4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.

До сер. 19 ст. націоналізм і лібералізм виступали у тісному взаємозвязку. Пізніше їх шляхи розійшлися. Однією з особливостей виникнення та еволюцій національної самосвідомості у народів регіону можна вважати існування надетнічних варіантів і програм наукового розвитку. Найбільш характерною в цьому відношенні була ідея словянської єдності або конславізму. Перехідними формами майбутньої словянської єдності вважається її місцеві,локальні варіанти,зокрема ілліризм і югославізм,чехославізм

Націоналізм переплітався з романтизмом. Усі романтики виступали палкими патріотами свого народу, борцями за нац. ідею, Пік романтизму припадає на 30 рр. 19ст. 1 пол 19 ст. це епоха формування новітніх,модерних нації, розвитку нац. рухів.

Лібералізм проповідував поділ суспільства не на основі походження, а відповідно до індивідуальних особливостей його членів. Це була ідеологія особливостей його членів. Ідеологія середніх станів, чисельність яких поступово збільшувалася.

У Ц.-Сх. Є. середня верства населення була слабкою. Тут прошарок знаті був дуже чисельним (Угорщина: знать – 544 тис., міщани – 545 тис.). Це були незалежні особи. Всі вони мали право голосу.

Лібералізм у ЦСХЄ не був схожий на західний. Скасування кріпацтва і цензури → об’єдн. ліберал. рухи. Він був дуже різноманітним, розколеним і не становив особливої загрози для правлячих режимів → до ЦСХЄ прийшли революції.

кін. 60-70-і рр – ЦСХЄ була втягнута в орбіту західноліберального суспільства.

1848-70 – значні зміни, зумовлені прийняттям нових конституцій в Австрії.

др. п. ХІХ ст. – ств. націй з власними політичними вимогами. У народів Балкан подібний шлях р-тку був неможливий. Єдиним можливим шляхом здобуття політичної незалежності стало втручання великих європ. держав через р-ток «східного питання».

Іст. р-тку ЦСХЄ поділяється на 3 сегменти: автрійський, російський, турецький

5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії

У 1859р Франц Йосип видав т. зв. Люксембурський маніфест,який обіцяв політичні реформи. Їх реалізація відб 1860-61рр. У березні 1860-хімператор видав декрет про скликання парламенту. Видано Жовтневий диплом, який прокламував принципи вірності історичному держ праву монархії та її традиційній адміністративно-політичній структурі. До загальноімперських компетенцій відносилися закордонні і військові справи, фінанси, торгівля, транспорт. Решта функцій передавались у відання місцевих сеймів.

1861р Лютневий диплом-регламентував процедуру виборів до загальноавсрійського парламенту і визначав його повноваження. Восени він відменінеий, розпущено віденський парламент і дозволено скликати угорський сейм.

1867 Австро-угорська угода. Влада імператора номінально була обмежена рейхсратом і сеймом.

Одним з напрямів реорганізації державного управління 1860-х років в австрійській половині двоєдиної монархії стала подальша розробка конституції. Конституція гарантувала цивільні свободи і рівноправність для всіх мовних груп. Був встановлений двопалатний парламент держави – рейхсрат. Депутати нижньої палати обиралися в ході непрямих виборів. Конституція передбачала широкі повноваження законодавчих органів, які повинні були збиратися раз на рік. Кабінет міністрів відповідав перед нижньою палатою. Обидві палати володіли рівною законодавчою владою. Один з§ конституції (відома стаття 14) представляв монарху повноваження видавати між сесіями парламенту декрети, що мали силу закону. Законодавчі збори 17 австрійських земель (ландтаги) отримали більш широкі повноваження, проте корона призначала намісників, які могли відміняти рішення ландтагів. Спочатку саме ландтаги обирали депутатів нижньої палати рейхсрата, але у 1873 році були введені прямі вибори по округах і куріях (становим або цензовим розрядам виборців).

8.. Центрально-Східна Європа в міжнародних відносинах часу Першої світової війни.

Найбільш глобальні континентальні плани щодо народів і країн Центрально-Східної Європи мала Німеч.з її шовіністичною доктриною германізму. Ще напередодні війни,впродовж1891-1914рр.була сформ. пангерманська концепція "Міттельєвропи"тобто створ."Серединої Європи". Під час воєнного конфлікту певну популярність у Німеч. здобула концепція "Серединої Європи".За нею Німеч.повина вступити у світову війну щоб очолити напівсамостійні держави Європи-сателітів кайзерівської Німеч,яка мала повстати після її закінчення.Між Росією і Зх.державами повина утв."Середина Європи" ядро якої мав скласти союз Німеч.і Австрії.При цьому головною загрозою цим планам вважалася Росія яку небхідно повернути на Схід відрізати від морів і поділити.В Австро-Угорщині сформ.австр.ідеї створення "Серединої Європи".Зокрема, переважала ідея, згідно якої Австрія розглядалася як осердя віднобленої СР і від Пн.і Балтійського морів до Адріатичного і Чорного моря з центр.пунктом у Відні.У Росії де із середини 19ст. поширилась традиція розгл.великий простір від Балтики до Адріатики як виключно"словянський світ"в результаті війни передб.суттєве послаблення Австро-Угорщини і визволення "захоплених у полон римо-католицьким світом" словянських народів.Своєю істор.місією рос.уряд вважав також захоплення Контантинополя і проток, що повинно було призвести до розпаду Порти.Росія повинна була б грати провідну роль на Балканах,і можливо,на Близькому Сході.Але ці погляди здійснились після Більшовицького перевороту 1917р.У грудні 1917р.між Росією та Німеч.було укладено перемиря,незабаром поч. переговори делегацій Четверного Союзу та Росії у Бресті і 3 березня 1918р. ними було підписано Брестський мир.Прибалтика і частина Білорусії переходили під контроль Німеч.Росія виводила свої війська з України та Фінляндії, визнала самостійність проголошеної УНР.Політика Англії та Франції в Центрально-Східній Європі визначалася серією таємних угод,підписаних цими країнами під час війни.Угоди суперечали популярним ідеям післявоєнного влаштування Європи за нац.ознакою.Франція забезпечила собі згоду Росії щодо франкоорієнтованого Рейнланда,погодились взамін на це залишити Польщу за Росією (договір від 11березня1917р.)а згідно угоди Сайкс-Піко1916р. Англія і Франція домовились відібрати від Порти її арабські провінції і поділити їх між собою,а Константинополь і протоки віддати Росії. Італія за Лондонським договором 1915р.повинна була отримати суверенітет над мільйонами німецькомовних тірольців і сербами та хорватами Далмації.Підписаний17.06.1916р.договір з Румунією