- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
Позбувшись німецького засилля, грецька еліта, яка була при владі намагалася активізувати зовнішню політику. В її основу була покладена «велика ідея», яка полягала не тільки в обєднанні усіх етнічних грецьких земель, а в утворенні «Великої Греції» - наступниці колишньої Візантійської імперії.
Кримська війна 1853-1856 дала поштовх до розгортання руху за возєднання грецьких земель. Грецький уряд готувався до війни, але йому перешкодили Англія та Франція, які окупували порт Пірей і змусили Грецію зберегти нейтралітет. Тим часом повстання у Фесалії та Епірі було придушене турецькими військами. лютому 1862 поч революційні заворушення в провінції.
Після тривалих переговорів грецький трон за наполяганням Англії було запропоновано датському принцу Вільгельму, який почав правити під імям Георг І (1863-1913). У винагороду за це Греції було передано Іонійські острови.
У 60-х ХІХ ст. знову активізовується зовнішня політика, тісно пов’язана з визвольними змаганнями греків, що перебували під владою Туреччини. 1866 розпочалося повстання на о. Кріт. Скликані повстанцями Національні збори проголосили приєднання острова до Греції. Грецький уряд під тиском Англії офіційно заявив про свій нейтралітет. Повстання тривало 3 роки – 1866-1869, але завершилось поразкою. Плани визволення решти грецьких земель залежали від стосунків Греції з її балканськими сусідами, передусім Сербією. Серйозною перешкодою на шляху їх порозуміння були претензії обох держав на одні і між території (Македонію, Албанію). Незважаючи на суперечності, у серпні 1867 між Грецією та Сербією була укладена угода про спільні дії проти Туреччини, до якої також приєдналися інші балканські країни. Балканський союз виявився не міцним і у 1873 розпався.
Під час Східної кризи 1875-1878 на грецьких землях знову спалахнули повстання, підтримані патріотичною громадськістю королівства. Грецький уряд через погрози Англії не оголошував війну Туреччині. проте в лютому 1878, коли повстанці Фессалії утворили Тимчасовий уряд і оголосили приєднання до Греції, король ввів туди свої війська. Під тиском західних держав грецькі війська залишили Фессалонію.
Берлінський конгрес 1878→Англія отр право окупувати о. Кріт.
20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
В ост чверті ХІХ ст. політичне життя Греції розвивалося в рамках парламентської демократії, сформувалися дві політичні сили – Прогресивна Партія – ліберальна – Х. Трикупіса та Національна Партія – консервативна – П.Деліяніса. Грецьке суспільство віддавало перевагу лібералам, тому Трикупіс протягом 1875-1895 очолював уряд. Він провів важливі адміністративні реформи, удосконалив судову систему, запровадив виборчий закон. Завдяки цьому Греція стала однією з найдемократичніших держав на Балканах. Уряд Трикупіса створив сприятливі умови для розвитку промисловості, дбав про будівництво шляхів сполучення. За нього був прокладений канал на Корінфському перешийку. Велика увага приділялася зміцненню армії та військово-морського флоту. Все це вимагало великих коштів. У 1893 Греція оголосила про своє банкрутство, це призвело до падіння уряду Трикупіса. Проте і уряд Деліяніса не зміг довго працювати, адже військова поразка Греції у війні з Туреччиною спричинила урядову кризу.
Новий уряд сформував інший лідер Народної Партії Д. Раліс, кабінет якого також був скинутий лібералами у 1899, яких очолив Теотокіс, але і він не зміг сформувати міцного уряду. Тому зміни урядів тривали аж до 1909, поки в Афінах не виникла офіцерська організація «Військова Ліга», навколо якої обєдналися усі опозиційні сили. Тогож року вони підняли повстання, яке перемогло. Було скликано Тимчасовий уряд, на чолі якого став лідер новоутвореної Ліберальної Партії Венізелос. На виборах до парламенту 1910 також перемогу здобула Ліберальна Партія. Венізелос очолив грецький уряд, який провів низку радикальних перетворень. У 1911 була прийнята нова Конституція. Відповідно до якої відбувся розподіл влади на 3 гілки – законодавчу, виконавчу і судову. Завдяки аграрній реформі значна частина безземельних селян безоплатно отримала землю. Податкова реформа скасувала десятину. Внутрішня політика Ванізелоса проводилась в інтересах широких верств грецького суспільства і сприяла утвердженню демократичного ладу.