- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
Адміністративна і політична роз’єднаність хорватських земель, неоднакові умов суспільно-економічного життя впливали на характер національного руху хорватів, визначали їхні політичні орієнтації. В ост третині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. у Хорватії завершується формування національних політичних партій. Основою їхніх програмних вимог було обєднання всіх хорватських земель і федеративна перебудова Угорщини, Хорватська Партія Павлиновича, організаційно оформлена в Далмації у 1869 виступала за церковну самостійність. Хорватська Національна Партія в Далмації 1873 дотримувалася засад хорватського державного права. Національна Партія– Штройсмаєр – виходили з іллірійських ідей, хотіли обєднати католиків і православних. Незалежна Народна Партія (обзораші) – Рачкій, Мразович – виступали за перегляд хорвато-угорської угоди 1868 і добивалися рівноправності Хорватії з Угорщиною. Партія Права (праваші) – Анте Старчевич – пропагувала єдність хорватів, словенців і сербів як єдиної етнічної спільноти.
На зламі ХІХ-ХХ ст. внаслідок розколу Партії Права виникла Старчевицька Чиста Партія Права. Інша частина «правашів» разом з Незалежною Народною Партією утворила Хорватську Партію Права. Упродовж 1904-1905 набрала організаційного оформлення Хорватська Народна Селянська Партія, ідеологами якої були Степан і Антун Радичі. Програма цієї партії включала обєднання всіх південнослов’янських земель Габсбурзької монархії навколо Хорватії, державного перевлаштування монархії, а також вимоги політичних свобод, розширення виборчого права. У 1894 виникла Соціал-Демократична Партія Хорватії і Славонії, діяльність якої розвивалася під впливом англійських соціалістів.
Значним кроком на шляху взаємного співробітництва хорватів і сербів у Хорватії став т.зв. «новий курс», який зародився у 1903-1904. його основні принципи були сформульовані на зборах хорватських і сербських депутатів саборів Хорватії, Славонії і Далмації в жовтні 1905→ідея спільної боротьби хорватів і сербів за національне самовизначення. Наприкінці цього ж року була утворена коаліція хорватських і сербських політичних партій, налаштованих опозиційно до угорського уряду. На виборах до загребського сабору 1908 коаліція здобула більшість мандатів, але угорський уряд відклав засідання сабору і до 1914 управляв Хорватією з центру.
42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
Наприкінці ХІХ ст. до суспільного житті включається нове покоління політиків. Розчароване діяльністю попередників, які так і не домоглися реальних результатів. Це покоління вдається до не парламентських методів боротьби. Значний вплив на розвиток хорватської політичної думки справило перебування значної групи молоді в провідних центрах Європи, куди їх вислали за участь у анти угорських демонстраціях 1895. особливу активність виявили ті, що опинилися в Празі. Вони започаткували видання політичних і культурних друкованих органів, у яких обговорювалася й формувалася платформа хорватського національного руху. Помітний вплив на празьку групу справила позитивістська філософія Масарика. Поступово у Хорватії та поза її межами виник молодіжний рух, який прагнув для боротьби залучити широкі маси народу. Зявилися нові лідери – Радич, який висунув програму створення національної селянської держави. Супіло, який видав у Рієці найвпливовіший у Хорватії друкований орган – «Рієцьку нову газету». Він став один із зачинателів югославського руху.
Також формуються нові політичні партії: Селянська, Прогресивна, Соціалістична. Всі вони вважалися опозиційними режимові і офіційній політиці як Відня, так і Будапешта та Загреба.
У першій половині ХХ ст. внаслідок кризи дуалізму загострюється політична боротьба між Віднем і Будапештом. У той час, в 1905 створюється Сербсько-хорватська коаліція під проводом Супіло від хорватів, та Трумбич від далматинців, Прибічевич від австрійських сербів. На виборах 1906 коаліція здобула перемогу, зберігаючи більшість голосів у парламенті до 1918. Опір політиці Відня та Будапешта набирав обертів. У 1912 представники нової політичної хвилі здійснили два замахи в Загребі на австрійського комісара у справах Хорватії Цувая. Початок Світової війни перервав розвиток політичного процесу, змусивши провідних діячів коаліції виїхати за межі країни.