4.1. Охорона та раціональне використання ґрунтів

Земельні ресурси, ґрунтовий покрив належать до вирішальних чинників існування біосфери нашої планети. Охорона ґрунтів є одним з головних чинників екологічної кризи. На підприємствах ґрунти ерозії не піддаються.

Розглядаючи стан земельних ресурсів на прикладі м. Сколе, яке є районним центром, можна зауважити, що економічною основою розвитку міста у даний час є промисловість, яка базується, в основному, на переробці місцевої сільськогосподарської, лісової та будівельної сировини і представлена підприємствами лісової та деревообробної промисловості, будівельних матеріалів, харчової і легкої галузей, як і, здебільшого, району в цілому [54].

Найбільшими промисловими підприємствами є хлібокомбінат, молочний цех, ТзОВ «Сколівський деревообробний комбінат», лісгоспзаг, фабрика сувенірно-художніх виробів, Сколівське кар'єроуправління тощо.

Глобальною проблемою є на сьогоднішній день і постійне зменшення вмісту гумусу, внаслідок інтенсивного, і не завжди раціонального використання земель у сільськогосподарському виробництві, значно вплинули на зміну фізико-хімічних і фізичних властивостей ґрунтів (каменевидобувна видобувна промисловість).

Враховуючи всі негативні чинники, на підприємствах вжито заходи щодо підвищення продуктивності земель та їх охорони, які здійснюються комплексно. До них можна віднести: рекультивацію – повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту; правильну організацію території.

Серед основних правил охорони земельних ресурсів є такі:

• Заборонено використовувати техніку, яка технічно несправна з метою запобігання розливу паливно – мастильних матеріалів;

• Заборонено робити переїзди по сільськогосподарських угіддях тракторів та автомобілів поза технологічним процесом, в зв’язку з тим, що такі заходи сприяють погіршенню структури ґрунту та зниження врожайності;

• Зберігати мінеральні добрива та інші хімічні речовини в спеціально відведених місцях, не допускати попадання їх в грунт, а також попадання води.

При виконанні сільськогосподарських робіт всі види обробітку ґрунту на схилах крутизною більше 1⁰ передбачено проводити впоперек схилу. На схилах складної форми напрямок обробітку ґрунту повинен максимально наближатись до напрямку горизонтами місцевості. Такий обробіток запобігає стіканню води і змиву ґрунту на схилах крутизною до 3⁰ та являється самостійним заходом боротьби з водною ерозією.

4.2. Охорона та ефективне використання водних ресурсів

Вода – один із найважливіших екологічних чинників, без якого життя неможливе. Вивчаючи джерела забруднення особливу увагу треба звернути на такі чинники:

1. Тваринницькі ферми і комплекси (неправильне зберігання і розміщення гноєсховищ може призвести до забруднення водних джерел);

2. Мінеральні добрива і отрутохімікати (їх необхідно використовувати, враховуючи встановлені правила і норми їх застосування, а також використовувати їх з врахуванням водоохоронних та санітарно – захисних зон, створених навколо водних об’єктів);

3. Стоки з машинних дворів, майстерень, складів пального і мастил (ці стоки попадають у воду, псують її смакові якості , вода стає не придатною для споживання; утворена на поверхні води плівка із мастил і нафтопродуктів погіршує газообмін, надходження у воду кисню, а попадаючи на рослини погіршує їх фізіологічні функції, може призводити до відмирання).

4. Стоки побутові та переробних підприємств ( на території району можуть знаходитись підприємства, що переробляють сільськогосподарську продукцію – консервні цехи і заводи, ковбасні, м’ясоконсервні цехи, молочарні, сироватні тощо їх стічні води, а також стоки побутових підприємств, каналізаційні стоки в селах здебільшого скидаються в річки та інші водоймища не очищеними, вони забруднюють джерела води, дуже погіршують екологічну ситуацію) [3].

Тому, виходячи із усього зазначеного, необхідно на території водоохоронних смуг поліпшувати захисні і водоохоронні функції трав’яної, деревно – чагарникової рослинності, широко застосовувати біологічні методи боротьби з шкідниками і хворобами рослин. Не допускати проникнення стічних і забруднених вод з виробничих центрів і господарських дворів в русла канав та водоймищ.

Що стосується самого м.Сколе, то водний басейн забруднюється в основному неочищеними поверхневими стічними водами.

Але серйозних забруднень і порушень на території Сколівського району не виявлено. Це зумовлено місцем розташування даного району.

Основні проблеми до вирішення:

• покращення водопостачання приватного сектору в містах та селах призвело до погіршення санітарного та екологічного стану річок за рахунок прихованого скиду стічних вод безпосередньо в річки. Розробити заходи щодо повного припинення скидання забруднених стічних вод;

• будівництво водогону та реконструкція очисних споруд у м.Сколе ;

• відсутність розробленої проектної документації та виконання заходів по винесенню в натуру водоохоронних зон і прибережних захисних смуг водних об’єктів;

• будівництво нового водогону в м.Сколе.

Водні джерела постійно накопичують продукти ерозії, від чого поступово міліють, втрачають свою екологічну роль. Щоб ця роль зберігалась, у Сколівському районі систематично повинні здійснюватися заходи запобігання замулюванню річок і водоймищ.

Серед них слід виділити протиерозійну організацію території, задерніння схилів, лісомеліоративні заходи. Прибережні смуги вздовж річок повинні залишатися нерозорані, а їх русла розчищені. У комплексі заходів охорони водоймищ важливе місце займає заліснення крутосхилів, що прилягають до водоймищ, у Сколівському районі повинен бути розроблений комплекс заходів захисту води з урахуванням конкретних його особливостей, зокрема, рельєфу місцевості.