- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
На чолі провінції стояв візир. Мусульмани складали 37%, православні християни 45%, католики 16%. Всі вони вважалися єдиним народом бошнянами». Майже всі православні відносили себе до сербського етносу. Католики відносили себе до боснійців. Зовнішньополітична орієнтація православних і католиків не була однаковою: перші тягнулися до Юєлграду і Цетіньє, а другі до Загреба і Відня. У Боснії та Герцоговині вищі стани нас виокремились від більшості простого люду, котрий залишався вірним православ’ю, й перетворились на відданика турецької політики Листопад 1839р Гольханейський хатт-і-шеріф, який започаткував низку перетворень «Танзимат». Мусульманське духовенство не бажало миритись з наданням християнам рівних з ними прав. Проблема статусу християн привела до конфлікту з Росією, яка претендувала на роль покровительки щодо православ’я святих місць у Палестині.
1831р-повстання боснійських феодалів проти султана.Очолював капітан Хусен-придушено. 1851рповстання під проводом Омер-паші Латаса-поразка.
Протягом ІІ п 50х і в 60-х-70х 19 ст ситуація в Боснії та Герцоговині загострюється. Визначним керівником герцоговинських повстань був Лука Вукалович.
Улітку 1875р розпоч збройне повстання у Герцоговині та Боснії, навесні 1876 охопило Болгарію. Мало антитурецький характер. Важлива складова повстання протистояння християнства і ісламу. В Боснії повстанців очолили католицькі священики. Очолювали Мічі Любобратович, Пека Павлович. У ході повстання у суспільно-політичному русі Б. і Г. утв 2 течії: ліберально-поміркована і радикальна. Помірковані підтримували вимоги селянства щодо вирішення аграрного питання, але на 1 місце висували нац. визволення і обєднання з Сербією (боснійські лідери) або з Чорногорією (герцоговинські ватажки). Діячі радикального спрямування(Пелагіч) намагалися поєднати визвольну б-бу з пропагандою соціалістичних гасел.
В травні 1876державний переворот в Осман. Ім.→на трон посів Абдул Гамід(1876-1909).У 1878 він розпустив парламент і відновив деспотичну форму правління. 1876 відб конференція,яка ухвалила надання автономії Боснії, Герцоговині й Болгарії→Порта не визнала.
3 березня 1878р у м.Сан-Стефано було підписано турецько-російську угоду. Вимоги: надання повної незалежності й територіальне розширення Румунії, Сербії та Чорногорії. Боснія і Герцоговина→губернатом тут мав призначатися тільки представник християнського світу. Проте за рішенням Берлінського конгресу ці провінції 1878р окупувала Австро-Угорщина.
16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
На Берлінському конгресі 1878 Австро-Угорщина отримала право ввести на територію Боснії та Герцеговини свої війська з метою відновлення порядку й встановлення нової системи управління. Верховним управителем провінцій призначено міністра фінансів Австро-Угорщини. Адміністративні функції поклалися на командувача дислокованими тут австро-угорськими окупаційними військами. в Боснії та Герцеговині було запроваджено централізований поліційно-бюрократичний режим без найменшої участі в управлінні представників корінного населення. Поступово на провінцію поширилося загальноімперське законодавство, що стосувалося митної служби, державної монополії, податків. Мешканці Боснії та Герцеговини оголошувалися підданими Австро-Угорщини, а чоловіче населення зобов’язане до військової повинності.
На початку 1882 у відповідь на австро-угорську окупаційну політику у Сх. Герцеговині розпоч масове повстання, яке згодом поширилось на інші райони-придушене. Після цього змінилася форма управління: замість військового режиму було запроваджено цивільний.
У 1881 католицька церква Боснії ти Герцеговини виокремилась у самостійну верхньо-боснійську архиєпископію з центром у Сараєво.
1883-1903 управління Боснією і Герцеговиною здійснювалося Калаї.
напр ХІХ – поч ХХ ст. серби і мусульмани розгорнули боротьбу за церковно-шкільну автономію. У 1902 в м Славонскі Брод підписано угоду, в основі ідея утв Боснійсько-Герцеговинської області під суверенітетом Туреччини. Наступним верховним управителем був Стефан Буріан (1903-1912), який провадив ліберальну політику. У 1905 сербам була надана церковно-освітня автономія. серби 1907 утв політичну партію «Сербська Народна Організація». Її основними вимогами були повна автономія Боснії та Герцеговини й демократичні перетворення. Виникла політична партія мусульман – «Мусульманська Народна Організація»→на здобуття церковно-освітньої автономії для мусульманського населення.
7 жовтня 1908 імператор оголосив анексію Боснії та Герцеговини. У 1909 було надано релігійно-культурну автономію мусульманам, а також оголошено про підготовку Конституції, яка була затверджена у лютому 1910, яка проголошувала рівність усіх громадян перед законом, гарантувала їм основні права і свободи, однак залишаючи владу в австрійських руках. Гаврило Принцип здійснив замах на австрійського ерцгерцога Фердинанда влітку 1914.