1. Лень в.С., Гливенко в.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: 3-тє видання. Навчальний посібник.- к.: Центр учбової літератури, 2008. – 608с., с. 265-281; с. 313-324.

2. Фінансовий облік. Навч. Посібник./За ред. В.К Орлової, м.С. Орлів – 2-ге вид., доп. І перероб. – к: Центр учбової літератури, 2010. – 510.С., с. 205-228.

1.Характеристика основних методів калькулювання

Характеристика основних методів калькулювання собівартості готової продукції представлена у таблиці 7.1

Таблиця 7.1

Характеристика методів калькулювання

Назва методу	Коротка характеристика методу
Нормативний метод	по кожному виробу на основі діючих норм і кошторисів витрат складається попередня калькуляція нормативної собівартості виробу
Попроцесний метод	об’єктами обліку витрат є окремі процеси у виготовленні (випуску) продукції, у виконанні роботи (послуги) як складові частини всього процесу виробництва; характерний для підприємств, які випускають обмежену номенклатуру продукції та не мають незавершеного виробництва
Попередільнийметод	Прямі і непрямі витрати враховують за статтями калькуляції на весь випуск продукції. У зв’язку з цим середню собівартість одиниці продукції (роботи, послуги) визначають розподілом суми всіх проведених за місяць витрат (в цілому за підсумком і за кож- ною статею) на кількість готової продукції за цей же період; характерний для масових виробництв, у яких початкова сировина і матеріали послідовно перетворюються на готову продукцію
Позамовний метод	об’єктом обліку витрат є виробниче замовлення. Усі прямі витрати обліковуються в розрізі встановлених статей калькуляції за окремими виробничими замовленнями. Решта витрат обліковується за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень згідно з установленою базою роз- поділу. Собівартість кожного замовлення визначається після завершення робіт щодо цього замовлення

2. Аналітичний облік витрат виробництва.

Для обліку витрат виробництва призначений рахунок 23 «Виробництво».

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства, центрами витрат і центрами відповідальності за витратами.

Обслуговуючі виробництва та господарства - це виробництва, діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг і не відповідає меті створення даного підприємства.

Продукція обслуговуючих виробництв і господарств, а також виконані ними роботи та послуги можуть споживатись як безпосередньо самим підприємством для власних потреб, так й іншими сторонніми (зовнішніми) споживачами.

Аналітичний облік витрат допоміжних виробництв ведеться у розрізі наступних видів виробництв:

• інструментальні (виготовлення інструментів, пристроїв, штампів, моделей, запасних частин, виробництво будівельних конструкцій і деталей);

• ремонтні (ремонт механічного та електричного обладнання, транспортних засобів, будівель і споруд);

• енергосилові (забезпечення різними видами електро- і теплоенергії, стислим повітрям, киснем, водою);

• транспортні (залізничний, водний та автомобільний транспорт тощо).

Аналітичний облік витрат обслуговуючих виробництв ведеться в розрізі виробництв і господарств.