- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
16 ст. – османи завоювали увесь Балкан. п-в. 17 ст. – почалося відвоювання цих територій. Увесь Балкан. п-ів перебував під владою Осман. імп. На перших етапах Осман. панування не було особливо жорстоким чи варварським до місцевого населення. Багато приймало іслам, щоби бути в місцевих адмінісраціях.
До кін. 18 ст. Осман. панування не заперечувало прав місцевого населення. Тур. адміністрація не втручалася у місцеве самоврядування.
Причини зміни ситуації: - кін. 18 ст – зазнає кризи військ.-ленна система, на якій базувалася Осман. імп.; - військ. невдачі призвели до занепаду системи; - проникнення в Осман. імп. тов.-грош. відносин.
Сипахи – служили у війську, взамін на надання султаном їм землі. Зем. ділянка не була осн. джерелом доходу. Чимало сипахів намагалися компенсувати втрати у військ. похожах посиленням експлуатації селян на своїх ленних землях. Сипахи були поганими господарниками, шукали посередників → чиртилих-сахіб → подвоєння експлуатації на селі → розмивання військ.-ленної системи. Виникає приватна власність.
Пошир. відкупна система, лихварсто → євреї, болгари збагачувалися (зосередили в своїх руках осн. капітал) → обурення тур. населення → зростання взаємної неприязні.
Християни були розвинутішими, але не мали прав. Мусульмани – економ. відсталі. Зіткнення христ. і мусульм. світів. Влада стримувала це
18 ст. – військ. поразки → послаблення впливу султана. Всі війни закінчувалися поразками ОІ. → зростання сепаратизму.
Балкан. п-в → Руберійський вілаєт. Найбільші феодали: Алі Кома Яніцький і Пазван-углу-Віденський утв. фактично незалежні держави, не визнавали владу султана, проводили самостійну зовн. політику.
Яничари – колищня основа тур. армії, становили основну загрозу для Стамбула.
загони Баши Бузукі – мусульман. міліція. В мирний час – осн. небезпека.
Салім ІІІ (1789-1807) – перші спроби реформування. Спроба ств. регулярну армію «нового зразка». 110 тис. яничар було розпущено без жодних вихідних виплат → заколоти.
Опір вищого духовенства (полемів) → бачили у реформах відхід від мусульман. традицій.
Селяни → не задоволені системою збору податків, шляхом виплати їм спеціальним людям.1768-1774 – рос.-тур. війна закінчилася мирним договором: Росія → право захищати православних підданих ОІ.1791 – Сістовський договір: Австр. імп. зобов’яз. Порту провести реформу у прикордонному з нею регіоні.
10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
Особливістю національно-культурного розвитку Албанії було те, що за період османського панування в рамках одного албанського етносу сформувалися три релігійні спільноти: католики, православні і мусульмани. Католики були зорієнтовані на Італію та римську церкву, здобували освіту в італійських школах, застосовували латинську мову. Православні перебували під впливом грецької церкви і культури. Навчання вони провадили переважно грецькою мовою. Мусульмани вважали себе частиною османсько-мусульманської культурної спільноти, навчалися турецькою мовою. Єдиним об’єднавчим чинником була спільна територія і розмовна мова. Національне відродження Албанії було спрямоване на створення власної азбуки та утвердження єдиної літературної мови.
Спроба насильної мобілізації албанців для війни з Чорногорією у 1876 призвела до анти турецького повстання в Північній Албанії, яке було придушене.
У 1878 в м. Прізрен було створено політичне обєднання Албанська Ліга, яка хотіла відстояти національні права албанців у рамках Османської імперії. У 1881 Центральний комітет Албанської ліги проголосив себе Тимчасовим урядом. Саме Албанська ліга практично втілила ідею б-би за національну незалежність. Єдиною формою прояву національного життя 80-90-х ХІХ ст. стали освіта і культура. У 1879 в Стамбулі було засноване Товариство Албанського Книгодрукування, яке видало албанський буквар.
В Албанії в 1905 і 1907 спалахнули заворушення, які було придушено. Молодотурецька революція 1908 була підтримана албанцями. В листопаді 1908 в м. Монастир відб Національний конгрес, який затвердив єдиний албанський алфавіт і обговорив програму албанського національного руху. Навесні 1910 розпочалося збройне повстання на Півночі Албанії. вже в 1911 повстання поширилось по всій Албанії. В 1912 спалахнуло загально албанське повстання, в Стамбулі стався державний переворот, в результаті якого молодотурки були усунені від керівництва країною.у листопаді 1912 у м. Вльорі був скликаний албанський Національний конгрес, який проголосив незалежність Албанії і створив Тимчасовий уряд на чолі з Ісмаїлом Кемалем. У 1913 незалежність Албанії була підтверджена Лондонською мирною угодою Князем став німецький принц Вільгельм Від.