії, або й самостійно приймати правильні рішення при різних випадках.

План викладення лекційного матеріалу

1.Історія розвитку анестезіології та реаніматології.

2.Поняття про біль, фізіологію болю, шляхи і методи блокування больових імпульсів.

3.Види загального наркозу: інгаляційний, неінгаляційний, комбінований, стадії та рівні наркозу, анестетики.

4.Нейролептанальгезія, атаралгезія.

5.Міорелаксанти, ускладнення при їх застосуванні.

6.Види місцевої анестезії. Новокаїнові блокади.

7.Фармакодинаміка місцевих анестетиків.

8.Ускладнення анестезії, профілактика та лікування.

9..Догляд за пацієнтами після наркозу.

Лекційний матеріал

Поняття про біль. Почуття болі з’явилося в процесі еволюції як сигнал про небезпеку. В цьому смислі біль грає позитивну роль. Почуття болі змушує організм зосередити сили на усунення причини болю. Сприйняття болю пов’язано з наявністю нервових закінчень в різних морфологічних структурах організму. Особливо багаті ними ектодермальні тканини (шкіра, рогівка, зуби), слизові оболонки, парієнтальні очеревина, плевра, окість, стінки кровоносних судин. Від нервових закінчень біль проводиться по нервовим волокнам у спинний мозок. Піднімаючись по спинному мозку, больові імпульси поступають у кору головного мозку. При почутті болю організм не залишається байдужім. Спостерігається відповідна реакція зі сторони психічної сфери і анімальної нервової системи (напруження скелетних м’язів, оборонна та голосова реакції), змінення судинного тонусу,

роботи серця та інше. Сумарно ці зміни можуть привести до розвитку больового шоку.

В сучасний час ні одна операція не проводиться без зняття болю. Для цього застосовується знеболювання.

1

Знеболювання – сукупність заходів, які застосовуються для виключення больових почуттів. Застосовують види знеболювання: загальну та місцеву анестезію.

Історія знеболювання. Хірургічні операції виконують з стародавніх часів, але знеболювання з’явилося тільки в середині ХІХ століття. До появлення сучасного знеболювання для звільнення хворого від нестерпного болю під час операції застосовували: визивали втрату свідомості, застосовували механічне затиснення нервових стволів, місцево накладали лід, сніг, застосовували корінь мандрагори, дурман, індійську коноплю, екстракти беладони, алкоголь, опій, цикуту та інше. Але ці види знеболювання давали тільки часткове зменшення болю і часто викликали тяжкі ускладнення. Лише застосування ефіру, хлороформу і закису водню дало можливість оперувати безболісно.

В 1844 р. зубний лікар Уельс запропонував для знеболювання закис водню, в 1846 р. Мортон – ефір, в 1847 – Симпсон – хлороформ. Перша операція під ефірним наркозом – видалення пухлини підщелепної ділянки – зроблена Уорреном 16 жовтня 1846 році.

В Росії вперше ефір для наркозу на полі бою застосував М. І. Пирогов в 1847 році на Кавказі. В 1902 році в експерименті Н. П. Краковим і в 1909 році в клініці С. П. Федоровим був застосований внутрішньовенний наркоз гедоналом, який отримав назву Руського методу. Поряду з розробкою загального знеболювання з’явились оригінальні методи міського знеболювання. Для місцевої анестезії руський вчений Анреп запропонував кокаїн. В 1905 році Ейнхорн рекомендував новокаїн, який широко застосовується і в теперішній час. В 1869 році німецький хірург Бір запропонував спинномозкову анестезію. А. В. Вишневський запропонував і широко упровадив у клінічну практику місцеву анестезію методом повзучого інфільтрату і футлярної анестезії. Із місцевих методів обезболювання Куленкампф розробив провідникову анестезію, Долі-отті – перидуральна анестезію і інші методи місцевого знеболювання. В сучасний час для зниження дози наркотичної речовини стали перед наркозом застосовувати морфін, препарати барбітурової кислоти, фентаніл та інші. З’явились змішані і комбіновані види наркозу.

