- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
В 30-40 угорські лідери сформулювали на-політ програми, які за змістом різнилися.
Ідеологом реформ в У. був Сьочені(еволюція).Ототожнюють з еволюційним шляхом дій-економ р-ми з Австрії. Книга «Кредит»-показанов напрям реорганізаційної с-ми. Робимв також зауваження, що угорці є народом, спроможним боротись за свої прва. Хотів перетворити земельну власність на приватну для р-ку економ. Причина бід-розкол дворянства і його егоїзм→необ реформувати дворянство і ввести для нього оподаткування. Кошут за скасування родових привілеїв, поширення на дворянство податків і відмінну панщини, свободу преси, р-ма сист покарань. 1836 р зібрався новий угорський парламент-активна була радикальна частина, яка підтримувалась студентською молоддю. Лідер Лайом Кошут(революція)-нац. свобода передумова соціального, економічного і культурного прогресу. Він за:скасування родових привілеїв, поширення на дворянство податків і відміну панщини, розширення права голосу, свободу преси, обєднань, р-ма системи покарнаь. Кошут-революційний шлях, тобто національні р-ми, а тоді економ розрив з Австріїєю.
В угорському парламенті провідна роль Франц Деак (землевласник) високі моральні принципи; правник, високий розум.
Група барона Йожефа Єтвеса-централісти: посер. між доктринами Комута і Сьочені→угорщ. Потрібен парламент, який відповідав би перед Угорщиною;адмін. Р-ма-скасувати комітати; союз з монархією; соціальні р-ми.
2 березня 1839р імп Франц помер→Фердинанд проводив менш рішучу політику: ств Дерд раду. Зовн політика – Меттерніхт,а внутр. політика Коловрат.
1844 р угорську мову визнано офіційною у всіх держ установах Угоського королівства.Ті депутати угорського парламенту, які не володіли угорською мовою відсторонювались на 6 років; на Угорщини з Австрією: мали виступати латиною. Після сесій у парламенті 1843,44рр утв група «прогресивних консерваторів»-очолив Апонні. Було запроваджено митний союз; запроваджена широка програма громадських робіт в Угорщині на австрійські кошти.
Осінь 1847р прийнято «Опизиційну декларацію»-розроблена Деа.-обєднання опозицій до угорського парламенту.Вимоги: ств національного уряду, ефективний контроль за зборами і витратою коштів, рівність усіх перед законом, скасування усіх селянських повинностей, свобода преси.
48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
1 березня 1848 року до Пожоні, де засідали угорські національні збори, прийшла звістка про революцію в Парижі. 3 березня Кошут→звернення до Фердинанда, яке містить основне положення «опозиційної декларації». Нижня палата схвалила ці вимоги, але до верхньої палати докум не потрапив.
У березні 1848 р. спалахнула буржуазно-демократична революція. 13 березня 1848 р. у Відні почалося народне повстання, що змусило австрійського канцлера Меттерніха піти у відставку, а цісаря Фердинанда I — обіцяти конституцію.Мін-президентом став Баттяня.. Сформув уряд усіх талантів.До складу уряду увійшли такі відомі діячі ліберального руху, як Ф.Деак, І.Сечені, Й.Етвеш та Л.Кошут. Влада у країні перейшла до реформаторів.
18 березня 1848 року Державні збори Угорщини затвердили цілий комплекс реформ. Було прийнято закон про урбаріальні повинності, що ліквідував панщину, суд поміщиків, церковну десятину та інші феодальні пережитки. Кріпацтво скасовувалось, а земля передавалась у власність селянам, причому викупні платежі поміщикам мали виплачуватись державою,закон про введення загального оподаткування та позбавлення дворянства і священнослужителів податкових привілеїв.Було проголошено унію Угорщини й Трансільванії.
11 квітня 1848 Квітне закони. 25 квітня 1848→конституція,що проголошувала різні свободи, але на справі зберегла владу в руках цісаря і призначаємої ним верхньої палати. Країна перетворилась на конституційну монархію.
Тим часом у етнічних регіонах Угорського королівства також почались революції, які швидко набули національного забарвлення. У Хорватії баном став Йосип Єлачич, який розгорнув програму відновлення Триєдиного королівства і, за підтримки імператора, створив власну армію й вимагав незалежності від Угорщини.
У Воєводині сербський національний рух вилився у проголошення автономії й сутички з угорцями Словаки та румуни також виступили з вимогами національної автономії, а рішення про унію з Угорщиною викликало у Трансільванії криваві міжетнічні конфлікти
5 червня у Пешті відкрився новий парламент Угорщини, обраний на підставі березневого виборчого закону. Переважну більшість його депутатів склали ліберали, причому 3/4 всіх членів парламенту були дворянами. Під впливом Лайоша Кошута державні збори ухвалили рішення про введення додаткових податків і створення 200-тисячної армії. двору значно укріпилось і контр.
31 серпня король→прокламацію, у якій угорці звинувачувались в порушенні Прагматичної санкції, і оголошувалось про незаконність рішень, ухвалених урядом та парламентом Угорщини в березні—квітня 1848 року.
16 вересня для керівництва країною під час війни було створено Комітет оборони на чолі з Кошутом. За ініціативою останнього Ламберта було звинувачено у державній зраді, а 28 вересня його було схоплено студентами Пешта і повішено. Наступного дня у битві при Пагозді у 40 км від Буди хорватські війська Єлачича були зупинені угорською армією й розбиті. Вересневу кризу було подолано ціною перетворення революції на війну за незалежність. 10—11 серпня 1849 року угорський уряд пішов у відставку.
Революція в Угорщині зазнала поразк