2.3 Геологічна будова та рельєф

У геоструктурному відношенні територія басейну р. Південний Буг належить до Українського кристалічного щита, що являє собою докембрійську складчасту структуру, складену гранітами, граніто-гнейсами, гнейсами і кристалічними сланцями. Масивно-кристалічні породи та продукти їх вивітрювання (в тому числі каолінові глини) на переважній частині території лежать на незначній глибині. На схилах, а також у відшаруваннях ярів на поверхню виходять кристалічні породи. В межах Подільської та Придніпровської височин рельєф рівнинний: тут басейн являє собою плато з відмітками 399-120 м, сильно розчленований глибоко врізаними річковими долинами. Причорноморська низовина характеризується заляганням докембрійського кристалічного фундаменту, на якому знаходяться осадові відклади, товща яких збільшується у напрямку з півночі на південь.

ҐрунтиУ басейні найбільш поширені сірі лісові опідзолені ґрунти (верхні і середні ділянки), чорноземи типові, опідзолені та реградовані, темно-сірі опідзолені, лучно-болотні (верхні та середні ділянки), чорноземи південні, лучно-чорноземні та каштанові, подекуди засолені ґрунти (нижні). На них розвиваються кипцево-ковилові степи та злаково-різнотравні луки (по заплавах). Для пониззя типовим є поширення лучних солонцюватих та болотних ґрунтів з очеретяними плавнями. Переважаючими сучасними геоморфологічними процесами у басейні є: площинний змив, ерозія – на верхній ділянці, засолення, місцями ерозія, зсуви - у пониззі.

2.4 Поверхневі води

Поверхневий стік, що формується в басейні Південного Бугу, становить 3,4 км3, а в надто маловодні роки (95% забезпеченості) – знижується до 1,4 км3. Порівняно з середніми за водністю роками у багатоводні роки водні ресурси басейну в 2–3 рази більші, а в маловодні – в 3–4 рази менші. За об’ємами поверхневого стоку і запасів підземних вод, які гідравлічно не зв’язані з річкою, середньобагаторічні водні ресурси річок басейну Південного Бугу становлять 3,6 км3. За питомими показниками водозабезпечення (на одиницю площі і на одну людину) басейн Південного Бугу належить до малозабезпечених регіонів в Україні. Крім багаторічної нерівномірності, залежно від умов живлення на річках, має місце внутрішньорічна нерівномірність стоку. Майже 60–80% річного стоку припадає на повінь, яка змінюється тривалим маловодним меженним періодом. Річки в цей час живляться в основному за рахунок підземного стоку, який на території басейну Південного Бугу знаходиться в несприятливих умовах його накопичення.56% стоку р. Південний Буг формується у межах лісостепової частини басейну, площа водозбору якої складає 38,6% від загальної площі басейну. Стік степової частини басейну (31%) складає всього 17,5% від річного стоку всієї річки. Живлення Південного Бугу мішане, з переважанням снігового (у верхній течії – близько 50% річного стоку, у пригирловій частині – до 80%) та дощового. Водний режим характеризується нерівномірністю розподілу стоку протягом року та по території басейну. Характерні добре виражена весняна повінь і дощові паводки протягом року. Найповноводнішими місяцями є березень і квітень. У багатоводний період 5% забезпеченості частка весняних місяців в загальному розподілу стоку протягом року складає 32,4 та 12,54% відповідно (табл. 3 додатку). В середні та маловодні роки частка березневих витрат зменшується до 22,3–18,6%, натомість дещо зростає частка квітневих витрат, яка складає близько 14%. Також, в окремі роки, багатоводним буває лютий місяць. Найбільш маловодні місяці: серпень, вересень, жовтень. У багатоводний період загальна їх частка у стоку не перевищує 15%, а в середні і маловодні роки вона збільшується до 17,5%.Найсприятливіші умови живлення річок басейну спостерігаються у верхній його частині, де середні багаторічні суми опадів досягають 600–634 мм, а втрати вологи на випаровування найменші, зважаючи на помірний температурний режим у теплий період року. В напрямку до гирла умови живлення погіршуються за рахунок недостатнього зволоження, більшого випаровування, що зумовлює незначну водність річок, велика кількість яких має періодичний стік.