- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
З розгортанням національного руху сформувалися 2 напрямки – поміркований і радикальний. До 1-го ввійшли діячі переважно консервативної орієнтації ,які вбачали майбутнє греків у розширенні прав і привілеїв у складі Османської імперії. Діячі радикально-патріотичного напрямку – переважно молоді інтелектуали, військовики, представники різних груп середнього стану→хотіли національного визволення та утв незалежної держави шляхом збройної боротьби. За їх ініціативою на початку ХІХ ст. виникли таємні гуртки і товариства. Напр«Товариство друзів» утв 1814 в Одесі, яке очолив Олександр Іпсіланті, розробила програму до повстання, яке розпочалося у Греції 25 березня 1821. До літа воно охопило Пелопоннес та частину континентальної Греції, острови Егейського моря.
На початку 1822 в умовах революційного піднесення було скликано Національні збори, які проголосили незалежність Греції і прийняли республіканську Конституцію, що гарантувала громадянам основні демократичні права і свободи. Протягом 1822 турецька армія не припиняла боротьбу із повстанцями. В квітні 1823 було скликано другі Національні збори, в яких переважали представники помірковано-консервативної течії, обрали її лідера А. Маврокордатоса керівником уряду і головою вищої палати парламенту – Сенату. Влада в країні опинилася в руках консерваторів. Це викликало невдоволення з боку демократів, яких очолив Калокотроніс. розп громадянська війна(листопада 1823 по грудень 1824) прихильники Калокотроніса зазнали поразки. Туреччина скористалась внутрішніми незгодами у Греції і відновила військові дії. На допомогу султану прийшов його єгипетський васал, разом з ним він поступово повертав владу на повсталих землях протягом 1824-1826, але на початку 1827 повстання розгорілося з новою силою.
Греція отримала підтримку європейських країн. Спочатку допомогу надали Росія та Англія, які уклали протокол про спільні дії, згодом приєдналася Франція.
квітні 1827 президентом Греції став Іоанн Каподістрія.
У 1828 в битві при Наварині союзники розгромили турецький флот, але Туреччина не відступала.У 1829 російські війська захопили Адріанополь, що відкрило прямий шлях до столиці Порти. Та змушена була погодитись на мир, згідно з яким Греція отримала автономію. 3 лютого 1830 у Лондоні представники трьох держав Англії, Росії та Франції підписали протокол, згідно з яким Греція отримала державний суверенітет і монархічну форму правління.
18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
Згідно Лондонською конвенцією 1832 грецький трон отримав баварський принц Оттон. Консерватори гуртувалися навколо президента Каподістрії, прихильника авторитарної форми правління. В опозиції перебували ліберальні діячі, очолювані Маврокордатосом, які орієнтувалися на Захід і виступали під гаслом дотримання Конституції. Дійшло до того, що в 1831 було вбито Каподістрію. В 1833 прибув король, тому протистояння пригасло. Влада перейшла до німецької еліти, яка зайняла найвищі посади в адміністрації та армії. В 1843 було оточено королівський палац, король був змушений піти на поступки. Він розпустив баварські військові формування, погодився утворити новий уряд і скликати Національні збори. Конституцію проголосив у 1844 , яка проголошувала Грецію конституційною монархією та декларувала громадські права, проте виборче право обмежувалося високим майновим цензом. Надавала широкі повноваження королю. У 40-х не припинялася боротьба партій за владу. Упродовж 1844-1847 при владі був «про французький» уряд Коллетіса, який нехтував Конституцією, збільшив бюрократичний апарат, створив умови для корупції.
Важливою подією у житті греків було прийняття у 1864 демократичної Конституції, правління Георга І Згідно з нею замість двопалатного парламенту запроваджено однопалатний з правом законодавчої ініціативи;положення про права і свободи громадян, проте король і надалі проводив одноосібну політику. Уряд очолювали консерватори. Проте сформувалася опозиція на чолі з Трикупісом, який домагався запровадження демократії. На парламентських виборах 1874 опозиція домоглася призначити Трикупіса прем’єр-міністром. Політика уряду була спрямована як на розвиток внутрішньої так і зовнішньої політики.
Національне визволення та утворення незалежної держави створило сприятливі умови для економічного розвитку країни. Під час правління регентів Оттона І землі продавалися, а селяни через високі податки ставали злидарями. Відповідно звужувалася місткість внутрішнього ринку, що негативно позначилось на розвитку промисловості. Тільки в 1871 була проведена аграрна реформа, в результаті якої малоземельні і безземельні селяни отримали землі. Ще одна причина повільного розвитку промисловості, відсутність сировинної бази, належного виробничого досвіду та конкуренції західних товарів.