37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.

Впродовж 18 ст. хорватські землі перебували під владою Австрії. Австрійський уряд здійснив низку реформ, спрямованих на обмеження хорватської автономії. У 1767 «септемвірат» перетворено на «намісницьку раду», яка виконувала роль своєрідного хорватського уряду з певними автономними правами, але через кілька років раду було ліквідовано, а замість неї створено «угорську намісницьку раду».

Централізована політика австрійського двору посилилась за правління імператора Йосифа ІІ (1780-1790). Одноосібне управління областю здійснював спеціальний комісар, призначений з Відня. Основні посади в органах місцевої влади отримали етнічні німці. Німецька мова запроваджувалася як обов’язкова в школах та органах державного й місцевого управління всіх рівнів. Паралельно з централізацією та понімеченням хорвати в цей період зіткнулися з новим спалахом мадяризації: угорський парламент ухвалив постанову про запровадження угорської мови в суспільному житті Хорватії.

Напр 18 ст. зявляються у хорватському суспільстві представники, які виступають з модерними ідеями самозбереження нації. Таким був Ігнатій Мартинович, організатор угорсько-хорватської якобінської змови, спрямованої на повалення феодального ладу в Угорщині та Хорватії. Проте у 1795 його було заарештовано і страчено. Завдяки його діяльності, яка розгорнулася в Будапешті, імператор Леопольд поновив для хорватів окремі привілеї в галузі місцевого самоврядування, давши дозвіл на скликання Сабору.

Поч ХІХ ст. хорвати у стані територіальної та суспільно-політичної роз’єднаності. У 1809 частина Хорватії і Славонії до річки Сави та вся Далмація відійшла до складу Іллірійських провінцій наполеонівської Франції, проте їхнє перебування у складі нової держави не було тривалим. Після Віденського конгресу 1814-1815 землі, загарбані Францією, було повернуто Габсбургам ,які розширили свої володіння в Далмації за рахунок колишніх венеціанських територій. Під зверхність Відня потрапив і Дуброник.

Таким чином, на початку ХІХ ст. всі хорватські області опинилися у складі Австрії, хоча частина з них при цьому була визнана землями Угорської корони.

38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях

Ілліризм - політичний та культурний рух в Хорватії та Славонії, що виник в 30 - 40-х рр. ХІХ і вплинув також на суспільне життя інших пд..словянских областей. У ньому брали участь різні суспільні верстви. Керівництво рухом здійснювалося ліберально налаштованим дворянство і інтелігенція.

Організована національна боротьба почалася в Хорватії та Славонії в 1835 році, коли Людевіт Гай випустив у світ політичну газету хорватською мовою «Novine horvatske». Представники «іллірізму» відкрили в Хорватії і Славонії слов'янську друкарню (у 1837 р.), в декількох містах організували читальні, на основі читальні в Загребі відкрили фонд «Матица Ілірійська»,; створили в 1841 році Економічний т-во; З початку 40-х років XIX ст. «іллірізм» набуває сильне політичне значення, хоча продовжує також здійснювати і культурно-ідеологічні функції. У цей час всередині руху намітилися 2 напрямки. Праве, консервативне крило, очолюване графом Я. Драшковічем, бачили майбутнє Хорватії усередині імперії Габсбургів, однак визнавали необхідність проведення різних реформ. Ліве, ліберальне крило, яке очолювали Л. Гай, І.Кукулевіч-Сакцінській, І. Л. Вукотіновіч, домагалися забезпечення автономії Хорватії та Славонії всередині Угорського королівства, вимагали зробити хорватську мову офіційною, прагнули до політичного возз'єднання хорватських земель - Хорватії, Славонії, Військової кордону, Далмації. поч. утворюватися і третє, демократична течія, очолюване адвокатом С. Врбанчічем.

На початку 40-х років «іллірісти» вступають у політичну боротьбу. У Хорватії та Славонії в 1841 з'явилася проугорська організація «Хорват-угорська партія», яка виступає проти пд..славянского об'єднання і за тісний союз Хорватії та Славонії з Угорщиною. Австрійський двір спочатку надавав «іллірізму» сприяння, однак у 1843 році уряд ввів проти «іллірістів» ряд обмежувальних заходів.

У 1848 році почався новий етап визвольного руху в Хорватії та Славонії під гаслами політичного об'єднання австрійських пд..славян в автономію в рамках імперії. Але деякі діячі продовжували відстоювати ідеї «Великої Ілліріі». Перемога контрреволюції в Австрії поклала кінець національно-визвольному руху в Хорватії. Основною ідеєю «іллірістів» була думка про «Велику Іллірію», яка, за поданням хорватських національних діячів, займала все пд..славянскі і деякі неславянскі території.