
- •2. Характеристика грунтово-кліматичних умов бази практики
- •2.1 Кліматичні умови
- •2.2. Ґрунтові умови
- •2.3 Геологічна будова та рельєф
- •2.4 Поверхневі води
- •2.5 Підземні води
- •2.6 Ландшафти
- •3. Місцезнаходження, структура та загальна площа бази практики
- •3.1 Економічні умови регіону бази практики
- •4. Опис технологій вирощування лісових порід, які вирощуються в «держлісгоспі»
- •4.1 Технологія створеня і вирощування лісових культур до їх зімкнення
- •4.2 Методи і способи створення лісових культур
- •4.3 Способи, типи, схеми змішування деревних порід і способи розміщення посадкових місць
- •4.4 Догляд за лісовими культурами
- •4.5 Вегетативне розмноження деревних та чагарникових порід в «Савранському держлісгоспі»
- •4.6 Бусольна зйомка
- •4.7 Валка лісу
- •4.8 Клеймування дубового насадження для санітарно вибіркової рубки
2.5 Підземні води
Підземні води мають суттєве значення в системі водопостачання, особливо для питних потреб. В межах басейну прогнозні ресурси підземних вод досягають 0,6 км3 на рік, з них 0,4 км3 гідравлічно зв’язані з поверхневим стоком, і тільки 33 % в загальному об’ємі підземних вод припадає на воду глибоких підземних горизонтів – 0,2 км3. На території поширення кристалічного щита вони залягають на різних глибинах. Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибині до 30–40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхню, утворюючи джерела. Ступінь мінералізації різний. У межиріччі Інгульця і Південного Бугу ґрунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 м. У понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20–50 м. Поряд з прісними трапляються горизонти з досить мінералізованими водами. Напірні ґрунтові води зустрічаються в лесових відкладах, які залягають на червоно-бурих глинах. На плато вони залягають переважно на глибині 15–20 м, а в подах – 5–10 м. Води лесового горизонту здебільшого непридатні для пиття через їх високу мінералізацію. Підвищення їх рівнів при зрошуванні може спричинити вторинне засолення ґрунтів.
2.6 Ландшафти
Більша частина басейну ріки розташована у лісостеповій зоні, близько чверті (нижня течія) – у степовій. Межа степової зони проходить в районі м. Первомайськ. Лісостепові рівнинні ландшафти характеризуються складністю та строкатістю. Вони поєднують широколистяно-лісові ландшафти з опідзоленими ґрунтами, лісостепові ландшафти з опідзоленими чорноземами та лучно-степові з глибокими чорноземами. У річкових долинах поширені лучні та болотні ландшафти. Сучасній території лісостепу притаманне складне чергування височинних, схилових, низовинних і долинних комплексів, великих площ орних земель, лісових масивів. Загальна природна рослинність представлена залишками лучних степів на плакорах, дубових і дубово-грабових лісів. Їх формування відбувалося в умовах оптимального співвідношення тепла і вологи на лесових породах. Ці породи легко розмиваються дощовими й талими водами, тому тут спостерігається широкий розвиток балок і ярів, особливо на схилах височин і крутих берегах річок. Степові ландшафти з характерним слабохвилястим майже рівнинним рельєфом сформувались в умовах достатньої кількості тепла та незначної зволоженості території. Визначальною їх рисою є переважання на плакорах у минулому різнотравно-типчаково-ковилових і типчаково-ковилових степів з домінуванням дернинних злаків (ковила, типчак, тонконіг). Властиві також байрачні ліси. По долинах річок невеликими смугами розташовані заплавні ліси. Характерні схилові чагарники з терном, шипшиною, дерезою. У ґрунтовому покриві переважають родючі чорноземи звичайні та південні. В комплексі з темно-каштановими та каштановими ґрунтами трапляються солонці. В степовій зоні знаходяться важливі райони вирощування пшениці, кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків. Внаслідок зливового характеру дощів та високої розораності (до 80%) поширена водна, а також вітрова ерозія, особливо на півдні. Басейн Південного Бугу надзвичайно багатий різнотипними природними ландшафтами та представлений різними типами біотопів: ділянки русел річок, болота, скелі, луки, степи, ліси. Природні території басейну Південного Бугу зазнали значної трансформації. Сьогодні природні ландшафти складають не більше 10% від загальної площі басейну. Нині лісовкриті площі не перевищують 3-7%, а це в 2-3 рази менше оптимального значення. Зараз як сама річка, так і її долина значно трансформовані внаслідок діяльності людини. Річище розчленоване дамбами та на значній відстані перетворене на низку штучних водойм зі зміненим гідрологічним режимом. Долина майже повністю використовується під сільгоспугіддя та забудову. Ділянки у природному стані займають відносно невелику площу. Незважаючи на великий антропогенний вплив, у долині Південного Бугу збереглися природні біотопи з високим рівнем біорізноманіття, де мешкає значна кількість видів тварин і рослин.