- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
Напр18 ст. вже не існувало єдиної польської держави, адже згідно з ІІІ поділом Польщі 1795, її було розділено між 3 державами – Росією, Австрією і Прусією. Відсутність власної держави відчули.Єдина надія на обєднання польських земель покладалася на польських емігрантів. Найбільше яких було у Франції. Вони поділялися на помірковану та радикальну (якобінці). Помірковані гуртувалися навколо керівника агенції повстанського руху (Костюшка) у Парижі Франчішка Барсса. Діячі агенції – Барсс, Вибіцький, Домбровський – розраховували на здобуття незалежності з допомогою франції, яка у війні завдасть поразки Австрії і Прусії. Вони вважали доцільним ств польські збройні сили при уряді Франції і здобути незалежність на засадах Конституції 3 травня 1791. Радикальні польські елементи в еміграції (якобінці) обєдналися 1795 у Депутацію на чолі з Шанявським і Дмоховським. Вони засуджували становий устрій давньої Речі Посполитої, виступали за проведення земельної реформи і піднесення збройного повстання на польських землях.
Вже 9 січня 1797 у Мілані за ініціативою Наполеона була підписана Конвенція про створення польських легіонів при Ломбардській Республіці під командуванням генерала Домбровського. Польські легіони восени 1797 перейшли на службу Цісальпійській республіці. У вересні 1799 було створено Наддунайський легіон під командуванням Кароля Князєвича, який взяв участь у переможній битві під Гоенлінден, яка відкрила Наполеону шлях до Австрії. У 1801 Наполеон підписав мирний договір з Австрією та Росією. Згідно якого він відмовився від підтримки поляків, відповідно союзники неповинні надавати допомогу його опозиції. У 1802 легіони було розпущено. Проте у 1806 Наполеон дозволив їх відновити, щоб використати у війні проти Прусії.
7 липня 1807 було підписано між Францією та Росією Тільзітський мир→За Прусією залишалися тільки Сілезія, Вармія і Поморя. Підляшшя відходило до Росії. Центральна частина Польщі із Варшавою й Великопольща утворювали Варшавське князівство, на чолі якого був саксонський король Фрідріх Август, під протекторатом Франції. Державний устрій князівства визначався конституцією, яку запропонував Наполеон і підписав 22 липня 1807 у Дрездені→зовнішньою політикою князівства керували саксонські дипломати, проте питання внутрішньої політики варшавський уряд вирішував самостійно. Конституція скасовувала особисту залежність селян, хоча земля залишалася у власності поміщиків. Запроваджувався принцип рівності прав усі жителів князівства. На чолі князівства стояв князь, який мав і законодавчу і виконавчу владу у своїх руках. Але законодавчу владу він здійснював із двопалатним сеймом. Виконавчу владу князь здійснював із – Державною радою, до якої входили 6 міністрів: юстиції, внутрішніх справ і релігії, війни, прибутків і фінансів, поліції, державний секретар.
14 жовтня 1809 Шенбруннський мир, за яким до князівства була приєднана більша частина Малої Польщі. битві під Ляйпцігом («битва народів») у жовтні 1813 Наполеон зазнав поразки, а Варшавське князівство було захоплене Росією, доля якого вирішилася на Віденському конгресі 9 червня 1815, де відбувся новий поділ польських земель. Росія отримала більшу частину Варшавського князівства, яке стало Королівством польським, Прусія – Познанське велике князівство утворене із 2 герцогств Познанського і Бидгоського. Австрія – Мала Польща. Краків – вільне місто.