1. Міжнародні та міжміські телекомунікаційні та комп'ютерні мережі;

2. Система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня;

3. Інформаційні ресурси;

4. Інформаційні технології;

5. Система науково-дослідницьких установ з проблем інформатизації;

6. Виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації;

7. Система підготовки висококваліфікованих спеціалістів у сфері інфо­рматизації.

4. Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони.

5. Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку.

6. Інформатизація пріоритетних галузей економіки.

7. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю.

8. Інформатизація соціальної сфери.

9. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів.

10. Інформатизація науки, освіти і культури.

-54-

11. Міжнародне співробітництво

Україна має високий розумовий потенціал, але залишається країною з низькотехнологічною промисловістю і слаборозвиненою інфраструктурою.

Загальна криза та технологічне відставання поставили у скрутне становище галузі, які займаються створенням і використанням засобів інформатизації та відповідної елементної бази.

Ще у 1952 р. в Україні змогла був створений третій у світі комп'ютер (після США та Великобританії). А сьогодні з виробника сучасних машин на­ша країна перетворилася на споживача застарілих іноземних моделей засобів обчислювальної техніки (ЗОТ), що спричинило падіння вітчизняного науково-технічного потенціалу і неспроможність виробляти конкурентні зразки ЗОТ і елементної бази.

Комп'ютеризація, що відкриває величезні можливості для удосконален­ня технологічних процесів, автоматизації виробництва в багатьох галузях на­родного господарства, інших сферах життя сучасного суспільства нерідко зводиться до використання комп'ютерів, головним чином застарілих моделей західного виробництва, у фінансово-кредитних і банківських установах, бухгалтерських службах для обліку і контролю за витратою товарно-матеріальних цінностей, підготовки зростаючого потоку звітності в контро­люючі і податкові органи, поточної переписки з вищестоящими організація­ми, створення малоцінних інформаційних масивів. Часто цю техніку викори­стовують для розважальних комп'ютерних ігор управлінського персоналу, а то і як престижні атрибути інтер'єрів офісів нових українців.

Дуже важливими елементами інформатизації держави є прийнята Мініс­терством освіти і науки програма інформатизації середньої школи, розробка Верховною Радою України проектів законів "Про діяльність в галузі інфор­мації", "Про концепції національної інформаційної політики", "Про електро­нний цифровий підпис", "Про внесення змін та доповнень в діючий закон "Про інформацію" та ін., усього 32 проекти законів. Але, не зважаючи на прийняті важливі рішення, технічний рівень та масштаби використання інфо-

-55-

рмаційних технологій в Україні залишаються більш низькими в порівнянні з європейськими показниками. Обсяги (у жовтні 2004 року) використання фіксованих телефонних ліній зв'язку в Україні (до чисельності населення) складають 30%, в Європі - більше 40; мобільні телефони використовує 21% громадян, в Європі - більше 50; Інтернетом в Україні користуються 8% населення, в Європі - більше 36%.

За темпами річного приросту усіх інформаційних ресурсів Україна значно випереджає країни Європи у зв'язку з малою кількістю цих технологій на вітчизняному ринку.

Початок XXI ст. характеризується тенденцією інформаційного розриву між країнами світу. Неправильно обрана стратегія інформатизації, чи її недостатній динамізм і мобільність можуть привести до істотних, а часом драматичних змін у всіх сферах життя країни. Першими почали інформатизацію США. Інші промислово розвинуті країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього напрямку, досить швидко зорієнтувалися і сталі нарощувати темпи впровадження комп'ютерів і засобів телекомунікацій.

Основними показниками інформатизації є: кількість телефонів та число підключень до Internet. За даними американської компанії Nua.com, 10% населения світу, або 580,78 млн. чоловік, мають доступ до мережі Internet. За рівнем проникнення у всесвітню павутину у травні 2002 р. перше місце посіла Ісландія, 69,8 % населення котрої мало доступ до Internet. Друге місце належить Швеції (64,68 % населення), третє - Данії (60,38%), далі Гонконг – (59,58 %), та США (59,1%). У 1998 р. у всьому світі налічувалось 851 млн. телефонів, з котрих 545 млн. апаратів (65 %) припадає на США та Західну Європу. Розрив по кількості користувачів Internet у різних країнах продовжує рости. Тільки за три роки кількість користувачів Internet виросла у Північній Америці у 3,6, у Європі у 3 рази, тоді як в інших регіонах вона залишається на початковому рівні.

У більшості розвинутих країн розуміють, що без надзвичайних зусиль відставання в області інформаційних і комунікаційних технологій може стати

-56-

безповоротним для їхнього розвитку в цілому. Керівники деяких країн "третього світу" з наростаючою тривогою спостерігають за великим відставанням від промислово розвинутих країн, що здійснюють інформатизацію. Це може призвести до того, що країна буде сприйматися як сировинний прида­ток співтовариства інформаційно і промислово розвинутих країн.

Деякі країни світу мають свої національні програми інформатизації. Однак при створенні і впровадженні таких програм вони враховують досвід пе­редових країн, їхні успіхи і невдачі, відображають в них існуючі і перспективні тенденції інформатизації.

Для успішної реалізації програми інформатизації бажано керуватися за­гальними для усього світового співтовариства принципами:

• відмова від прагнення в першу чергу забезпечити економічний роз­виток країни;

• необхідність заміни економічної структури, заснованої на важкій промисловості, структурою, що базується на наукомістких галузях;

■ визнання пріоритетного характеру інформаційного сектору. Основою успішного економічного розвитку стає створення нової інфраструктури і сектора послуг, здатних підтримати національну економіку;

■ широке використання досягнень світової науки і техніки;

• вкладення значних фінансових засобів в інформатизацію, як держав­ну, так і приватну;

• оголошення підвищення добробуту країни і її громадян за рахунок полегшення умов комунікації й обробки інформації, головної мети інформатизації.

Результатом процесу інформатизації є створення інформаційного суспільства, де маніпулюють не матеріальними об'єктами, а символами, ідеями, образами, інтелектом, знаннями. Якщо розглянути людство в цілому, то воно в цей період, переходить від індустріального суспільства до інформаційного.

-57-