- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
За князювання Олександра вперше в історії Сербії зяв секретний документ, що містить цілісну зовнішньополітичну стратегію сербської держави, підготовлений діячем консервативного спрямування Ілією Гарашанином у 1844 – «Начертаніє». Обґрунтував ідею обєднання сербського населення князівства Сербії, Чорногорії, Боснії, Герцеговини та Північної Албанії у межах однієї держави, за умови збереження провідної ролі Сербії під зверхністю династії Карагеоргієвичів.
Загалом політика консерваторів сприяла зміцненню сербської державності. За час її правління перестала скликатися Народна скупщина, розквітла корупція, відб б-ба за посади між різними угрупованнями, що викликало розчарування суспільства.
1858 було скликано Свято-Андріївську скупщину, яка стала ареною боротьби між консерваторами і лібералами, котрі вимагали конституційної монархії і демократичних свобод. Об’єднавшись з прихильниками династії Обреновичів, ліберали домоглися прийняти закон про Народну скупщину, яка мала стати постійно діючим органом, наділеним законодавчою владою. Проголошувалася свобода преси. Обреновичі одразу ж переорієнтувалися на консерваторів.
Новий уряд очолив Гарашанін, при підтримці князя Михайла він прагнув реалізувати свою зовнішньополітичну програму. Сербія стала ініціатором створення у 1866-1868 Балканського союзу, до складу якого крім неї входили Чорногорія, Греція і Румунія.
У 1868 князя Михайла було вбито, а зайняв його місце небіж Мілан Обренович, проте через його неповноліття країною правила до 1872 Регентська рада. Внаслідок перевороту консерватори були усунені від влади і вона перейшла до рук поміркованих лібералів на чолі з Йованом Рістичем. Вони домоглися у 1869 ств нової демократичної Конституції, яка проголошувала Сербське князівство конституційною монархією. Здійснювані лібералами державні реформи не відзначалися послідовністю і були недостатніми для того, щоб зміцнити внутрішнє становище Сербії та провадити ефективну зовнішню політику. У 1873 розпався Балканський союз.
У 1873 до влади знову прийшли консерватори, але і їх позиції були неміцними. Між консерваторами і лібералами розгорілася запекла боротьба за владу. Один уряд змінювався іншим. Невдоволення населення зростало. Дійшло до того, що у 1875 князь розпустив Скупщину.
30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
Політичну кризу 1897-1899, яка охопила Сербію за правління Мілана Обреновича, не зміг навіть і його син Олександр подолати. Він зробив ще одну спробу взяти ситуацію в країні під свій контроль, прийнявши 6 квітня 1901 нову Конституцію, котра запроваджувала двопалатний парламент, при цьому Скупщина залишалася зборами народних обранців, тоді як новостворюваний Сенат мав відіграти роль інструмента королівського впливу.
Проте це не дало бажаних результатів. Так само безуспішно виявилася спроба повернутися під патронат Відня і спертися на підтримку Габсбурзької монархії у боротьбі проти внутрішніх ворогів. 23 березня у Бєлграді відбулися масові демонстрації протесту, у відповідь на які король призупинив дію Конституції та розпустив парламент.
У ніч на 29 травня 1903 група офіцерів-змовників вбила короля. Створений відразу після цього Тимчасовий уряд скликав парламент, який новим королем Сербії обрав Петра Карагеогієвича (1903-1921). Згодом була відновлена Конституція 1888, завдяки чому в країні встановився ліберально-демократичний режим. Правлячою стала радикальна партія на чолі з Ніколо Пашичем. Створений лідером цієї партії уряд проводив політику дотримання конституційних свобод.
Проросійський зовнішньополітичний курс сербського уряду призвів до загострення відносин з Австро-Угорщиною, яка у січні 1906 заборонила ввозити з Сербії худобу і продукти тваринництва. Між двома країнами розпочалося митна війна до 1911.
На поч другого десятиліття ХХ ст. міжнародна ситуація на Баканах знову загострилася. Основною причиною цього було те, що частина півострова продовжувала залишатися під владою Туреччини. Сусідні країни, в тому числі Сербія, намагалися використати національно-визвольну боротьбу поневолених народів, передусім македонців, для розширення своїх кордонів. Було досягнуто згоди створити анти турецький союз держав. Стрижнем Балканського союзу стала сербсько-болгарська угода від 13 березня 1912. До союзу незабаром приєдналися Греція і Чорногорія. Приводом до війни з Туреччиною стала вимога країн-союзників надати автономію Македонії. Фактично ж Сербія мал. на меті приєднати населені сербами території, передусім Новопаразький санджак, Косово і Методію, а також розширити свою територію за рахунок Македонії та Албанії.