- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
- •3. Економічна модернізація Центрально-Східної Європи в 19 ст.
- •4. Націоналізм та лібералізм у Центрально-Східній Європі п. П. 19 ст.
- •5. Конституційні реформи 1860х в Австрійсбкій імперії
- •9. Суспільно-політична криза Османської імперії в др. П. 18 ст. – п. П. 19 ст.
- •10. Албанський національний рух останньої третини 19 – поч.. 20 ст. Проголошення Албанської держави
- •11. Культурно-просвітницький рух болгар і боротьба за незалежну церкву
- •12. Болгарський революційний рух 1860-1870 рр.
- •13.Відновлення Болгарської держави та її внутрішньополітичний розвиток напр. 19 поч 20 ст.
- •14. Зовнішня політика Болгарії наприкінці 19 – на поч 20 ст.
- •15. Етно-релігійна структура і суспільні рухи в Боснії і Герцоговині під владою Османської.Імперії.
- •16. Австрійська політика і суспільні настрої в Боснії та Герцеговині в 1878-1914
- •17. Грецька війна за незалежність 1821-1830
- •18. Внутрішньополітична боротьба в Греції в 1830-70-х
- •19. Формув зовнішньополітичної концепції Греції і перші спроби її реалізації в 1850-70-х
- •20. Виникнення основних політичних партій і діяльність їхніх урядів у Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •21. Зовнішня політика Греції наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •22. Державно-прововий статус Дунайських князівств в пер. П 19 ст.
- •23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
- •24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
- •25. Зовнішня політика Румунії в ост третині хіх поч хх ст.
- •26. Соціально-економічна модернізація Румунії 2 пол.19 поч 20ст.
- •27. Сербські повстання і здобуття Сербією автономії в пер. Третині 19 ст.
- •28. Державний устрій і політичне життя автономного Сербського князівства
- •29. Вироблення зовнішньополітичної програми Сербії та спроба її реалізації в 1860-70-х
- •30. Переворот 1903 та його вплив на політичне життя Сербії
- •31. Соціально-економічна модернізація Сербії на початку хх ст.
- •32. Зовнішня політика Сербії на початку хх ст.
- •33. Македонський національно-визвольний рух кінця 19 – початку 20 ст.
- •34. Державний устрій і внутрішньополітичний р-к Чорногорії в ост. Третині 19п 20 ст.
- •35. Політичне і соціально-економічне становище Словенських земель в п.П. Хіх ст.
- •36. Політичне життя в Словенських землях епохи австрійського конституціоналізму (1867-1914)
- •37. Державно-правове становище Хорватських земель наприкінці 18 – на поч.. 19 ст.
- •38. Культурно-просвітницький рух та ідеологія ілліризму в Хорватських землях
- •39. Генеза хорвато-угорського протистояння. Хорвати в революції 1848-1849
- •40. Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ. Угорсько-хорватська угода 1868
- •41. Ідейні течії в хорватському національному русі 1860-70-х
- •42. Політична боротьба в Хорватських землях наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •43. Культурно-просвітницький рух словаків наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •44. Словацька політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •45. Диференціація політичних сил у Словаччині на початку хх ст.
- •46. Державно-правовий статус і націонльні вимоги Угорського королівства напр. 18 –першій третині 19 ст.
- •47. Епоха реформ в Угорщині 1830-1847рр
- •48. Революція 1848-49рр в Угорщині.
- •49. Австро-угорська угода 1867р та її вплив на розклад політичних сил в Угорщині.
- •50. Загостреня австро-угорських суперечностей і політична боротьба в Угорщині
- •51. Національно-культурний рух у Чеських землях наприкінці 18 – пер. Пол.. 19 ст.
- •52. Революція 1848-1849 в Чехії і формування концепції австрославізму
- •53. Чеська політика в умовах австрійських конституційних реформ
- •54. Національно-політична боротьба в Чеських землях у 1880-1890-х рр..
- •55. Виникнення нових політичних партій у Чеських землях і їхня парламентська діяльність наприкінці 19 – на початку 20 ст.
- •56. Національно-визвольна боротьба поляків наприк.18 – на поч.. 19 ст. Варшавське к-во
- •57. Польські повстання 1830-60-х
- •58. «Велика» польська еміграція 1830-40-х: основні напрямки і організації
- •59. Політика Німецької, Російської і Австро-Угорської імперії на польських землях у др.Пол.19 – поч. 20 ст.
