- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
Щоб запобігти розпаду Австрійської імперії і зберегти монархію на чолі з династією Габсбургів, уряд Австрії пішов на поступки. На останньому етапі австро-угорських переговорів у січні-лютому 1867 р. угорську делегацію очолив граф Дьюла Андраші. 17 лютого імператор призначив Андраші прем'єр-міністром Угорщини.15 березня умови компромісу були узгоджені і 20 березня затверджені угорським державним зборами. 8 червня Франц-Йосиф I коронувався в Будапешті королем Угорщини.УТВ ДУАЛІСТИЧНА КОНСТИТУЦІЙН Д-ВА. 14 листопада 1868р офіційна назва «Австро-Угорщиа). Влада імператора номінально була обмежена рейхсратом (в Австрії) та сеймом (Угорщині). Австрійська част монархії включала Австрію, Чехію, Моравію, Силезію, Горицю, Істрію, Трієст, Далмацію, Крайну, Галичину і Буковину. Угорську чат складали Угорщина, Трансільванія, Хорватія і Славонія, потр Рієка, Банат, Словаччина і Закарпатьска Україна. При врегулюванні міжнаціональних відносин конституція проголосила рівноправність.Галичині надавлась внут рішня автономія через компетенцію крайового сейму.
Для розв’язання загальнодержавних справ щорічно почергово у Відні та Пешті скликалися т зв делегації за участю однакової к-сті (по 60) представників від рейхстрату і сейму. Перші прямі вибори до віденського парламенту від 1873р. Вони були регламентовані майновим, віковим, статеви цензом. З 1899 всі пит., що були спільними для Угорщини називались «імперськими і королівськими»,а Австрії – «імперсько-королівськими». Державін герби залишались без змін протягом 1836-1915рр.
Були ств 3 заг міністерства — закордонних справ, військово-морське та фінансів, які підпорядковувалися безпосередньо імператору і не були відповідальні перед урядами і парламентами австрійської та угорської частин держави.
За угодою 1867 р. Австрія брала на себе 70% загальноімперських витрат, Угорщина — 30%, надалі ця частка повинна була коригуватися кожні 10 років виходячи з рівня економічного розвитку.Угорський парламент отр законодавчу владу з правом прийняття обов'язкових для виконання в угорській частині держави законів. Австрійські закони були оголошені нечинними на території Угорщини. Рейхсрат став двопалатним: верхню палату становили призначені імператором депутати, а нижня формувалася ландтагами земель Цислейтанія. В обох частинах держави були проголошені демократичні свободи, рівність всіх громадян перед законом, принцип поділу влади, недоторканність приватної власності і таємниця листування.
Розклад сил: склались 3 основні політ течії. Найміцніші позиції Партія Деака, представники якої мали б-сть мандатів в угорському сеймі. Опозиційними до неї були лівоцентристи (Таса) та Партія Незалежності (прихильники Кошута). У результаті обєднання 1875р партія Деака і лівоцентристів виникла Ліберальна партія→курс на посилену мадяризацію ін. народів. У 1905 р на угорських сеймових виборах Ліберальна Партія зазнала поразки. Б-сть голосів отр коаліція опозиційних партій. На поч ХХ виникли нові полтичні партії (Селяньска, Держанв ПАРТІЯ незалежності, Дрібних господарів).