53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ

Період правління Марії-Терезії та Йосифа ІІ (1780-1790) доба«освіченого абсолютизму». У 1748 Австрійський та Чеський сейми передали центральному урядові право збирання податку на 10 років уперед. У 1749 намісництво було замінено представництвом та камерою, які стали виконавчими органами уряду на місцях.

Від сер 18 ст. чеське ополчення об’єднувалося з військом, яке підпорядковувалося центральній владі. В армії запанувала німецька мова. Спочатку військо комплектувалося на добровільних засадах, а вже з 1753 запроваджено рекрутський набір, від якого звільнялися священики, шляхта, чиновники, міщани. Так Чехія втратила основу державної самостійності – окреме військо та власні фінанси.

У Відні було об’єднано чеську і австрійську придворні канцелярії, створено Директоріум для внутрішніх справ та Верховну судову палату. У 1763 в Чехії засновувалися губерніуми, які очолював верховний бургграф.

З 1750 запроваджувалася єдина грошова одиниця. У Чехії 1765 вводилася як обов’язкова нижньоавстрійська система мір і ваги. Було прийнято Закон про податок на спадщину та про загальне оподаткування, який позбавляв місив шляхту права не сплачувати податків.

Марія-Терезія провела на поч 1770-х аграрні реформи. найважливішим були Панщинні патенти для Чехії та Моравії 1775, що запроваджували диференційовану панщину – залежно від майнового стану селян. Було видано указ про викуп селянами прав на спадкове володіння землею, якою вони користувалися. Запроваджувався Кримінальний кодекс, що обмежував право землевласників чинити суд над кріпаками. Нове законодавство забороняло тортури під час допитів і значно обмежувало застосування смертної кари.

За правління імператора Йосифа ІІ реформи набули ще радикальнішого характеру. Так, «Патент про підданих» 1781 скасовував особисту залежність селян від феодалів. У 1785-1788 на основі обліку селянських та панських земель визначено розміри податків, панщини та оброку, які переводяться на гроші, а повинності селян визначалися доходами господарства. Відбувалася колонізація чеських земель, куди переселялися німці з Пд.. Німеччини та Австрії. У 1784 було видано указ про обов’язкове вживання німецької мови в усі адміністративних органах влади. Також було видано «патент про віротерпимість» 1781.

Йосиф ІІ продовжував реформувати систему початкової, середньої та вищої освіти імперії. Суттєвої реорганізації зазнав Празький університет. У 1791 було створено в універі кафедру чеської мови. Зміни також відбувалися у системі охорони здоровя. Так, згідно з «імперським статутом» 1776 усі заклади охорони здоровя підлягали Центральній імперській комісії. Реформи за правління Марії-Терезії та Йосифа ІІ сприяли руйнуванню феодальних підвалин та прискоренню розвитку капіталістичних відносин як у Чехії, так і в інших краях імперії.

54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..

На рубежі 80-х ХІХ ст. австр уряд проводив на чеських землях політику«державного.інтервенціоналізму» щодо економ і соціальної сфер.

1879 представники обох чеських Національних партій повертаються до активної політики: беруть участь у засіданнях рейхсрату і входять до уряду Цислейтанії. Чеські депутати рейхсрату, об’єднавшись у Чеському клубі, в листопаді 1879 надіслали імператорові 4 меморандуми: 1 – вимагав рівності чеської і німецької мов у державних установах та суді; 2 – рівноправ’я мов у Празькому університеті; 3 – у середніх школах; 4 – у ремісничих школах. Позитивні результати: по-перше поділ Празького університету за мовною ознакою 1882; по-друге, реформування виборчої системи до чеського сейму, внаслідок чого чеські депутати становили там більшість. Незважаючи на опір німців чеська мова запроваджувалася в державних установах. Проте досягнення позитивних зрушень викликало негативну реакцію німецьких консервативних політиків. З іншого боку, поміркованість вимог чеських лібералів викликала невдоволення радикально налаштованих політичних сил.

у 1890 старочехи пішли на змову з німецькими панівними колами, проголосували за розчленування Чехії на чесько-німецьку і німецьку частину. Тому в 1891 під час виборів до рейхсрату старочехи зазнали цілковитої поразки.

На початку 1890-х набула популярності соціал-демократія. з 1893 основну увагу чеської громадськості привернула боротьба за загальне виборче право, ініціатором якої виступили соціал-демократи. Уряд очолюваний К. Бадені, за активної підтримки младочехів розробив реформу виборчого права, запроваджену в липні 1896. згідно з нею до попередніх 4 станових виборчих курій додавалася наукова курія загального виборчого права, для запису в котру не вимагався майновий ценз. Уряд Бадені також здійснював спроби досягти примирення між чехами і німцями. У квітні 1897 видав укази про рівність чеської та німецької мов у судових та адміністративних органах Чехії та Моравії. Урядові розпорядження викликали бурхливу реакцію австро-німецьких політиків. Уряд Бадені пішов у відставку, а голова нового уряду – П. Гауч у грудні 1897 оголосив воєнний стан. Проте і цей уряд було усунено. Протистояння охопило майже всі сфери життя.