35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.

Словенці проживали в: Крайні вони складали переважну б-сть нас, Штирії -1/3, Каринтії ¼, Приморї 2/3.Управліня ними з Відня. При цьому влада на місцях зосереджувалась в руках не корінного населення, яке становило б0сть, а представників німецької чи італійської меншості. У Крайні словенці займали б-сть у земельному управлінні(ДЕЖЕЛНОМУ ЗБОРІ). Крайна з головним м.Любляною відігравала роль загальнонаціонального центру.

Освіту словенці здобували в школах з німецькою мовою навчання, словенська мова вивчалась як один із предметів.

Окремі словенські території, насамперед Каринтія, досягли високого рівня економічного р-ку. В них існувала потужа промисловість. Місцеве нас виступало як дешева робоча сила, капітали та провід підприємств були іноземними. Незважаючи на це промисови йпереворот значною мірою сприяв підвищенню життєвого рівня мас. На інших словенських землях ситуація була значно гіршою, що призвело до масової економічної міграції до Амер ики, Канади, сусідні країни.

У політичному життя поділ на 2 течії: молодословенців, які стояли на ліберальних позиціях та старословенців, які захищали консервативні цінності, виступали за збереження традиційного способу життя і домінантного становища церкви в усіх серах суспільного та родинного буття.

На поч 1848 засновано першу політичну програму «Обєднана Словенія»(автор Маяр-Зільські),яка вимагала обєднання словенських земель в одній провінції під владою Габсбургів, ств місцевого парламенту рівноправності словенської мови. Представники ссловенського нац. руху були обрані до австрійського парламенту, де мали можливість виступити на захист своїх прав.

У ході індустріальної революції, тут вже в 1846 р. почалося залізничне будівництво, широко були поширені парові млини, розвивалася ткацька промисловість. У п пХ1Х століття соціальна структура суспільства на словенських землях диференціювалася за національною ознакою. Поміщики, чиновництво, бюргери - в основному були німці.

1846 р після чергового селянського повстання-атент про заміну всіх раніше існуючих повинностей селян перед поміщиками грошовою виплатою. В С г використовувалася трипільна система, культивувалися картопля, кукурудза, конюшина, Особливою спеціалізацією словенців було бджільництво.Абсолютна більшість словенців були католиками

36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)

У 60-х ХІХ ст. активізується політичне і культурне життя словенців. Виникають культурно-просвітницькі товариства, освітньо-наукові установи – «Матиця Словенська», «Драматичне товариство», «Південний сокіл».

Особливу активність проявляла ліберальна течія, ідеологами якої були Левстік, Томшич, Стрітар. Напр1860-х вони організували масовий рух таборів, під час якого вперше після 1848 висунули вимоги ліквідації історичних земель і створення об’єднаної автономії Словенії у складі Австрійської монархії. Погляди лібералів поділяли колишні словенські ілліри. вони пропагували ідею створення національної автономної югославської церкви, яка б обєднала православних і католиків. Така б церква, на їх думку обєднала б етноси, які розділені конфесійно. З другої половини ХІХ ст. таких діячів почали називати «ліберальними католиками» - Андрей Ейншпіллер, перший голова товариства св. Могора. За його участю виходили часописи «Словенська бджілка», «Словенець», які впливали на утвердження самосвідомості словенців, пропагували ідею словянської єдності, проведення богослужінь на словенській мові. У 1880-х активізується католицький рух, лідером якого став Антон Махни. 1892 була створена Католицька Національна Партія ,яка відмежувалася від лібералів. Партія почала проводити діяльність спрямовану на виховання словенців у католицькому дусі, приділяла увагу проповідницькій діяльності, яка провадилася словенською мовою. Від початку воан взяла курс на організацію студентських, робітничих, селянських, гуртків, обєднань і організацій. У 1897 з дрібнх католицьких робітничих обєднань була утворена партія