- •60. Формування основних політичних таборів на польських землях у др.. Пол.. 19 – поч.. 20
- •1. Центрально-Схдіна Європа нап 18 – п. П. 19 ст.: політична структура регіону і система влади.
- •2. Поширення ідей Просвітницва Великої Французької революції у Центр.-Сх. Європі.
23.Уніоністський рух в Дунайських князівствах і утворення Румунської держави.
50ті19 ст: розвиток капіталістичних відносин у князівствах, зміцнення економічних зв’язків між ними, спільність мови, к-ри стали об’єктивними передумовами виникнення уніонітського руху. Мета руху: обєднання Волощини і Молдови в єдину Румунську державу. Об’єднання мало стати важливим чинником консолідації румунської нації. Після Кримської війни цей рух посилився, набрав загальнонаціональних масштабів. Його підтримували широкі верстви с-ва в обох князівствах. Руху протистояли групи «сепаратистів» з числа верхівки боярства, вищих урядовців. У Бухаресті, Яссах, повітових містах князівств ств уніоністські комітети,які збирали підписи під петиціями на користь об’єднання. Гостра б-ба в Молдаві, де противники обєднання вдались до фальсифікації виборів, які засвідчили перемогу уніоністів. Було проведено нові вибори. У обох князівствах було обрано загальні вибори, які висловилися за обєднання.
Провідні діячі руху-Когелнічану, Бретіан, Росетті→прагнули надати питанню обєдання міжнародного х-ру;орієнтувалися на Францію.
1858р скликано Паризьку конференцію у складі представників 7 держав. Тут гостро постало питання обєднання і зменшення турецьких впливів. Ці вимоги підтримувала Росія, а Туреччина, Австрія і Великобританія заперечувала. Конференція ухвалила компромісний варіант, запропонований Францією→під протекторатом турецького султана утв «Зєднані князівства Молдови та Волощини», що управлялися окремими господарями, обраними становими зборами. Договірні сторони гарантували їх територіальну недоторканість і автономію. Спеціальна комісія повинна була розробити спільні закони, встановити верховний суд.
Лютий 1859р у Молдові господарем став прихильник унії Александ Куза.В Волощині господарем став також він, хоч це суперечило рішенню Паризької конференції. 1859 Туреччина теж затвердила Кузу на обох престолах. Грудень 1861 р офіційно проголошено обєднання Волощини і Модови в єдине Румунське князівство.
24. Конст-й лад і внутр.Політ.Життя Румунії.
Участь у війні з Портою(1877-78) та її поразка дали змогу Р-ї отримати повний держ-й суверенітет та розширити свою тер-ю зарахунок Пн-ї Добруджі з портом Констанца на чорноморському узбережжі. Це мало важл.значення для подальшого політ. та екон. розвитку краіни, яка у 1881 перетворилась на королівство.
Але внутр.політ життя Румунії на зламі 19-20ст. було дуже складним і суперечливим. Ще у 50рр. 19ст. тут склалася фактично двопартійна с-ма, хоча з формального боку Ліберальна партія сформувалась лише у 1875, а Консервативна у 1880. Проте жодна з них не мала чіткої політ-ї структури, виразної програми. Обидві були прихильницями монархії. Близькість двох партій не виключала гострого суперництва за владу. У 1876-88 рр. при владі були ліберали. Уряд очолював Бретіану. Під час його прем'єрства в Румунії відбувся своєрідний розподіл влади: король- зовнішні питання і армія, а Бретіану -внутр. справи. При цьому процвітало хабарництво, що викликало незадоволення. Навіть у Лібер-й партії оформилась опозиційна група на чолі з Росетті, яка засудила зловживаня владою. Частина лібералів перейшла на бік консерваторів. Вони розгорнули антиурядову кампанію. На поч. 1888р Бретіану подав у відставку. У 1888-95 країною керували консерватори. Спроби покінчити із зловживанням владою нічого не дали. Це підірвало політ.позиції консерваторів і після чергових виборів до влади на4 роки (1895-99) повернуились ліберали. Практично всі румунські уряди цього часу дбали про розвиток промисловості.