При цих видах широке застосування знайшли м’язові релаксанти (курареподібні препарати), які знімають тонус скелетної мускулатури, що дозволяє проводити інтубацію і переводити хворого на керуюче дихання. Вперше застосував курареподібні препарати під час наркозу

2

	5 пацієнти з шлунково-кишковою кровотечею
58. Вагосимпатична блокада виконується при травмах:	1 грудної клітки 2 голови 3 шиї 4 нижніх кінцівок 5 верхніх кінцівок
59. Після спинномозкової анестезії хворий протягом двох діб зберігає положення:	1 на спині без подушки 2 на животі 3 на боці 4 напівсидячи 5 на спині з опущеним головним кінцем
60. Проведена операція з приводу апендектомії. Пацієнт знаходиться під дією фентанілу. Який з перерахованих засобів підготує медсестра для нейтралізації наркотичного анальгетика:	1 налоксон 2 прозерин 3 атропін 4 мезатон 5 адреналін
61. Хворому з паронімією лівого вказівного пальця призначене оперативне лікування під реґіонарною анестезією за методом Оберста – Лукашевича. Який анестетик та в якій кількості повинна підготувати м/с:	1 1% розчин новокаїну 20 мл 2 0,25% розчин новокаїну 200 мл 3 5% розчин новокаїну 2 мл 4 2% розчин дикаїну 3 мл 5 0,5% розчин лідокаїну 500 мл
62. Ви працюєте сестрою-анестези-сткою. Під час проведення інгаляційного наркозу виникло ускладнення – западання язика. Для відновлення дихання вирішено ввести повітровід. Якої довжини повітровід ну трубку Ви виберете для цієї маніпуляції:	1 від кута рота до кута нижньої щелепи 2 від кута рота до верхнього краю надгортанника 3 від губ до нижнього краю надгортанника 4 від зубів до середини н/щелепи 5 від кінчика язика до зіву

23

стати для знеболення ділянки цієї травми шляхом охолодження:	5 новокаїн
52. Пацієнту К. 28, призначена планова операція. Які препарати приготує медична сестра для вечірньої премедикації:	1 сибазон, димедрол 2 атропін, платифілін 3 морфін, промедол 4 дицинон, амінокапронова к-та 5 дексаметазон, гідрокортизон
53. До якого виду відноситься епідуральна анестезія:	1 різновидність провідникової анестезії 2 різновидність реґіонарної анестезії 3 різновидність місцевої анестезії 4 різновидність загальної анестезії 5 всі перераховані
54. Для проведення тривалої (9-10 діб) перидуральної анестезії для введення в передуральний простір медична сестра повинна підготувати:	1 фторопластовий катетер довжиною 35-50 см 2 голку Дюфо 3 пункційну голку 4 голку для в\м'язових ін'єкцій 5 голку Біра
55. Після введення анестетика в передуральний простір пацієнту надають положення:	1 з піднятим головним кінцем 2 горизонтальне 3 з опущеним головним кінцем 4 на спині 5 на животі
56. Блокада за Школьниковим - Селівановим використовується при:	1 переломах кісток тазу 2 травмах голови 3 травмах шиї 4 травмах верхньої кінцівки 5 травмах грудної клітки
57. Контингент пацієнтів, яким надають перевагу перидуральній анестезії порівняно з інтубаційним наркозом:	1 пацієнти похилого віку, хворі на цукровий діабет, із захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем 2 пацієнти з гострим животом 3 пацієнти нестабільною психікою 4 пацієнти з проникаючими пораненнями грудної клітки

22

канадський анестезіолог Гріффін в 1942 році, а в СРСР – П. А. Купри-янов в 1947 році. Керуюче дихання дозволяє зменшити небезпеку наркозу і проводити складні оперативні втручання. При операціях на серці і судинах застосовуються методи штучного кровообігу, штучної гіпотермії. В теперішній час ні один метод знеболювання практично не застосовується. Основою сучасної анестезіології є комбіноване обезболювання, основний принцип – індивідуальність підбору методу.